Георг фон Бекеші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Georg von Békésy
Békéssy György.jpg
Народився 3 червня 1899(1899-06-03)
Будапешт, Угорщина Угорщина
Помер 13 червня 1972(1972-06-13) (73 роки)
Гонолулу, Гаваї, США США
Громадянство Угорщина
Галузь наукових інтересів біофізика
Відомий завдяки: Вушний завиток
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1961)
Nobel prize medal.svg

Георг фон Бекеші (угор. Georg von Békésy; 3 червня 1899, Будапешт — 13 червня 1972, Гонолулу) — угорсько-американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1961 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 3 червня 1899 в Будапешті, в сім'ї дипломата. Старший Бекеші працював у низці європейських країн, тому початкову освіту Георг здобув в школах Мюнхена, Константинополя, Будапешта і Цюріха. У 1916 поступив в університет Берна. У 1918 пішов в армію, після чого відновив навчання вже в Будапештському університеті. У 1923 захистив докторську дисертацію. Після закінчення університету поступив на службу в Міністерство поштового зв'язку, де і пропрацював до 1946. Рік стажувався в Центральній лабораторії Siemens і Halske A.G. (Берлін), що вважалася у той час одним з основних центрів розвитку телекомунікацій.

Його робота в дослідницькій лабораторії Міністерства зв'язку полягала в удосконаленні щойно встановленого в Угорщині міжнародного телефонного зв'язку. Скоро йому вдалося встановити, що слабкою ланкою є телефонні мембрани, вони сильно спотворюють сигнали. Бекеші почав вивчати будову людського вуха і незабаром став завсідником місцевих моргів, присутній при розтинах. До середини 1920-х будова вуха було вже добре вивчена. Головним завданням, що стояло перед ученим, було рішення чисто механічного питання, як вібрує основна мембрана під дією звукового тиску на барабанну перетинку. У той час вважалося, що механічні властивості тканин вуха після смерті міняються дуже швидко, внаслідок чого представлялося неможливим вивчати властивості внутрішнього вуха на трупах. Бекеші показав, що всі зміни, що відбуваються у внутрішньому вусі, пов'язані з обезводненням, тобто, можна вивчати механічні властивості внутрішнього вуха, помістивши його у вологе середовище.

Існували чотири теорії сприйняття вухом звуків різної висоти. Перша стверджувала, що звук викликає коливання однієї ділянки мембрани; згідно з другою теорією, звук генерував хвилю, що бігла; третя теорія теж наполягала на хвилі, але передбачалося, що хвиля стояча і, нарешті, прихильники четвертої теорії вважали, що коливається вся мембрана.

Досліди Бекеші показали, що правильні припущення є майже у всіх теоріях.

Він розробив модель мембрани з гуми, на якій наочно продемонстрував, що коливання мембрани відбуваються за типом хвилі, що біжить. Хвиля певної частоти примушує вібрувати всі ділянки мембрани, але одна вібрує сильніше за інші. Чим вища частота звуку, тим ближче до середнього вуха розташована вібруюча ділянка. По слухових нервах інформація поступає в мозок, що дозволяє розпізнавати звуки різної висоти.

У 1939 він став професором на кафедрі експериментальної фізики в Будапештському університеті. У 1946 емігрував до Швеції, де протягом року працював в Каролінському інституті і Технічному інституті в Стокгольмі. В цей час він створив новий тип аудіометра.

У 1947 виїхав в США, де продовжив дослідження в лабораторії Гарвардського університету. В результаті йому вдалося побудувати механічну модель внутрішнього вуха. В кінці 1950-х він повністю відтворив картину біомеханіки вушної раковини, що значно просунуло вперед отохірургію, дозволивши хірургам імплантувати штучні барабанні перетинки.

У 1961 Бекеші отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини «за відкриття фізичних механізмів стимуляції у вушній раковині».

Починаючи з 1966 і до кінця життя працював в Гавайському університеті.

Крім Нобелівської премії був удостоєний премії Денкера в отології (1931), премії Шамбау в отології (1950), медалі Лейбніца Берлінської академії наук (1937), нагороди Академії наук Будапешта (1946), медалі Говарда Кросбі Воррена товариства психологів-експериментаторів (1955), золотої медалі Американського отологічного товариства (1957), золотої медалі Акустичного товариства Америки (1961).

Почесний доктор університетів Мюнстера і Берна.

Помер Бекеші 13 червня 1972 в Гонолулу.

Вибрані праці[ред.ред. код]

  • Experiments in Hearing. N-Y:McGrow-Hill
  • Sensory Inhibition. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1967

Посилання[ред.ред. код]