Нільс Єрне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нільс Кай Єрне
нім. Niels Kaj Jerne
Народився 23 грудня 1911(1911-12-23)
Лондон, Великобританія
Помер 7 жовтня 1994(1994-10-07) (82 роки)
Громадянство Данія
Галузь наукових інтересів Імунологія
Заклад Данський національний інститут сироваток
Базельський інститут імунології
ВООЗ
Alma mater Лейденський університет
Університет Копенгагена
Відомий завдяки: Моноклональні антитіла
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1984)
Nobel prize medal.svg

Нільс Кай Єрне (дан. Niels Kaj Jerne; 23 грудня, 1911 року, Лондон, Великобританія — 7 жовтня 1994 року) — данський імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1984 року «За теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл».

Біографія[ред.ред. код]

Батьки Нільса Єрне жили на данському острові Фане, як і їх предки протягом століть. У 1910 році вони переїхали в Лондон, де й народився Єрне 23 грудня 1911 року. Під час Першої світової війни батьки переїхали в Нідерланди , тому Єрне провів юність в Роттердамі, де закінчив бакалаврат в 1928 році. Він закінчив Лейденський університет, де два роки вивчав фізику. Після цього він переїхав в Копенгаген, де почав вивчати медицину в Університеті Копенгагена, отримав там в 1947 році ступінь доктора медицини, а в 1951 році захистив дисертацію «Дослідження авідності на основі відповіді шкіри кроля на суміші дифтерійного токсину і антитоксину».

З 1943 по 1956 роки Єрне працював на Данський національний інститут сироваток, звідки в 1954—1955 роках виїжджав в Каліфорнійський технологічний інститут (Пасадена, Каліфорнія). У цей час він сформулював свою теорію утворення антитіл. Єрне згадував, що ідея прийшла до нього, коли він їхав на велосипеді з роботи додому до Копенгагена. [1]

Теорія утворення антитіл зробила Єрне відомим вченим і з 1956 року він працював у ВООЗ у Женеві главою секції біологічних стандартів і імунології. У 1962—1966 роках був професором мікробіології і завідувачем відділу мікробіології медичної школи Університету Піттсбурга (Піттсбург), продовжуючи працювати експертом у ВООЗ. У 1966 Єрне повернувся до Європи, де отримав позицію професора в Університеті Іоганна Вольфганга Гете (Франкфурт). У 1969 році став директором Базельського інституту імунології (Базель), де працював за виходу на пенсію в 1980.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]