Бобринець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобринець
Coat of Arms Bobrynets.png Bobryn h.png
Герб Бобринця Хоругва Бобринця
Бобринець
Бобринець на карті Бобринецького району
Бобринець на карті Бобринецького району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Кіровоградська область Кіровоградська область
Район/міськрада Бобринецький район
Код КОАТУУ 3520810100
Засноване 1767
Статус міста з 1828 року
Населення 11 005 (01,01,2014)[1]
Площа 18,13 км²
Поштові індекси 27200
Телефонний код +380-5257
Координати 48°03′28″ пн. ш. 32°09′29″ сх. д. / 48.05778° пн. ш. 32.15806° сх. д. / 48.05778; 32.15806Координати: 48°03′28″ пн. ш. 32°09′29″ сх. д. / 48.05778° пн. ш. 32.15806° сх. д. / 48.05778; 32.15806
Водойма р.Бобринка
День міста Остання неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бобринець
До станції 2,5 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 54 км
До Києва
 - автошляхами 366 км
Міська влада
Міський голова Кравченко Леонід Григорович

Бо́бринець — місто районного підпорядкування Кіровоградської області, центр Бобринецького району. Розташоване на шляху Кіровоград—Миколаїв, за 2 км на південь від залізничної станції Бобринець. Площа 18,13 км². Населення 12 500 чоловік.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки в районі Бобринця свідчать, що територія, на якій він розташований, була заселена людьми близько 15 тисяч років тому.

У 1765—1767 роках царським урядом проводився перепис населення і господарств півдня України. 1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошеві (козацькому управлінню), що недалеко від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець.

Наприкінці XVIII ст. Бобринець був досить великим населеним пунктом. У 80-х роках тут щороку відбувалося чотири ярмарки. 1816 року у місті проживало 1910 чоловік.

Запровадження військових поселень 3-ої уланської Української дивізії у 1821 році й передача частини земель Єлисаветградського повіту у військове відомство привело до його скасування й утворення з решти цивільних земель новоствореного Бобринецького повіту, що сталося 6 грудня 1828 року.

Свято-Миколаївська церква

За указом 5 червня 1857 р. військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда у 1865 році.

В Бобринці в 1860-их роках жили і працювали корифеї українського театру М. Л. Кропивницький і брати Тобілевичі — І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, які створили в місті аматорський театральний гурток. У 1864 році в обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л. Млотковського.

У Бобринці в той час була єдина церква. Через десятки років на кошти княжни Дмитрянської була споруджена Свято-Миколаївська кам'яна церква. У 1912 році освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Це була остання робота архітектора Якова Паученка.

Вознесенський собор

На початок ХХ ст. в Бобринці мешкало 14 294 чоловік, це було друге за величиною місто на території, що в подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграду (61 488 чол.).[2] В цей період поряд із сільськогосподарським виробництвом діяли промислові й торгові підприємства. Серед заводів виділялися чавуноливарні, колісні, шкіряні й миловарний. Переважали дрібні кустарні підприємства з незначною кількістю робітників. Розвивалися фургонно-колісна, ковальська, швейна галузі. Чимало магазинів та лавок у місті належало Давиду Бронштейну — батькові Льва Троцького.

В 1935 році в місті було відкрито сільськогосподарський технікум. В 1935—1938 ро­ках тут навчався Василь Порик, про це свідчить меморіальна дошка на будинку.[3]

Інфраструктура[ред.ред. код]

У Бобринці функціонують 3 будинки культури, 4 бібліотеки, п'ять творчих колективів районного будинку культури носять звання народних. Великою популярністю користуються музична школа та дитяча школи мистецтв. У місті діє історико-краєзнавчий музей. До архітектурних пам'яток належать споруджений у 1912 році Вознесенський собор (архітектор - Я.В.Паученко) та Свято-Миколаївська церква. У міському парку встановлено пам'ятник корифею українського театру Марку Кропивницькому, який разом з Іваном Карпенко-Карим (Тобілевичем) у 60-х роках XIX століття організували в Бобринці самодіяльний драматичний гурток.

У місті розвивається туризм.Встановлено нові велосипедні стоянки.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Шумок — ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

Відомі уродженці Бобринця[ред.ред. код]

Рідна мова населення Бобринця за даними перепису 2001 року
  • Вінярський Михайло Борисович — український радянський кінорежисер.
  • Гершфельд Давид Григорович († кінець січня 2005, Брейдентон, США) — український та молдавський диригент, композитор, перший заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР.
  • Корнієць Леонід Романович — Глава РНК (уряду) УРСР 1939–1944, активний учасник «совєтизації» окупованих районів Західної України.
  • Смоленчук Микола Кузьмович — краєзнавець, науковець, письменник.
  • Тодоровський Петро Юхимович — відомий український і російський кінооператор, кінорежисер і актор
  • Тікуш Василь Лук'янович — професор, доктор фізико-математичних наук, майстер спорту з легкої атлетики.
  • Шпарковський Йосип Федорович — інженер-конструктор
  • Шумилов Петро Павлович — дослідник у галузі нафтової промисловості, керівник розробки реактивної протитанкової зброї, тричі Лауреат Державної премії СРСР, доктор технічних наук, на честь якого в міській школі № 5, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.
  • Марко Лукич Кропивницький  25 квітня 7 травня 1840, с. Бежбайраки, тепер Кіровоградської області — †21 квітня 1910) — український письменник, драматург, театральний актор.
  • Побігуца Борис Олександрович (1946) — композитор, музикант (віолончеліст), заслужений артист Росії (1998).
  • Волкотруб Віталій Юрійович — Молодший сержант, командир відділення – начальник радіостанції відділення управління загону спеціального призначення 3-го полку особливого призначення ГУР МО (Кіровоград). Загинув у бою під Іловайськом.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]