Поділ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Подíл
Київ Київ
Контрактова площа на Подолі
Контрактова площа на Подолі
Загальна інформація
Район Подільський район
Транспорт
Станції метрополітену: «Контрактова площа», «Поштова площа».
Запит «Поділ» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Герб Подільського району на Володимирському узвозі

Подíл — місцевість Києва, низинна частина історичного центра міста, стародавній район ремісників і річковиків.

Розташування. Історія.[ред.ред. код]

Загальний вигляд Подолу, 1888 рік
Вигляд Подолу від Вознесенського монастиря, початок ХХ ст.
Вид на Хрещатицьку набережну, 1888 рік
Вигляд Подолу в середині XVII ст.
Вид на Поділ з Андріївської церкви, 1888 рік
Вигляд Подолу в середині XIX ст.
Вид на Поділ з Андріївської гори, початок 1910-х років
Поділ на початку ХХ ст.

Простягається вздовж правого берега Дніпра і Київської гавані, попід горами Старокиївською, Замковою, Щекавицею і Юрковицею між Пішохідним мостом через Дніпро і Заводською вулицею. Головні вулиці на Подолі — Сагайдачного, Костянтинівська, Хорива, Верхній і Нижній Вал, Набережно-Хрещатицька, Набережно-Лугова, площі — Контрактова, Житньоторзька і Поштова.

Назва місцевості походить від старослов’янського «подол» — низина, низинна місцевість. Разом із Верхнім містом (Старим Києвом) і Печерськом Поділ складає найдавнішу частину міста. Перші поселення — за доби кам’яного віку (25 — 15 тисяч років тому, в тому числі Кирилівська стоянка, розкопана на сучасній вулиці Фрунзе № 59 — 61). На території Подолу були давні історичні місцевості Біскупщина, Боричів, Гончарі, Дегтярі, Кожум'яки, Плоське. Через Поділ протікала річка Почайна.

Кандидат історичних наук Наталія Білоус пише: "У 1571 році населення Києва становило 6500 чоловік, згідно зі складеним тоді податковим реєстром. Міське життя було зосереджено на Подолі, тут стояла дерев'яна ратуша, у якій засідав магістрат - орган міського самоврядування, як належало за Магдебурзьким правом. Кияни жили в дерев'яних будинках, мали коло них садки й городи, кам'яниць, як у західноєвропейських місцях, ще не зводили"[1]. Район неодноразово зазнавав затоплень, руйнацій і пожеж. Велика пожежа сталась 9 липня 1811 року. Вогонь знищив більшість з 2068 подільських будинків, тобто понад половину забудови Києва: на той час у місті нараховувалось 3672 житлових споруди.[1]

Планів перебудови Подолу було два. Перший, зроблений А. І. Меленським і датований 17 вересня 1811 року. У ньому передбачалося максимально зберегти містобудівну базу, систему вулиць, розподіл на квартали, що складався на Подолі сторіччями; природні умови і рельєф було пов’язано з історико-архітектурним середовищем. Планувалося зберегти вцілілі кам’яні будівлі: мережа вулиць прокладалася так, щоб ці споруди потрапляли на «червону лінію». Проте план відбудови А. І. Меленського не був затверджений у Петербурзі. Післяпожежне перепланування Подолу доручили петербурзькому архітектору Вільяму Гесте, на той час адміністратору Будівничого комітету при Міністерстві внутрішніх справ Російської імперії. Він, подякувавши Меленському за надані матеріали і розробки, апріорно наклав на існуючу планову підоснову сітку прямокутних кварталів. Не було враховано рельєф, існуючу систему комунікацій, водостоків, давню базово-планувальну структуру забудови, київські архітектурні традиції. 3 березня 1812 року цей план було затверджено [ЦНБ НАН України, відділ картографії № 22265, арк. 2]. До речі, оригінал плану В. Гесте досі не знайдено, збереглися окремі його фрагменти.[1] Отже, Меленському як головному архітектору довелося втілювати в життя не свої, а чужі задуми. Поділ майже повністю переплановано, укрупнено квартали, замість звивистих, вузьких завулків прокладено прямі вулиці — лінії (давню конфігурацію зберегли тільки декілька вулиць — Боричів Тік, Покровська, Притисько-Микільська). Ця конфігурація вулиць Подолу збереглася до сьогодні.


Поділ дав назви Подільським району, узвозу, провулку. У 20-ті —30-ті роки 20 століття Поділ отримав назву Петрівка (Петрівський район) — від прізвища голови ВУЦВК Г. І. Петровського.

На Подолі збереглися пам’ятки архітектури 12, 16 — 19 ст.

До Подолу з Верхнього міста ведуть декілька узвозів. Найпопулярніший — Андріївський. Центр Подолу — велика Контрактова площа, де кожний будинок — пам’ятник. Старий корпус Києво-Могилянської академії — центру православного просвітництва слов’янських народів (заснована у 1632 р.). На Подолі також знаходяться будинок Петра І, де за переказами він зупинявся; пам’ятник українському філософу Г. С. Сковороді (1976, І. П. Кавалерідзе). На Покровській вулиці — Покровська церква (1766) у стилі українського бароко архітектора І. Г. Григоровича-Барського, будинок золотих справ майстра Стрельбицького, дзвіниця церкви Миколи Доброго. На Контрактовій площі з 1798 р. щорічно проводилися Всеросійські ярмарки, для чого в центрі площі було збудовано Гостинний двір із 50 магазинами. Нині його відреставровано. Також відновлено церкву Богородиці Пирогощі (1136).

Жіночий Покровський монастир, Флорівський монастир, відомий з 15 ст., відновлений після пожежі архітектором А. І. Меленським у 1822 — 1824 рр.; Іллінська церква (1692), церква Миколи Притиска (1631), Набережно-Микольська церква (1772, І. Г. Григорович-Барський). Вулиця, що має дві назви — з одного боку Верхній вал, з другого — Нижній; Житній ринок, Річковий вокзал, Фунікулер. Все це — Поділ.

Втрачені пам’ятки архітектури Подолу[ред.ред. код]

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Виноградова, Марина (2003). «Садиба Андрія Меленського у Києві». Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. К. : АртЕк. — с. 124 – 131. Процитовано 2010-09-18. 

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.