Мала Виска
| Мала Виска | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Маловисківська районна державна адміністрація | |||||
| Мала Виска на карті Маловисківського району | |||||
| Мала Виска на карті України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | |||||
| Район/міськрада | |||||
| Код КОАТУУ | 3523110100 | ||||
| Засноване | 1752 | ||||
| Статус міста | з 1957 року | ||||
| Населення | 11 201 (01,01,2012)[1] | ||||
| Площа | 12,1 км² | ||||
| Густота населення | 931 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 26200—204 | ||||
| Телефонний код | +380-5258 | ||||
| Координати | 48°38′27″ пн. ш. 31°37′38″ сх. д. / 48.64083° пн. ш. 31.62722° сх. д.Координати: 48°38′27″ пн. ш. 31°37′38″ сх. д. / 48.64083° пн. ш. 31.62722° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 190 м | ||||
| Водойма | р. Мала Вись | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Виска | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 60,8 км | ||||
| До Києва | |||||
| - залізницею | 353 км | ||||
| - автошляхами | 250 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 26200, м. Мала Виска, вул. Спортивна, 6 | ||||
| Веб-сторінка | Офіційний сайт Маловисківської міськради | ||||
| Міський голова | Гульдас Юрій Леонідович | ||||
Мала́ Ви́ска (колишня назва — Куда́шеве) — місто в Кіровоградській області, центр Маловисківського району. Населення — 11 614 осіб (2010).[2] Маловисківській міській раді підпорядковані села Комсомольське, Улянівка та Краснопілка.
Зміст |
Географія [ред.]
Місто розташоване в долині річки Мала Вись і частково на узгір'ї. Відстань до облцентру становить близько 60 км і проходить автошляхом E50.
Історія [ред.]
XVIII століття [ред.]
За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима.[2]
Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдаван-переселенців, які заснували тут постійне поселення. До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники. Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдавани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.
XIX століття [ред.]
Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина ІІ подарувала князю Кудашеву.[2] Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.
В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.
Станом на 1863 рік у Малій Висці налічувалося вже 376 дворів. Через півстоліття кількість населення зросла до чотирьох тисяч чоловік.
В 1886 році у містечку, центрі Маловисківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2759 осіб, налічувалось 486 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, лавка та винокурний завод[3]. За 6 верст перебував постоялий двір, за 8 — цегельний завод.
XX століття [ред.]
В 1915 році було збудовано залізницю та залізничну станцію. У цей час стали до ладу цукровий і спиртовий заводи, млин, олійня, лікарня та школи.
У листопаді 1917 року до Малої Виски прийшла звістка про Жовтневий переворот. В січні 1918 року тут було встановлено радянську владу.
У 1922 році чимало маловищан отримали земельні наділи та ділянки під садиби (по 1 десятині). Були забудовані нові території вздовж Висі, від відгодівельного господарства аж до Люцого лісу. В ці роки швидко зміцніли індивідуальні господарства.
Період бурхливого росту та господарського піднесення виявився коротким. Розпочались поспішна колективізація та масове розкуркулення, внаслідок чого селище втратило багато вмілих господарів. В роки Голодомору 1932—1933 років Мала Виска втратила четверту частину населення.
Друга світова війна [ред.]
1 серпня 1941 року розпочалася німецька окупація селища. Систематично чинились арешти та розстріли. Так, в Люцому лісі було розстріляно групу осіб єврейської національності. Понад 200 чоловік насильно відправили до Німеччини.
В Малій Висці створювалися підпільні групи, партизанські загони. Більше двох тисяч жителів селища було призвано до діючої армії; 673 з них не повернулися до своїх домівок — загинули в бою, померли від ран, були замучені в таборах для військовополонених. Уродженцю Малої Виски, військовому льотчику, полковнику І. Сухомлину за виявлену мужність було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Жорстокі бої на вулицях Малої Виски розгорталися з 7 по 10 січня 1944 року, коли бойові підрозділи 8-го Олександрійського мехкорпусу (полковник М. Крічман) в складі 116-ої танкової, 66, 67 та 68-ої мехбригад, 83-го танкового полку (командири полковники Є. Юревич, М. Лазарєв, К. Яндерсон, В. Мироненко та Г. Кушнір) увірвалися в розташування німецьких військ, знищили ворожий аеродром та багато бойової техніки.
13 березня 1944 року частини 214-ої стрілецької дивізії (командир — генерал Г. Жуков) 780-го стрілецького полку (командир-полковник С. Юдін) звільнили Малу Виску від окупації. Під час оборони та в тяжких боях загинуло 76 солдат і офіцерів Радянської Армії, яких було поховано в братській могилі в центрі селища.
Повоєнний час [ред.]
Німецька окупація завдала величезних збитків місту. В руїнах перебували залізнична станція, спиртовий завод, клуб «Цукровик», магазини, школа та сотні будинків маловищан.
Розпочалась повоєнна відбудова селища. Вже у жовтні 1944 року цукровий завод дав перший цукор. Через короткий час станція Виска знову прийняла поїзди. В 1948 році вступив у дію новозбудований спиртовий завод. За період з 1944 року було збудовано завод сухого молока, ТЕЦ, комбікормовий завод, станцію техобслуговування автомашин, залізничний вокзал, будинок культури на 800 місць, кінотеатр, шість шкіл та шість дитячих садків, комплекс приміщень системи охорони здоров'я — лікарню на 240 ліжок, поліклініку, аптеку та станцію переливання крові.
Перебудова [ред.]
В 1986 році було введено в дію навчальне містечко — СПТУ № 16. Зріс житловий фонд міста: було завершене будівництво мікрорайону «Вись», зведено більше десяти багатоповерхових будинків. З'явилися нові вулиці, набрала вигляду центральної вулиця Жовтнева.[4]
Місцевості [ред.]
- Місте́чко — північна частина міста, розташована на узгір'ї і відділена від центру річкою Мала Вись.
- Мікрорайо́н Вись — житловий масив багатоповерхової забудови 1980-х років в районі вулиці Шевченка.
- Бессара́бія — народна назва місцевості, де у XVIII столітті поселились переселенці-молдавани.
Інфраструктура [ред.]
Економіка [ред.]
Сільське господарство [ред.]
В Малій Висці діють такі сільськогосподарські підприємства:[5]
- СТОВ «Маяк»
- ПСП «Зоряне»
- СТОВ «Птахівник»
- СФГ «Степове»
Промисловість [ред.]
У промисловості міста домінує харчовий сектор. Серед основних промислових підприємств міста:[6]
- ЗАТ «Маловисківський молочний комбінат» (Новомиргородське шосе, 1)
- Хлібокомбінат райспоживспілки (Новомиргородське шосе, 3)
- ПП «Хлібний дар» (вул. Велігіна, 141)
- Підприємство «Харчовик» (вул. Київська, 2)
Недіючі підприємства:
- ДП «Маловисківський спиртовий завод» (вул. Промислова, 1)
- ВАТ «Маловисківський цукровий завод» (вул. Кондратюка, 10)
Торгівля [ред.]
В місті активно розвивається приватне підприємництво. Тут діє міський ринок, кілька продуктових супермаркетів та декілька десятків спеціалізованих магазинів.
Транспорт [ред.]
Через Малу Виску проходить міжобласна автомобільна дорога Т 2401 (Городище—Устинівка). Неподалік від міста проходить міжнародна автотраса E50, що робить зручним транспортне сполучення з Кіровоградом, Уманню та іншими важливими населеними пунктами.
В Малій Висці діє АТП-13543 (вул. 40 років Жовтня, 85) та автобусна станція.[7] Маловисківська автостанція (пров. Авіаційний, 6) здійснює автобусне сполучення з Києвом, Кривим Рогом, Кіровоградом, Світловодськом, а також із селами Маловисківського і сусідніх районів.
Залізнична станція обслуговує пасажирів далекого та приміського сполучення, а також виконує вантажні операції.
У місті працюють таксі численних приватних перевізників.
Житло [ред.]
У Малій Висці переважає приватна забудова, загальна кількість дворів — 4 494. Із 37 міських багатоквартирних будинків близько третини розташовані на мікрорайоні Вись. Загальна кількість квартир у Малій Висці — 874.[8]
Освіта [ред.]
В Малій Висці функціонують три загальноосвітні школи та гімназія, школа-інтернат I—II ступенів, центр дитячої та юнацької творчості та два дитсадки.
Середню спеціальну освіту надає ПТУ № 16 (вул. Шевченка, 56/1), в якому навчається 295 учнів.[9] Тут вони здобувають професії слюсарів з ремонту автомобілів та сільськогосподарських машин, електрогазозварника, електрослюсаря, електрозварника, муляра, штукатура, перукаря, модельєра, кухаря-кондитера, швачки та оператора комп'ютерного набору.[10]
Медицина [ред.]
Медичне забезпечення населенню міста та району надає центральна районна лікарня на 210 ліжок з поліклінікою.[11]
Культура [ред.]
- Докладніше у статті Пам'ятники Малої Виски
В Малій Висці знаходиться Будинок культури, музей історії Маловисківського району, районна бібліотека імені Лесі Українки та школа мистецтв.
У сучасному місті споруджено чимало пам'ятників та встановлено меморіальні дошки.
ЗМІ [ред.]
У місті видається районна газета «Маловисківські вісті» (адреса редакції — вул. Шевченка, 62).
Релігія [ред.]
У Малій Висці знаходиться три православні церкви, розташовані в пристосованих приміщеннях.
Спорт [ред.]
На міському стадіоні Колос тренується «ФК Вись», що виступає в другій групі Чемпіонату області з футболу.
Персоналії [ред.]
- Бровченко Володимир Якович — поет та громадський діяч; народився в Малій Висці.
- Грузін Василь Дмитрович — довгорічний працівник «Сільських вістей», заслужений журналіст України,
- Кондратюк Юрій Васильович — вчений-винахідник, піонер космічної техніки; у 1921–1925 роках працював механіком на цукровому заводі.
- Карпенко-Карий Іван Карпович — драматург, корифей українського театру; в 1859 році працював писарем у Маловисківській волосній управі.
Фотогалерея [ред.]
|
Центральна площа
|
Мікрорайон Вись
|
Бульвар на вулиці Велігіна
|
Будинок культури
|
Стадіон «Колос»
|
Примітки [ред.]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України»
- ↑ а б в Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с.
- ↑ Г. М. Перебийніс. Мала Виска. Історико-краєзнавчий нарис. — 1996.
- ↑ Сільськогосподарські підприємства. Офіційний сайт Маловисківської районної державної адміністрації
- ↑ Соціально-економічна довідка Маловисківського району. Офіційний сайт Маловисківської районної державної адміністрації
- ↑ Транспорт, зв'язок, будівництво. Офіційний сайт Маловисківської районної державної адміністрації
- ↑ Загальні відомості про Маловисківську міську раду. Офіційний сайт Маловисківської міської ради
- ↑ Професійно-технічне училище № 16
- ↑ Наші спеціальності. Професійно-технічне училище № 16
- ↑ Інвестиційний паспорт району. Офіційний сайт Маловисківської районної державної адміністрації
Посилання [ред.]
- Мала Виска на сайті Верховної ради України
- Лисенко А. Великі проблеми Малої Виски // «ХайВей», 12.11.2005
- Сайт професійно-технічного училища № 16
|
||||||||||||||
|
||||||||

