Городецький Владислав Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лешек Дезидерій Владислав Городецький
Vladyslav Horodećkyj.jpg
Дата народження 23 травня (4 червня) 1863(1863-06-04)
Місце народження Російська імперія Шолудьки, Подільська губернія
Дата смерті 3 січня 1930(1930-01-03) (66 років)
Місце смерті Flag of Persia (1910-1925).svg Тегеран, Персія
Працював у містах Київ, Тегеран
Архітектурний стиль модерн, псевдоготика
Найважливіші споруди Будинок із химерами, Церква Святого Миколая (Київ)

Лешек Дезидерій Владислав Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki, * 23 травня (4 червня) 1863(18630604), с. Шолудьки, Україна  — † 3 січня 1930, Тегеран) — український і польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая у Києві. Прозваний «київським Гауді»[1][2].

Біографія[ред.ред. код]

Корніц (Kornic)
Пам'ятник Владиславу Городецкому у Києві

Лешек Городецький народився у травні 1863 року (за старим стилем) в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії Російської імперії (тепер Немирівський район, Вінницька область, Україна).

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корніц[3][4]. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі в 1782 році[5].

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. В Києві мав посаду міського будівничого.[6]

Був власником фабрики з виробництва вуклекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців.[6]


Життя в еміграції[ред.ред. код]

Після відновлення незалежності осів у Варшаві. У 1920-23 роках працював в міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych. Очолював проекторське бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства) з 1925 р.[6] За його кресленнями збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню у Згєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Іран) на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Про його діяльність в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито в Тегерані спорудив залізничний вокзал, палац для шаха, спроектував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, 19251929 або 19361940), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проектом Городецького десь у 1926–1927 рр. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс» — відсутні.

Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» («Niech mu obca ziemia będzie lekka»)"[7].

Архітектурна діяльність в Україні[ред.ред. код]

В Україні В.Городецький спорудив понад 30 будівель.

  • Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Грушевського, 6, зведено у 1897–1899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Храм виконано у досить класичній манері, якби не те, що зведено його з бетону. Справа в тому, що Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і «задля реклами» зводив більшість замовлень винятково зі свого бетону. Тому будинок музею, спроектований з дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, все ж є унікальним у своєму роді.
  • Костел Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, 75, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про двох різних архітекторів храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших — що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.
  • Будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станці — 1912 роки) та споруджував цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.
  • Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття у Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по вулиці Банковій, 10 у стилі модерн у 1901–1903 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому — на три поверхи з вулиці і на шість — із двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля (18641920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького у Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю. Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, косулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.
  • Керував розбудовою вулиць Миколаївської, Ольгінської, Мерінговської у Києві. Автор деяких проектів на Волині.[6]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Срібна монета номіналом 10 гривень, випущена НБУ до 150-річчя архітектора

Вулиця в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо ім'ям Архітектора Городецького.

До 150-річчя автора Національний банк України випустив 2 пам'ятні монети: срібну монету номіналом 10 гривень та 5-гривневу монету з нейзильберу.[9] Також у день 150-річчя Городецького логотип пошуковика Google було змінено на тематичний малюнок.

Публікації[ред.ред. код]

  • Д. Малаков. «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Київ, «Кий», 1999. 240 с. (1-е видання)
  • Д. Малаков. «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Київ, «Кий», 2013. 464 с. (2-е видання, розширене і доповнене)
  • Д. Малаков. Городецький. Виклик будівничого (фотоальбом). Київ, «Грані-Т», 2008. 176 с.
  • Д. Малаков. 13 київських зустрічей з Городецьким (путівник). Київ, «Грані-Т», 2011. 64 с.
  • Дитячі роки Владислава описані в книзі для дітей «Катерина Лебедєва про Богдана Хмельницького, Мері Рід, Владислава Городецького, Вірджинію Вулф, Девіда Боуї» / К.Лебедєва. — Київ : Грані-Т, 2008. — 96 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-128-5.
  • Сюжет історико-містичної книги Олеся Ільченка «Місто з Химерами» (Київ: Грані-Т, 2010) побудований на основі біографії Владислава Городецького.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Киев возвращает способность удивляться, interesniy.kiev.ua // Киевский Гауди, построивший киевский Нотр-Дам
  2. Google отметил день рождения «киевского Гауди» химерами в логотипе, tsn.ua
  3. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T.5 Horodecki herbu Kornic. — s.191.
  4. Herbarz polski. / Boniecki, A.; Reiski, A. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1904. — T. 7: Horodeccy — s.850.
    Антоній Городецький (? — ?) → Стефан Городецький (? — ?) → Ян Іґнатій Городецький (? — ?) → Олександр Віктор Городецький (? — ?) → Владислав Городецький (? — ?) → Лешек Дезидерій Владислав Городецький (1863 — 1930)
  5. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T.5 Horodecki herbu Kornic. — s.191.
  6. а б в г д е Ignacy Trybowski. Horodecki Władysław Leszek (1863–1930)… S. 2
  7. Катерина Криконюк. Тегеран. Химери Городецького // Україна молода, № 89, 21.06.2012
  8. http://www.derev.org.ua/cherkas/moshny.htm
  9. [http://www.bank.gov.ua/control/uk/currentmoney/cmcoin/list Пам'ятні монети України]

Джерело[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]