Джек Шостак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джек Шостак
JSzostak.jpg
Народився 9 листопада 1952(1952-11-09) (61 рік)
Лондон, Велика Британія
Місце проживання Кембридж (Массачусетс), Массачусетс
Громадянство Польща
Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів генетика
Заклад Корнельський університет Гарвардський університет
Alma mater Університет Макгілла
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Відомий завдяки: відкриття механізмів захисту хромосом теломер і ферменту теломерази
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (2009)
Премія в галузі молекулярної біології НАН США
Премія Ханс Сігріст Бернського університету
Медаль Товариства Генетики Америки
Премія Ласкера
Премія Хейнекен
Nobel prize medal.svg

Джек Вільям Шостак (англ. Jack William Szostak) (* 9 листопада 1952, Лондон) — американський генетик, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 2009 р. (разом з Керол Грейдер і Елізабет Блекберн) «за відкриття механізмів захисту хромосом теломер і ферменту теломерази».

Біографія[ред.ред. код]

Джек Шостак, предки якого були родом з Польщі[1], народився в Лондоні в 1952 році. Незабаром його батьки переїхали в Монреаль, де він вчився в коледжі Університету Макгілла і в 1972 році став бакалавром. Докторську ступінь він отримав в 1977 році в Корнеллі, де залишався ще два роки, після чого перейшов до Гарвардську школу медицини, де працює і сьогодні, професором відділення генетики.

Крім Гарварду, Шостак є співробітником ще двох установ — Массачусетської неспеціалізованої лікарні (Massachusetts General Hospital) і Медичного інституту Говарда Хьюза. Крім відкриття теломерази, Шостак першим синтезував штучні хромосоми дріжджів. Створення таких штучних хромосом знайшло широке застосування в картуванні генів тварин, у тому числі людини, і в розвитку технологій генної інженерії. Гарвардська лабораторія Шостака займається перш за все питаннями, пов'язаними з походженням життя, і працює над штучним синтезом живих клітин.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Шостак в ході експериментів з лінійними молекулами ДНК, свого роду міні-хромосомами, виявив, що вони швидко деградують, якщо їх пересадити в клітини дріжджів. Зустрівшись на одній з конференцій і ознайомившись з роботами один одного, Блекберн і Шостак вирішили спільно провести досліди з подолання бар'єру між двома настільки різними організмами як інфузорії та дріжджі. Блекберн ізолювала нуклеотидну послідовність ССССАА з хромосом інфузорії, Шостак приєднав ці фрагменти ДНК з обох кінців до тих міні-хромосом, які він пересаджував в дріжджі — і деградація припинилась.

Ці спеціалізовані структури, розташовані на кінцях лінійних хромосом, і отримали назву «теломери». А те, що теломери одного організму змогли захистити від деградації хромосоми в абсолютно іншому організмі, вказувало на наявність якогось невідомого фундаментального механізму.

Після відкриття теломер постало питання про їх природу. Грейдер, в той час аспірантка, почала пошук відповідного ферменту, що бере участь в їх синтезі, і в 1984 році дійсно виявила такий фермент. Його аналіз виявив, що він складається з РНК та білкових структур. Фрагмент РНК містив послідовність ССССАА і служив свого роду матрицею для синтезу теломер, а білковий компонент підтримував сам процес синтезу. Фермернт отримав назву «теломерази».

Відкритий американськими дослідниками механізм носить фундаментальний характер і є одним з ключових механізмів, що регулюють старіння.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Шостак отримав кілька нагород і почесних звань за свій науковий внесок. Він є членом Національної академії наук, Американської академії мистецтв і наук, Нью-Йоркської академії наук. Він отримав такі нагороди:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]