Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фре́дерік Ча́пмен Ро́ббінс (*25 серпня 1916 — †4 серпня 2003) — американський педіатр і вірусолог. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1954 року за роботу з вірусом поліомієліту в умовах ізоляції і росту, що проклала шлях для створення вакцин.
Біографія [ред.]
Він отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини у 1954 році разом з Джоном Франкліном Ендерсом і Томасом Гаклом Веллером. Ця нагорода отримана за його видатну роботу з вірусом поліомієліту в умовах ізоляції і росту, прокладаючи шлях для вакцин розроблених Джонасом Солком, Альбертом Сабіном та ін. Він відвідував школу у університеті Міссурі і Гарвардський університет.
У 1952 році він був призначенням професором педіатрії. З 1966 року, Роббінс був деканом медичного факультету Case Western Reserve University. Він провів в медичній школі до 1980 року, коли він взяв на себе керівництво Національної академії наук «Інститут медицини». В 1985 році Роббінс повернувся в Case Western Reserve в якості почесного декана і почесного професора університету, де він працював до своєї смерті в 2003 році. на його честь названа медична школа «Frederick C. Robbins» .
Посилання [ред.]
Нобелівська біографія
|
|
|
| Премії |
|
|
| Лауреати |
|
за напрямом
|
|
|
|
за критеріями
|
|
|
|
| Організації |
|
|
|
|
|
| 1901—1925 |
|
|
| 1926–1950 |
|
|
| 1951–1975 |
|
|
| 1976–2000 |
|
|
| 2001–2025 |
|
|