Комарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комарі
Anopheles gambiae
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Підряд: Nematocera
Інфраряд: Culicomorpha
Родина: Комарі (Culicidae)
Див. текст

Комарі (лат. Culicidae) — родина комах ряду Двокрилі (Diptera).

Слово «комар» руського походження, походить від звуку дзижчання та споріднене слову «джміль». Стародавнє слово звучало як «чмель», та потім пройшло через заміни у корені «ч» на «ко». Синонім слова комар, москіт, походить від іспанського «mosquito» — «мушка».

Ареал[ред.ред. код]

Комарі населяють усі континенти, окрім Антарктиди. Найбільш широкий ареал комара звичайного (Culex pipiens), який поширений всюди, де зустрічається людина — його основна жертва.

Морфологія[ред.ред. код]

Будова тіла комара звичайного (Culex pipiens)

Мають одну пару крил, струнке тіло, і довгі ноги. Характерні для цього сімейства ротові органи: верхня і нижня губа витягнуті і утворюють футляр, в якому поміщаються довгі тонкі голки (2 пари щелеп); у самців щелепи недорозвинені — вони не кусаються. Безногі личинки і рухомі лялечки комарів живуть в стоячих водах. Самки більшості видів комарів п'ють кров інших тварин. Розмір тіла змінюється, але рідко більший ніж 15 мм. Комари важать від 2 до 2.5 міліграмів.

Комарі - комахи з тонким тілом (довжиною 4-14 мм), довгими ногами і вузькими прозорими крилами. Забарвлення тіла жовте, коричневе, або сіре. Черевце видовжене, складається з 10 сегментів. Груди ширші за черевце. Лапки закінчуються парою кігтиків. Крила вкриті лусочками, скупчення яких іноді утворюють плями. Антени довгі, складаються з 15 члеників. Ротовий апарат колючо-смоктального типу. У самок хоботок довгий і складається з колючих щетинок, у самців - без них.[1][2]

Ротовий апарат захований в трубочкоподібну нижню губу. Всередині неї знаходяться кілька схожих на стилети-пилочки щелеп (нщ - нижні щелепи і вщ - верхні щелепи). Щелепами комар прорізає дірочку в шкірі, занурює глибше хоботок до рівня кровоносних капілярів і за цими ж ротовим придаткам, як по збірній трубочці смокче кров.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Зазвичай в помірному поясі комарі активні з травня по жовтень. Якщо взимку було багато снігу, а весна рання, стійко тепла і помірно-волога, комарі можуть з'явитися вже в квітні.

Більшість видів ведуть нічний спосіб життя.

Швидкість польоту від 1.5 до 2.5 км/год.

Як і у всіх інших двокрилих комах, у комарів 4 фази розвитку: яйце, личинка, лялечка, імаго. При цьому всі фази, окрім імаго, живуть у водоймах. Личинки, Що живуть у воді, і лялечки комарів дихають атмосферним повітрям через дихальні трубки, виставляючи їх на поверхню. Личинки комарів — фільтратори, або зішкрібувачі — харчуються водними мікроорганізмами. Харчування імаго часто двояке: самки більшості видів комарів п'ють кров хребетних: ссавців, птахів, рептилій та амфібій; у той же час самці всіх без винятку видів комарів харчуються нектаром квіткових рослин. Проте представники підродини Toxorhynchitinae мають хижих личинок, тоді як їх імаго (і самці, і самки) харчуються виключно нектаром.

Комарі харчуються нектаром

Влітку дорослі самки кровосисних комарів зустрічаються як у природі у заболочених і сирих місцях, так і в приміщеннях для тварин, у житлах людини на стінах, вікнах, у затінених місцях. Взимку їх можна зустріти в приміщеннях для худоби, теплих підвалах, інших спорудах, де вони перебувають в малоактивному стані, або в заціпенінні (якщо температура нижче 0 °C).[1]

При виборі жертви самка кровосисного комара орієнтується на вуглекислий газ, що видихається людиною, на теплове випромінювання, рух, а також на запах молочної кислоти, що міститься в поті.[3]

Також самка комара реагує на світло, надаючи перевагу слабко освітленим приміщенням, у зв'язку з чим у міських квартирах самки ведуть в основному нічний спосіб життя.

Середня тривалість життя самки С. p. pipiens f. molestus значною мірою залежить від температури. У лабораторних умовах, на вуглеводному харчуванні при 25 °C самки живуть в середньому 43 дні, при 20 °C — 57 днів, а при 10-15 °С — 114—119 днів; в разі відсутності харчування тривалість життя сильно скорочується. Тривалість життя самців у всіх випадках набагато менша, при 25 °C вона становить всього 19 днів.

Абсолютно інша картина спостерігається у комарів екотипу pipiens, які за певних обставин можуть стати довгожителями. Якщо самки вилупилися з лялечок у липні — початку серпня, то всі вони переходять у діапаузі і зимують до березня-травня; після закінчення зимівлі вони розмножуються і живуть ще 1-2 місяці. Загалом тривалість життя таких самок становить приблизно один рік. Для порівняння, тривалість життя комарів Aedes, які переносять діапаузу на стадії яєць, набагато коротша: вони народжуються навесні, розмножуються і до осені гинуть.

Розмноження[ред.ред. код]

Самки комарів в період спарювання привертають увагу самців характерним тонким звуком, що нагадує писк, який створюють за допомогою крил. Комарі вловлюють звукові коливання своїми чутливими вусиками. Самки пищать трохи тонше самців, молоді - не так, як старі. І комарі-самці це чують і роблять вибір на користь дорослих самок. Комарі утворюють рій, де і відбувається спарювання самців і самок.

Самка комара відкладає 30-150, і навіть 280 яєць (у малярійних комарів) кожні 2-3 дні. Яйце розвивається у дорослого комара протягом тижня. Для продукування яєць комарам потрібна кров, тому цикл відкладання яєць перебуває в прямій залежності від споживання крові.

Яйця відкладаються у стоячі, або слабопроточні водойми на поверхню води (роди Anopheles і Culex), на вологий ґрунт біля краю води водойм, що пересихають влітку і затоплюються навесні, або приклеюються до предметів, що плавають у воді і омиваються нею (у роду Aedes).[1]

Походження та еволюція[ред.ред. код]

Комарі, як вважається, розвилися близько 170 мільйонів років тому протягом Юрського періоду (206—135 мільйонів років тому), їх найстарші відомі скам'янілості належать до Крейдяного періоду (144-65 мільйонів років тому). Вони еволюціонували на континенті, який зараз став Південною Америкою, поширилися спочатку на північний континент Лавразія, а потім повернулись до тропіків з півночі. Стародавні комарі були втричі більші за сучасні види та належали до тієї ж групи, що і Chaoboridae (кусючі мошки).

Систематика[ред.ред. код]

До родини Culicidae належать біля 3500 видів, класифіковані в три підродини: Anophelinae (3 роди), the Culicinae (20 родів та >80% видів) і Toxorhynchitinae (1 рід). Найбільш широкий ареал комара звичайного (Culex pipiens), який поширений всюди, особливо в сирих місцевостях. У тундрі, де його звуть гнусом, з'являється в таких масах, що вважається бичем для місцевого населення.

Нижче наведена класифікаці родина Комарі на Підродини/Інфрародини/Роди[4]

Харчова поведінка[ред.ред. код]

Комарі головним чином живляться нектаром, тільки самиці на певній стадії розвитку потребують певну кількість крові. Деякі види, наприклад Toxorhynchites ніколи не п'ють кров. Ця підродина включає в себе найбільших сучасних комарів, відомих як хижі комарі, тому що їх личинки полюють на личинки інших комарів. У минулому пробували використовувати їх для контролю популяції комарів, але марно.

Укуси комарів[ред.ред. код]

Самки майже всіх видів комарів всмоктують кров ссавців, зокрема людей. Місця укусу комарів часто запалюються приблизно через годину після укусу, викликаючи на шкірі опуклість завбільшки до сантиметра в діаметрі. Місце може свербіти протягом кількох днів та інколи навіть кровоточити. Тривале чесання може викликати шрами. Укуси комарів можуть передавати хвороби, наприклад малярію, Західний нільський вірус, тому уряди багатьох областей вживають заходи щодо скорочення популяції комарів за допомогою пестицидів або органічних засобів.

Хвороби, що передаються комарами[ред.ред. код]

Anopheles albimanus - переносник малярії харчується кров ю з руки людей а
На цій фотографії зображена самка Anopheles stephensi, напівшаяся крові і почала виділення зайвої кількості рідкої фракції крові, щоб звільнити місце в кишечнику для більш твердих поживних речовин

Комарі можуть виступати в ролі переносників небезпечних для здоров'я та життя людини захворювань - хвороботворних бактерій, вірусів і паразитів. Інфіковані комарі переносять віруси або організми-паразити від людини до людини без прояву симптомів захворювання в самих себе. Захворювання, що передаються комарами включають в себе:

  • Паразитарні захворювання під загальною назвою малярія, що викликаються паразитами різних видів лат. Plasmodium ( Плазмодії), що переносяться комарами роду лат. Anopheles ( Анофелес);
  • Лімфатичний філяріатоз (основна клінічна ознака - слоновість), який може поширюватися широким спектром видів комарів [5];
  • Вірусні захворювання передаються переносником Aedes aegypti: жовта лихоманка, лихоманка денге, чікунгунья. Лихоманка Денге є найчастішою причиною лихоманки у ​​ подорожуючих, які повертаються з країн Карибського басейну, Центральної Америки і півдня Центральної Азії. Це захворювання передається тільки через укуси інфікованих раніше комарів і не може передаватися від людини до людини. Важкі випадки цього виду лихоманки можуть бути смертельно небезпечних, однак на тлі своєчасної та правильної терапії, менш ніж 1% хворих помирає від лихоманки денге;
  • Проблема Вірусу Західного Нілу викликає заклопотаність у Сполучених Штатах, проте не існує надійної (достовірної) статистики про поширеність випадків даного захворювання по всьому світу;
  • Проблема Вірусу східного кінського енцефаліту є проблемою східної частини Сполучених Штатів Америки;
  • Туляремія - бактеріальна інфекція викликається лат. Francisella tularensis передається різними способами, в тому числі через укуси мух та комарів лат. Culex і лат. Culiseta, які є переносниками збудників туляремії, а також арбовірусних інфекцій, таких як Вірус Західного Нілу.

Хоча спершу передача ВІЛ-інфекції розглядалася в якості серйозної проблеми суспільної охорони здоров'я, практичні міркування і дослідження епідеміологічної моделі припускають, що будь-яка передача ВІЛ-інфекції вірусу комарами на практиці вкрай малоймовірна (є «найгіршим випадком» [6]).

Різні види комарів оцінюється в передачі різних типів захворювання більше ніж у 700 мільйонів осіб на рік, в Африці, Південній Америці, Центральній Америці, Мексиці, Росії і більшої частини Азії, з мільйонами летальних результатів - щонайменше два мільйони людей щорічно вмирають від цих хвороб, а показник захворюваності у багато разів вище офіційно зареєстрованого.

Методи, що використовуються для запобігання поширення хвороб або захисту від комарів окремих осіб у районах, де хвороба носить ендемічний характер, включають в себе:

  • Контроль за популяцією переносників, спрямований на боротьбу з комарами або їх ліквідацію;
  • Профілактика захворювань, що передаються комарами з використанням профілактичних препаратів і розробка вакцин;
  • Попередження укусів комарів: застосування інсектицидів, москітних сіток і репелент ів.

Так як більшість таких захворювань передається «літніми» самками комарів, деякі вчені запропонували зосередити увагу на них, щоб уникнути опору еволюції [7].

Боротьба з комарами[ред.ред. код]

Усі засоби захисту від комарів поділяються на:

  • Екологічні - благоустрій водойм, благоустрій підвальних приміщень; екологічні методи мають на меті створення в культурних ландшафтах умов, не придатних для розвитку комарів (осушення заболочених територій, заглиблення берегів водойм, очищення їх від напівзануреної рослинності);
  • Фізичні - пастки, липучки, протимоскітні сітки, накомарники, щільний одяг;
  • Народні - це рослини і їх екстракти, запах яких не переносять комарі;
  • Біологічні - біологічні (бактерії), що знищують личинок комарів;
  • Хімічні - дезінсекція. Засоби індивідуального захисту: репеленти, інсектициди, фумігатори (спіралі, електро-фумігатори);
  • Технічні - ультразвукові пристрої - відлякують комарів (дія відлякувачів залежно від моделі поширюється на площу від 20 до 5000 м 2 );
  • Ультрафіолетові пристрої - знищують комарів (москітна лампа).

Для масової боротьби з комарами виявилося високоефективним застосування екологічно чистих біологічних препаратів на основі бактерій Bacillus thuringiensis. Личинкова стадія комарів найбільш вразлива, саме на цьому заснована дія препарату Bacillus thuringiensis - знищити комарів ще в личинкової стадії, не чекаючи, коли вони перетворяться на дорослу особину і розлетяться по всій окрузі.

Комарі дуже сприйнятливі до запахів, що допомагає в боротьбі проти них. Наприклад, комарі не люблять запах помідорового бадилля, свіжого листя волоського горіха, квітів базиліка, черемхи, гілок бузини, пирію, анісу, гвоздики, валеріани, евкаліпта, лаванди, чебрецю, герані, м'яти, кедрової олії, берестяного дьогтю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Агринский Н. И. Насекомые и клещи, вредящие сельскохозяйственным животным.
  2. Паразитология и инвазионные болезни животных / М. Ш. Акбаев, А. А. Водянов, Н. Е. Косминков и др.; под ред. М. Ш. Акбаева.
  3. Anna Petherick (2008-03-13). «How DEET jams insects' smell sensors». Nature. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-06-15. 
  4. Згідно з NCBI
  5. [http :/ / www.who.int/mediacentre/factsheets/fs102/en/ «Lymphatic Filariasis»]. World Health Organisation (WHO) website. World Health Organisation (WHO). Процитовано 24 August 2011. 
  6. «Can I get HIV from mosquitoes?». CDC . October 20, 2006. 
  7. story_id = 13437697 «Resistance is Useless». The Economist. April 8, 2009. 

Література[ред.ред. код]

  • Brunhes, J.; Rhaim, A.; Geoffroy, B.; Angel, G.; Hervy, J. P. Les Moustiques de l'Afrique mediterranéenne French/English. Interactive identification guide to mosquitoes of North Africa, with database of information on morphology, ecology, epidemiology, and control. Mac/PC Numerous illustrations. IRD/IPT [12640] 2000 CD-ROM. ISBN 2-7099-1446-8
  • Davidson, Elizabeth W. (1981). Pathogenesis of invertebrate microbial diseases. Montclair, N. J.: Allanheld, Osmun. ISBN 0-86598-014-4. 
  • Jahn, G. C., Hall, D. W. & Zam, S. G. A comparison of the life cycles of two Amblyospora (Microspora: Amblyosporidae) in the mosquitoes Culex salinarius and Culex tarsalis Coquillett // Journal of the Florida Anti-Mosquito Association. — 57 (1986) С. 24–27.
  • Kale, H. W., II. The relationship of purple martins to mosquito control (PDF) // The Auk. — 85 (1968) (4) С. 654–661. DOI:10.2307/4083372.

Посилання[ред.ред. код]