Колода карт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стандартна колода з 54 карт

Колода карт — повний комплект гральних карт.

Тлумачення[ред.ред. код]

В одному зі стародавніх китайських словників є пояснення обраних мастей й кількісті карт. Чотири масті - символізують чотири пори року, 52 карти в колоді - кількість тижнів у році. Символічне тлумачення значення карт частково збереглося. Кількості тижнів у році відповідає кількість карт у колоді - 52; пори року - це чотири масті; зважаючи на те, що кажна пора року має по 13 тижнів, то і кожна масть теж має по 13 карт. Наступні обчислення небагато складніші. Кожна карта має позначення очок, або індекси, 1-10, карти валет, дама й король також мають відповідну кількість очок, 11-13. Таким чином, якщо скласти всі ці очки, то в результаті вийде 91 - це кількість днів у кожній порі року. Якщо ж знайти суму очок чотирьох пір року (чотири рази по 91), то виходить 364 - кількість днів у році без одного дня.

Види стандартної колоди
велика, середня і мала:
  • велика або повна колода складається з 52 карт (від туза до двійки) або з 54 карт (з додаванням двох джокерів);
  • середня колода містить 36 карт (від туза до шістки);
  • мала колода — 32 карти (від туза до сімки). Малу колоду називають також пікетною, скатовою і преферансовою — від назв знаменитих ігор, в які грають малою колодою.
Tarockkarten in der Hand eines Spielers.jpg
  • колода Таро містить 78 карт, й складається з 4 мастей по 14 карт кожна та 22 символічних карт-картин що відповідають за козирі. Ця колода з'явилася у середньовіччі, й використовується до наших днів, переважно, для ворожіння. Карти типової колоди Таро поділяються на дві великі групи: на козирі, так звані «Старші аркани», і на «Молодші аркани». Саме слово аркан походить від латинського слова arcanum, що означає «закритий», «таємний». Цей термін щодо Таро ввів французький окультист Поль Крістіан (1863), а поділ арканів на старші (мажорні) та молодші — французький окультист Елі Стар (1888). До козирів відносяться 22 карти, кожна з яких має свою оригінальну назву. Їхні зображення, назви та приписувані значення арканів у кожній колоді свої. Решта 56 карт, «Молодші аркани», поділяються на чотири масті: жезли (палиці), мечі, кубки (чаші), монети (пентаклі, диски). Таким чином, в колоді є по 14 карт кожної масті. З них 4 карти — фігурні, або так звані карти двору, на яких зображуються люди: король, королева, принц і паж (принцеса). Решту 10 карт масті є очковими, тобто мають вартість від одного очка до десяти. Одноочкові картки інакше називають тузами.


Історія виникнення карт[ред.ред. код]

Східна Азія[ред.ред. код]

Перші гральні карти з'явилися в Східній Азії. У Кореї та Китаї карти згадувалися вже в 12-му столітті. Один з найдавніших словників Чінг цзе Тунга датував походження першої китайської колоди 1120 роком. Існують також і більш ранні згадування гри, в якій використовувалися довгасті листи — вони відносяться до періоду правління в IX ст. Династії Тан (618–917 рр.) До появи паперових карт китайці та японці використовували плоскі довгасті таблички зі слонової кістки або дерева. Поширюючись у різних культурах колоди приймали різні форми і вид. В Індії грали круглими картами, які називалися Ганджіфа. У середньовічній Японії за часів сьогунату була поширена карткова гра Ута-Гарут, в якості колоди в якій використовувалися раковини мідій, що зображували сцени побуту, пори року і сцени віршів.

Європа[ред.ред. код]

Про появу карт в Європі є кілька версій. За однією з них поява гри в карти відноситься до XV ст. і збігається з появою циган Європі. За іншою — загальна популярність карт, за свідченням єзуїта Менестр'є, приписується XIV сторіччю, коли один маловідомий живописець на ймення Жикомін Грінгонер винайшов карти для розваг божевільного короля Франції Карла VI (1368–1422), що увійшов в історію під ім'ям Карла Божевільного. Карти нібито були єдиним засобом, який заспокоювало хворого між нападами божевілля. А під час царювання Карла VII (1422–1461) вони були вдосконалені в і тоді ж отримали свою теперішню назву. Однак, це лиш гіпотеза, що не підтверджується іншими даними, і деякі літописці відносять походження карт до XIII століття. Це припущення має історичне підгрунтя, оскільки за часів правління Людовика Святого в 1254 році було видано указ, який забороняв під страхом покарання батогом гру в карти у Франції. Італійський манускрипт 1299 року також говорить про заборону гри в карти. 1260 року в Німеччині засновано особливий цех фабрикантів і торговців гральних карт. Орден Калатрави 1331 року заборонив гру в карти в Іспанії, і цю заборону було повторено в 1387 році Хуаном I, королем Кастилії. Про існування карт у Кастилії при королі Альфонсо XI говорить його указ 1332 року, який забороняє карткові ігри. Є ще версія, що гральні карти були занесені в Європу сарацинами — арабами. На її користь говорить документальна звістка про карти, що відноситься до 1379. У хроніці італійського міста під вказаною датою значиться: «… введена в Вітербо гра в карти, яка відбувається з країни Сарацинів і звана ними наїб». Однак на тих картах навряд чи малювалися людські фігури, як тепер, позаяк іслам забороняє правовірним робити зображення людей. Можливо, батьківщиною карт з малюнком сучасного типу є Італія. Їх найдавніший екземпляр, гравірований на міді, відноситься до 1485 року. Також є думка про більш раннє проникнення карт в Європу завдяки хрестовим походам на мусульманський Схід між 1096 та 1270 роками[1].

Королів, дам і валетів у Європі стали зображувати як легендарних героїв стародавності. Короля чирви, наприклад, стали зображувати у вигляді короля франків Карла Великого, а короля пік - у вигляді давньоєврейського царя Давида, королем бубен став Юлій Цезар, а королем треф - Олександр Македонський. Те ж стосувалося дам і валетів. Для того, щоб шулери не змогли зробити на звороті карт якісь умовні позначки, на початку XVII століття при Генріху ІІ Валуа стали на зворотну сторону карт наносити краплений дрібний пунктирний малюнок.

Польські автори Зиґмунд Ґлоґер, Казімеж Тарґош, Маріан Шульц стверджують, що карти (karty do gry) у Польщі знали вже в XV столітті.

Україна[ред.ред. код]

Гральні карти в Україні з'явились вже в XVI ст. Відомо, що карти XVII ст. були не схожі на сучасні. Козаки грали картами німецького типу, що виготовлялись в Ауґсбурзі. В колоді цих карт були зовсім інші емблеми й назви мастей, в них не було дам, були два валети в одній масті (українською нижник та вишник нім. Unter, Ober, пізніше дама з французького варіанту карт звалася вишником).

Масті гральних карт

Назви українських мастей є похідними від німецьких: напиклад чирва — це Rot (червоне); дзвінка (бубна) — від Schellen (бубонці, дзвіночки); жир (трефа) — від Eicheln, Eckern (жолуді, букові горішки), а вина (піка), бо на карті цієї масті малювали зелений листок (листя), найчастіше плюща чи винограду (Weinbaum). У XIX столітті французький варіант колоди карт витіснив німецький тип, проте видозмінені німецькі терміни українські картярі вживають і сьогодні. Відома тільки одна козацька гра в карти - чупрундир, суперників в якій смикали за чуба стільки разів скільки очок на картах залишилось[2].

Коди символів мастей при наборі текстів[ред.ред. код]

Unicode[ред.ред. код]

Використовуються символи від U+2660 до U+2667:

♠ ♡ ♢ ♣ ♤ ♥ ♦ ♧

HTML[ред.ред. код]

Використовуються цифрові коди ♠ ♣ ♥ і ♦ (або мнемоніки ♠ ♣ ♥ і ♦):

♠ ♣ ♥ ♦

а також коди ♤ ♧ ♡ і ♢ для

♤ ♧ ♡ ♢

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Колода карт
Масті: Вино ·  Дзвінка ·  Жир ·  Чирва
Старші карти: Туз ·  Джокер ·  Король ·  Краля ·  Нижник
Молодші карти
Колода на 36 карт:
Десятка ·  Дев'ятка ·  Вісімка ·  Сімка ·  Шістка
Колода на 54 карти: П'ятірка ·  Четвірка ·  Трійка ·  Двійка