Кучабський Василь

Василь Кучабський
Народився	4 листопада 1895(1895-11-04) с. Волиця, Львівщина
Помер	28 червня 1971(1971-06-28) (75 років) Бланкенбург, НДР
Інші імена	псевдо: «Бука», «Яструб», «Бой»
Діяльність	історик, публіцист, громадський і військовий діяч

Васи́ль Куча́бський (псевд. і крипт.: Бука, Яструб, Бой; * 4 листопада 1895,  с. Волиця, Пустомитівський район, Львівська область — † 28 червня 1971, Бланкенбург, НДР) — історик, публіцист, політик і громадський і військовий діяч; учасник Першої світової війни у складі Українських січових стрільців, автор перших українських підручників з військової справи. Брат Володимира Кучабського — греко-католицького священика, письменника і редактора католицької преси. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка.

Псевдоніми – Бука, Яструб, Бой.

Життєпис

Освіта

Здобував освіту у 1905–1913 в Українській академічній гімназії у Львові, продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету.

У 1911 р. вступив до «Пласту», а в 1913 став активним учасником січово-стрілецького руху в Галичині; згодом — один з провідників «Мазепинського курсу мілітарного».

Серед січових стрільців

На початку Першої світової війни Василь Кучабський вступив до Легіону українських січових стрільців. Спочатку був командиром чети в сотні Дідушка, згодом — командир сотні.

У 1915 — 1916 рр. під час кровопролитних боїв з російськими військами під Болеховом і під Стрипою він командував сотнею УСС. За хоробрість, виявлену у боях біля Семиківців, нагороджений Військовим Хрестом Заслуги 3-го класу. Успішна військова служба поєднувалася із громадськими зацікавленнями. В. Кучабський проводив просвітницьку роботу серед стрілецтва, друкував статті і новели у часописі «Шляхи», брав участь у виданні стрілецького сатиричного часопису «Самохотник». На початку вересня 1916 сотні В. Кучабського і А. Мельника відзначилися у боях під Лисонею неподалік Бережан.

21 вересня 1916 р. Кучабський потрапив у російський полон і був вивезений до табору для військовополонених біля Царицина (нині: Волгоград, Росія). На початку січня 1918 р. у складі групи старшин він утік з табору й пробрався до Києва, де присвятив себе розвитку військових сил української держави. У січні 1918 р. В.Кучабський вступив до Куреня Січових стрільців. У складі СС спочатку очолював запасну сотню, згодом — другий піхотний полк. Був членом старшинської ради СС.

У січні—лютому 1918 р. стрілецька сотня під командуванням Кучабського вела тяжкі оборонні бої на Подолі у Києві проти більшовицьких військ. У 1918–1919 рр. брав участь у боях проти Червоної Армії і Добровольчої Армії генерала Денікіна.

У 1919 р. Кучабський змінив військову форму на вбрання дипломата, перебуваючи у складі української дипломатичої місії у Швеції. Після повернення на Україну брав участь у боях на українсько-польському фронті у Галичині. У кінці 1919 в складі стрілецьких частин був інтернований до Луцьку. З весни 1920 р. перебував у Чехословаччині, в Празі став одним із засновників Української Військової Організації.

У 1920 р. Василь Кучабський повернувся до Галичини. Після замаху у вересні 1921 р. Степана Федака на Ю. Пілсудського та воєводу о. Грабського, Кучабського тимчасово заарештовано і на деякий час ув'язнено. Після звільнення громадський діяч жив у Львові. У 1923-24 рр. співредактор першого націоналістичного журналу «Заграва» (головний редактор — Д.Донцов).

Еміграція

У грудні 1922 р. Василь Кучабський разом з Є. Коновальцем виїхав до Німеччини. Тут продовжив навчання, вступивши на філософський факультет (відділення історії та державознавства) Берлінського університету. У 1926 р. В.Кучабський здобув ступінь доктора філософії, а з 1934 по 1939 викладав історію та літературу в гімназії м. Кіль.

З 1938 року був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка

На еміграції Василь Кучабський присвятив себе науково-публіцистичній діяльності: був активним співробітником Українського Наукового Інституту в Берліні, багато друкувався в українських виданнях: «Літопис Червоної Калини», «Дзвони», «Мета», «Політика», «Записки Українського Наукового Товариства в Берліні», «Літопис політики, письменства і мистецтва» та інших.

У міжвоєнний період Василь Кучабський долучився до гетьманського руху, став членом «Братства українських класократів-монархістів-гетьманців» — саме тоді остаточно оформлювалася консервативна концепція вченого.

У роки гітлеровської окупації Польщі Василь Кучабський був директором краківської бібліотеки. У 1945 р. після вступу радянських військ на територію Польщі він зник безвісти. Довший час вважали, що він переїхав до Відня, де його заарештовано НКВС — а згодом розстріляно у Львові.

Помер 28 червня 1971 р. у м. Бланкенбург, Німецька Демократична Республіка.

Праці Кучабського

Автор праць „Die West-Ukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahreen 1918-23” (нім., 1934), „Україна і Польща” (1933), „Січові Стрільці. Воєнно- історичний нарис” (1937), „Українська дипломатія та держави Антанти в 1919 р.” (1931), „Польська дипломатія і східно-галицьке питання на Паризькій мирній конференції в 1919 р.” (1931), „Значення ідей В’ячеслава Липинського” (1935), „Симон Петлюра в світлі історії” (1936).

Окремі видання:

• «Січові Стрільці. Воєнно-історичний нарис» (1937),
• «Українська дипломатія та держави Антанти в 1919 р.» (1931),
• «Польська дипломатія і східно-галицьке питання на Паризькій мирній конфренції в 1919 р.» (1931),
• «Україна і Польща» (1933),
• «Західна Україна в боротьбі з Польщею і більшовизмом в 1918 — 1923 рр.» (німецькою мовою, 1934),
• «Значення ідей В'ячеслава Липинського» (1935),
• «Симон Петлюра в світлі історії» (1936).
• Золоті ворота. Історія Січових Стрільців 1917-1919. – Л.; Рочестер, 2004. – 396 с.
• Корпус Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. – Чикаго, 1969. – 663 с.

Джерела

• Микола Лазарович. Легіон Українських Січових Стрільців
• Таємниця родини Кучабських // Львівська газета, 28.09.2007
• Корольов Геннадій. Наукове дослідження революційних процесів у Західній Україні в 1918–1923 рр.
• Корольов Г.О. Консервативна утопія В.Кучабського: «геополітичний трикутник», революція й Східна Європа
• Степан Гелей. Василь Кучабський: від національної ідеї до державности (Українська консервативна політична думка першої половини XX ст. та її вклад в історичну науку). - Докторська дисертація (1999), 532 с.