Фредерік Чапмен Роббінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фредерік Чапмен Роббінс
Народився 25 серпня 1916(1916-08-25)
Помер 4 серпня 2003(2003-08-04) (86 років)
Громадянство США США
Національність американець
Галузь наукових інтересів вірусологія, педіатрія
Alma mater Університет Мічигану
Відомий завдяки: вірус поліомієліту
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1954)

Фре́дерік Ча́пмен Ро́ббінс (*25 серпня 1916 — †4 серпня 2003) — американський педіатр і вірусолог. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1954 року за роботу з вірусом поліомієліту в умовах ізоляції і росту, що проклала шлях для створення вакцин.

Біографія[ред.ред. код]

Він отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини у 1954 році разом з Джоном Франкліном Ендерсом і Томасом Гаклом Веллером. Ця нагорода отримана за його видатну роботу з вірусом поліомієліту в умовах ізоляції і росту, прокладаючи шлях для вакцин розроблених Джонасом Солком, Альбертом Сабіном та ін. Він відвідував школу у університеті Міссурі і Гарвардський університет.

У 1952 році він був призначенням професором педіатрії. З 1966 року, Роббінс був деканом медичного факультету Case Western Reserve University. Він провів в медичній школі до 1980 року, коли він взяв на себе керівництво Національної академії наук «Інститут медицини». В 1985 році Роббінс повернувся в Case Western Reserve в якості почесного декана і почесного професора університету, де він працював до своєї смерті в 2003 році. на його честь названа медична школа «Frederick C. Robbins» .

Посилання[ред.ред. код]