Городецький Владислав Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лешек Дезидерій Владислав Городецький
Vladyslav Horodećkyj.jpg
Дата народження 23 травня (4 червня) 1863(1863-06-04)
Місце народження Шолудьки, Подільська губернія
Дата смерті 3 січня 1930(1930-01-03) (66 років)
Місце смерті Flag of Persia (1910-1925).svg Тегеран, Персія
Працював у містах Київ, Тегеран
Архітектурний стиль модерн, псевдоготика
Найважливіші споруди Будинок із химерами, Церква Святого Миколая (Київ)

Лешек Дезидерій Владислав Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki, * 23 травня (4 червня) 1863(18630604), с. Шолудьки, Україна  — † 3 січня 1930, Тегеран) — український і польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая у Києві. Прозваний «київським Гауді»[1][2].

Біографія[ред.ред. код]

Корніц (Kornic)
Пам'ятник Владиславу Городецкому у Києві

Лешек Городецький народився у травні 1863 року (за старим стилем) в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії Російської імперії (тепер Немирівський район, Вінницька область, Україна).

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корніц[3][4]. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі в 1782 році[5].

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. В Києві мав посаду міського будівничого.[6]

Був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців.[6]


Життя в еміграції[ред.ред. код]

Після відновлення незалежності осів у Варшаві. У 1920-23 роках працював в міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych. Очолював проекторське бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства) з 1925 р.[6] За його кресленнями збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню у Згєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Іран) на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Там він спроектував Тегеранський залізничний вокзал. Про іншу його діяльність в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито в Тегерані спорудив, палац для шаха, спроектував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, 19251929 або 19361940), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проектом Городецького десь у 1926–1927 рр. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс» — відсутні.

Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» («Niech mu obca ziemia będzie lekka»)"[7].

Архітектурна діяльність в Україні[ред.ред. код]

В Україні В.Городецький спорудив понад 30 будівель.

  • Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Грушевського, 6, зведено у 1897–1899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Храм виконано у досить класичній манері, якби не те, що зведено його з бетону. Справа в тому, що Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і «задля реклами» зводив більшість замовлень винятково зі свого бетону. Тому будинок музею, спроектований з дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, все ж є унікальним у своєму роді.
  • Костел Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, 75, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про двох різних архітекторів храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших — що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.
  • Будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станці — 1912 роки) та споруджував цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.
  • Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття у Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по вулиці Банковій, 10 у стилі модерн у 1901–1903 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому — на три поверхи з вулиці і на шість — із двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля (18641920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького у Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю. Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, косулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.
  • Керував розбудовою вулиць Миколаївської, Ольгінської, Мерінговської у Києві. Автор деяких проектів на Волині.[6]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Срібна монета номіналом 10 гривень, випущена НБУ до 150-річчя архітектора

Вулиця в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо ім'ям Архітектора Городецького.

До 150-річчя автора Національний банк України випустив 2 пам'ятні монети: срібну монету номіналом 10 гривень та 5-гривневу монету з нейзильберу.[9] Також у день 150-річчя Городецького логотип пошуковика Google було змінено на тематичний малюнок.

Публікації[ред.ред. код]

  • Д. Малаков. «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Київ, «Кий», 1999. 240 с. (1-е видання)
  • Д. Малаков. «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Київ, «Кий», 2013. 464 с. (2-е видання, розширене і доповнене)
  • Д. Малаков. Городецький. Виклик будівничого (фотоальбом). Київ, «Грані-Т», 2008. 176 с.
  • Д. Малаков. 13 київських зустрічей з Городецьким (путівник). Київ, «Грані-Т», 2011. 64 с.
  • Дитячі роки Владислава описані в книзі для дітей «Катерина Лебедєва про Богдана Хмельницького, Мері Рід, Владислава Городецького, Вірджинію Вулф, Девіда Боуї» / К.Лебедєва. — Київ : Грані-Т, 2008. — 96 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-128-5.
  • Сюжет історико-містичної книги Олеся Ільченка «Місто з Химерами» (Київ: Грані-Т, 2010) побудований на основі біографії Владислава Городецького.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Киев возвращает способность удивляться, interesniy.kiev.ua // Киевский Гауди, построивший киевский Нотр-Дам
  2. Google отметил день рождения «киевского Гауди» химерами в логотипе, tsn.ua
  3. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T.5 Horodecki herbu Kornic. — s.191.
  4. Herbarz polski. / Boniecki, A.; Reiski, A. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1904. — T. 7: Horodeccy — s.850.
    Антоній Городецький (? — ?) → Стефан Городецький (? — ?) → Ян Іґнатій Городецький (? — ?) → Олександр Віктор Городецький (? — ?) → Владислав Городецький (? — ?) → Лешек Дезидерій Владислав Городецький (1863 — 1930)
  5. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T.5 Horodecki herbu Kornic. — s.191.
  6. а б в г д е Ignacy Trybowski. Horodecki Władysław Leszek (1863–1930)… S. 2
  7. Катерина Криконюк. Тегеран. Химери Городецького // Україна молода, № 89, 21.06.2012
  8. http://www.derev.org.ua/cherkas/moshny.htm
  9. [http://www.bank.gov.ua/control/uk/currentmoney/cmcoin/list Пам'ятні монети України]

Джерело[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]