Ерік Кендел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кендел Ерік
Erich Kandel (Еріх Кандель)
EricKandel.jpg
Народився 7 листопада 1929(1929-11-07) (85 років)
Відень (Австрія
Національність єврей
Заклад Колумбійський університет, Нью-Йорк, США
Alma mater Гарвардський університет, Медична школа Нью-Йоркського університету
Вчене звання професор біохімії Центру нейробіології та поведінки
Відомий завдяки: роботи щодо функціонування клітинних та молекулярних механізмів пам'яті, механізми сигнальної трансдукції в нервовій системі
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (2000)
Nobel prize medal.svg

Е́рік Ке́ндел (англ.Eric Richard Kandel, 7 листопада 1929, Відень (Австрія) — нейробіолог, психіатр, професор біохімії. Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за дослідження сигнальної трансдукції у нервовій системі, 2000 (робота Кендела показала, як медіатори через вторинні посередники та фосфорилювання білків забезпечує формування короткотривалої та довготривалої пам'яті).

Призвіще Kandel в англомовній транскрипції читається як Кендел, а враховуючи еврейське походження в україно- та російськогомовній літературі часто перекладається як Кандель.

Біографія[ред.ред. код]

Майбутній вчений народився y сім'ї ортодоксальних євреїв-ашкеназі, вихідців з України. Мати Еріка, Шарлотта Зімельс, народилася 1897 року у Коломиї. Вона походила з родини заможних євреїв ашкеназі. Його батько, Герман Кендел, народився 1898 року у бідній родині в Олесько, що знаходиться неподалік Львова. До початку Першої світової війни, його батьки переїхали у Відень (Австрія), де зустрілися й одружилися у 1923 році. Герман Кендел був власником магазину іграшок, в якому і працювали батьки Еріка. У 1924 році народився Людвіг - брат Еріка, а 5 років і він сам. Родина Кенделів жила в маленкій квартирці на Северингассе біля медичного факультету і недалеко від дому номер 19 по Бреггассе, де жив Зигмунд Фрейд.

Дитинство у Відні[ред.ред. код]

Ерік Кендел почав вчитися у віденській школі. В березні 1938 року у Відень вступає Гітлер, де його тріумфально зустрічають, скандуючи "Хайль Гітлер!". 13 березня через радіоприймач, перший зібраний старшим братом, Ерік та Людвіг слухали про вхід німецьких військ в Австрію. Так почалась нацистська окупація і нестерпне життя для евреїв. Їх массово почали принижувати, викорінювати і цькувати самі ж австрійці, що надихалися нацистами. Дітей виганяли зі шкіл, дорослих з місць роботи, виселяли з будинків цілими сім'ями, знущались і жорстоко били. В листопаді батько Еріка, Герман став жертвою Кришталевої ночі - апогею злобних нападів на евреїв. Германа затримали, конфіскували магазин і передали іншому власнику. В квартиру Кенделів вторглися, саме в той час, коли дев'ятирічний Ерік грався своїм новим подарунком на день народження - машинкою на радіоуправлінні. Змусили тимчасово переселитися в помешкання інших евреїв. Коли дозволили повернутися квартира була обікрадена і розгромлена вщент, в тому числі не стало машинки. Батька відпустили лише через декілька днів поспіль. Така ситуація змушує родину переїхати. Спочатку Ерік та Людвіг через Брюссель, де жили родичі, виїхали до Нью-Йорку. Через деякий час до них приєдналися батьки. По приїзду в Америку змінює ім'я з Еріха, на Еріка, а його брат Людвіг стає Льюісом.

Життя в Америці[ред.ред. код]

Дякуючи зусиллям дідуся Ерік був посвячений у всі еврейскі традиції та був прийнятий у школу Флетбуш, яку закінчив у 1944 році. Далі вступив у школу Еразмус-холі, де почав цікавитися європейською історією та літературою XIX-ХХ століть, працював спортивним корреспондентом в шкільній газеті.

Вищу освіту отримав в Гарвардському університеті. Спеціалізувався на історії та літературі сучасної Європи. Курсова дослідницька робота стосувалась відношення до націонал-соціалізму німецьких письменників з різними позиціями, що відображали широкий спектр реакцій німецьких інтелектуалів на наступ нацизму. На третьому курсі познайомився з Анною Кріс, емігранткою з Відня. На четвертому курсі раптово помирає один з улюблених викладачів німецької літератури - Карл Фієтор. А завдяки знайомству з батьками Анни, двома відомими психоаналітиками з кола Фрейда, Ерік знаходить новий інтерес і розуміє чим можна заповнити вільний час, замість семінарів Фієтора. В психоаналізі Еріка приваблювало те, що він сувміщав у собі роботу уяви, всесторонність та емпіричну базу (як по наївності здавалось), а ще тому, що Фрейд був євреем родом із Відня. Психоаналіз відкривав можливості дослідження не лише мотивації та свідомої і без свідомої пам'яті, а й розвитку сприйняття та мислення. Ця галузь здавалась Кенделу більш захоплюючою ніж історія європейської літератури і культури.

Щоб стати практикуючим психоаналітиком необхідно було піти в медичну школу, стати лікарем і вивчитись на психіатра. Ерік вступив в Медичну школу Нью-Йоркського університету. Під час навчання познайомився з майбутньою жінкою Деніз Бистрен, захопився нейробіологією, анатомією мозку. При погляді на пластелінову модель мозку Кендел задавався питаннями, де в ньому знаходяться "я", "воно" і "зверх-я" про які писав Фрейд. Вирішує пройти курс в Колумбійському університеті, який читав нейрофізіолог Гарі Грундфест. Згодом працює в його лабораторії над впливом ЛСД на кору головного мозку, записує потенціали дії нервової системи рака. Разом з Олденом Спенсером досліджує нейрони гіпокампу, щоб виявити різницю у функціонуванні цих нейронів від інших. Досліджуючи нервову систему ссавців, Кендел розуміє, що вона складна для з'ясування елементарних механізмів пам'яті, тому здійснює пошук більш простого і зручного модельного об'єкта та зупиняється на аплізії. Щоб перейняти досвід роботи з цим об'єктом планує від'їзд у Францію до спеціаліста Ладислава Тауца. Перед Францією працює в Центрі психічного здоров'я, де відкриває нейронні властивості нейроендокринних клітин гіпоталамуса - вони так само можуть генерувати потенціали дії, як і інші нейрони та в той же час є ендокринними. Після Франції Ерік Кандель переїжджає в Гарвард і викладає в Гарвардській медичній школі. В лікарні в Бостоні йому пропонують завідувати відділом психіатрії, але він відмовляється. Натомість їде до Нью-Йорка і згодом засновує і стає директором Колумбійського центру неврології і поведінки, де його з групою однодумців дослідження увінчались успіхом — Нобелівською премією (відзначений за відкриття молекулярних механізмів роботи синапсів).

Відкриття Е. Кендела пояснило основні аспекти функціонування клітинних та молекулярних механізмів пам'яті, зробило можливим розробку нових типів лікарських препаратів, потрібних для поліпшення функції пам'яті у пацієнтів із різними типами деменції.


Ерік Кендел високо цінує культуру Австрії та глибоко розчарований її низьким падінням. Події у Відні, пережиті в дитинстві, певним чином визначили інтереси вченого до вивчення психіки та людської поведінки, непередбачуваності вчинків і стійкості пам'яті.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Эрик Кандель, "В поисках памяти". Возникновение новой науки о человеческой психике. / Пер. с англ. П.Петров - М.: Астрель: CORPUS, 2012