Ерік Кендел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кендел Ерік
Erich Kandel (Еріх Кандель)
EricKandel.jpg
Народився 7 листопада 1929(1929-11-07) (85 років)
Відень (Австрія)
Національність єврей
Заклад Колумбійський університет, Нью-Йорк, США
Alma mater Гарвардський університет, Медична школа Нью-Йоркського університету
Вчене звання професор біохімії Центру нейробіології та поведінки
Відомий завдяки: роботи щодо функціонування клітинних та молекулярних механізмів пам'яті, механізми сигнальної трансдукції в нервовій системі
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (2000)
Nobel prize medal.svg

Е́рік Ке́ндел (англ.Eric Richard Kandel, 7 листопада 1929, Відень (Австрія) — нейробіолог, психіатр, професор біохімії. Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за дослідження сигнальної трансдукції у нервовій системі, 2000 (робота Кендела показала, як медіатори через вторинні посередники та фосфорилювання білків забезпечують формування короткотривалої та довготривалої пам'яті).

Призвіще Kandel в англомовній транскрипції читається як Кендел, а враховуючи еврейське походження в україно- та російськогомовній літературі часто перекладається як Кандель.

Біографія[ред.ред. код]

Майбутній вчений народився y сім'ї ортодоксальних євреїв-ашкеназі, вихідців з України. Мати Еріка, Шарлотта Зімельс, народилася 1897 року у Коломиї. Вона походила з родини заможних євреїв ашкеназі. Його батько, Герман Кендел, народився 1898 року у бідній родині в Олесько, що знаходиться неподалік Львова. До початку Першої світової війни, його батьки переїхали у Відень (Австрія), де зустрілися й одружилися у 1923 році. Герман Кендел був власником магазину іграшок, в якому і працювали батьки Еріка. У 1924 році народився Людвіг - брат Еріка, а 5 років і він сам. Родина Кенделів жила в маленкій квартирці на Северингассе біля медичного факультету і недалеко від дому номер 19 по Бреггассе, де жив Зигмунд Фрейд.

Дитинство у Відні[ред.ред. код]

Ерік Кендел почав вчитися у віденській школі. В березні 1938 року у Відень вступає Гітлер, де його тріумфально зустрічають, скандуючи "Хайль Гітлер!". 13 березня через радіоприймач, перший зібраний старшим братом, Ерік та Людвіг слухали про вхід німецьких військ в Австрію. Так почалась нацистська окупація і нестерпне життя для евреїв. Їх массово почали принижувати, викорінювати і цькувати самі ж австрійці, що надихалися нацистами. Дітей виганяли зі шкіл, дорослих з місць роботи, виселяли з будинків цілими сім'ями, знущались і жорстоко били. В листопаді батько Еріка, Герман став жертвою Кришталевої ночі - апогею злобних нападів на евреїв. Германа затримали, конфіскували магазин і передали іншому власнику. В квартиру Кенделів вторглися, саме в той час, коли дев'ятирічний Ерік грався своїм новим подарунком на день народження - машинкою на радіоуправлінні. Змусили тимчасово переселитися в помешкання інших евреїв. Коли дозволили повернутися квартира була обікрадена і розгромлена вщент, в тому числі не стало машинки. Батька відпустили лише через декілька днів поспіль. Така ситуація змушує родину переїхати. Спочатку Ерік та Людвіг через Брюссель, де жили родичі, виїхали до Нью-Йорку. Через деякий час до них приєдналися батьки. По приїзду в Америку змінює ім'я з Еріха, на Еріка, а його брат Людвіг стає Льюісом.

Життя в Америці[ред.ред. код]

Дякуючи зусиллям дідуся Ерік був посвячений у всі еврейскі традиції та був прийнятий у школу Флетбуш, яку закінчив у 1944 році. Далі вступив у школу Еразмус-холі, де почав цікавитися європейською історією та літературою XIX-ХХ століть, працював спортивним корреспондентом в шкільній газеті.

Вищу освіту отримав в Гарвардському університеті. Спеціалізувався на історії та літературі сучасної Європи. Курсова дослідницька робота стосувалась відношення до націонал-соціалізму німецьких письменників з різними позиціями, що відображали широкий спектр реакцій німецьких інтелектуалів на наступ нацизму. На третьому курсі познайомився з Анною Кріс, емігранткою з Відня. На четвертому курсі раптово помирає один з улюблених викладачів німецької літератури - Карл Фієтор. А завдяки знайомству з батьками Анни, двома відомими психоаналітиками з кола Фрейда, Ерік знаходить новий інтерес і розуміє чим можна заповнити вільний час, замість семінарів Фієтора. В психоаналізі Еріка приваблювало те, що він сувміщав у собі роботу уяви, всесторонність та емпіричну базу (як по наївності здавалось), а ще тому, що Фрейд був євреем родом із Відня. Психоаналіз відкривав можливості дослідження не лише мотивації та свідомої і без свідомої пам'яті, а й розвитку сприйняття та мислення. Ця галузь здавалась Кенделу більш захоплюючою ніж історія європейської літератури і культури.

Щоб стати практикуючим психоаналітиком необхідно було піти в медичну школу, стати лікарем і вивчитись на психіатра. Ерік вступив в Медичну школу Нью-Йоркського університету. Під час навчання познайомився з майбутньою жінкою Деніз Бистрен, захопився нейробіологією, анатомією мозку. При погляді на пластелінову модель мозку Кендел задавався питаннями, де в ньому знаходяться "я", "воно" і "зверх-я" про які писав Фрейд. Вирішує пройти курс в Колумбійському університеті, який читав нейрофізіолог Гарі Грундфест. Згодом працює в його лабораторії над впливом ЛСД на кору головного мозку, записує потенціали дії нервової системи рака. Разом з Олденом Спенсером досліджує нейрони гіпокампу, щоб виявити різницю у функціонуванні цих нейронів від інших. Досліджуючи нервову систему ссавців, Кендел розуміє, що вона складна для з'ясування елементарних механізмів пам'яті, тому здійснює пошук більш простого і зручного модельного об'єкта та зупиняється на аплізії. Щоб перейняти досвід роботи з цим об'єктом планує від'їзд у Францію до спеціаліста Ладислава Тауца. Перед Францією працює в Центрі психічного здоров'я, де відкриває нейронні властивості нейроендокринних клітин гіпоталамуса - вони так само можуть генерувати потенціали дії, як і інші нейрони та в той же час є ендокринними. Після Франції Ерік Кандель переїжджає в Гарвард і викладає в Гарвардській медичній школі. В лікарні в Бостоні йому пропонують завідувати відділом психіатрії, але він відмовляється. Натомість їде до Нью-Йорка і згодом засновує і стає директором Колумбійського центру неврології і поведінки, де його з групою однодумців дослідження увінчались успіхом — Нобелівською премією (відзначений за відкриття молекулярних механізмів роботи синапсів).

Відкриття Е. Кендела пояснило основні аспекти функціонування клітинних та молекулярних механізмів пам'яті, зробило можливим розробку нових типів лікарських препаратів, потрібних для поліпшення функції пам'яті у пацієнтів із різними типами деменції.

Участь у біотехнологічних розробках ліків[ред.ред. код]

У 1985 році Кендела запросили зробити доповідь про хворобу Альцгеймера на засідання ради директорів компанії Biotechnology General. Після цього засідання Фред Адлер, голова ради, запропонував Кенделу та Річарду Акселю заснувати нову біотехнологічну компанію, яка буде займатися виключно нервовою системою та використовувати досягнення молекулярної біології для боротьби із захворюваннями цієї системи. Спочатку Ерік не хотів займатись біотехнологією, вважав, що такі компанії займаються нудною наукою, але Річард доводив йому, що така робота може бути захопливою.

В 1987 Кендел і Аксель заснували компанію Neurogenetics, що потім отримала назву Synaptic Pharmaceuticals. До складу науково-консультативної ради Кендел запрошує Волтера Гілберта, що був засновником компанії Biogen та вже мав досвід у бізнесі. Пішовши з компанії Biogen Гілберт почав займатись нейробіологією. Серед вчених в раді були й Пол Грінгард, Люіс Роуланд, Пол Маркс та інші.

Для початку роботи вирішили зайнятися рецепторами серотоніну та дофаміну, вирішили їх клонувати, з'ясувати принцип роботи та отримати хімічні сполуки, що ними управляли б. Робота почалась успішно. В 1992 фірма була переорганізована ц відкриту компанію і її рада була розформована. Кандель деякий час залишався консультантом, але через три роки заснував іншу компанію, що спеціалізувалась на його власних дослідженнях - Memory Pharmaceuticals. Ідея організувати це підприємство з'явилась за вечерею з Волтером Гілбертом, коли обговорювали результати, що змушували припускати зворотність втрати пам'яті у старих щурів. Деніз запропонувала організувати компанію, що розробила б "маленьку червону таблетку, для лікування вікової втрати пам'яті.

Схожість симптомів старечої забудькуватості (важкість запам'ятовувати нове) із випадком пацієнта Г.М. наштовхнуло Канделя на думку, що проблема криється в гіпокампі. Тим більше нещодавні відкриття показали зникнення в гіпокампі синапсів, що виділяють дофамін (який відіграє важливу роль в підтриманні довготривалого підсилення синаптичних зв'язків). В експериментах на мишах Кандель встановив у старечому віці порушується пізня фаза довготривалої потенціації (пов'язана з довготривалою експліцитною пам'яттю). І якщо раніше встановили, що ця фаза здійснюється за допомогою цАМФ, то, застосувавши препарат роліпрам (що інгібує фермент розщеплюючий цАМФ), домоглися поліпшити пов'язану з гіпокампом здатність до навчання у більш старих мишей. Такі перспективи лікування старечої забудькуватості наштовхнуло керівництво Memory Pharmaceuticals звернутись до вивчення ранньої фази розвитку хвороби Альцгеймера. Той самий препарат роліпрам попереджував порушення пам'яті на ранніх етапах розвитку хвороби Альцгеймера, бо, як виявилось, бета-амілоїд (токсична форма білку, що утворюється при цьому захворюванні) викликає зниження активності цАМФ.

У теперішній час Memory Pharmaceuticals займається розробкою препаратів не тільки проти вікової втрати пам'яті та хвороби Альцгеймера, а й для інших порушень пам'яті, що супроводжують деякі неврологічні та психічні розлади (наприклад, депресія, шизофренія).

Відношення до Австрії та визначення життєвих інтересів[ред.ред. код]

Ерік Кендел високо цінує культуру Австрії та глибоко розчарований її низьким падінням. Події у Відні, пережиті в дитинстві, певним чином визначили інтереси вченого до вивчення психіки та людської поведінки, непередбачуваності вчинків і стійкості пам'яті.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Эрик Кандель, "В поисках памяти". Возникновение новой науки о человеческой психике. / Пер. с англ. П.Петров - М.: Астрель: CORPUS, 2012