Франко Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Іванович Франко
FrankoPetro.jpeg
Дата народження: 21 червня 1890(1890-06-21)
Місце народження: Нагуєвичі
Дата смерті: 28 червня 1941(1941-06-28) (51 рік)
Рід діяльності: вчитель тіловиховання, співзасновник Пласту, поручник Легіону УСС, сотник УГА, організатор Літунського полку УГА, етнограф, письменник

Петро́ Іва́нович Франко́ (*21 червня 1890, Нагуєвичі біля Дрогобича — † 28 червня 1941) — український педагог і письменник, військовик-летун УГА.

Життєпис[ред.ред. код]

Син Івана Франка, закінчив Львівську Політехніку; співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка.

У 19111914 роках був учителем тіловиховання в філії української гімназії у Львові. Восени 1911 року організовує в своїй гімназії пластові гуртки та переводить з ними спортивно-військові заняття. У 1913 році видає книжечку «Пластові ігри та забави».

З 1914 року в ступені поручника командує сотнею Легіону УСС.

Аероплан УГА

У часі листопадових боїв за Львів Франко з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку. 6 грудня 1918 p. Дмитро Вітовський підписав наказ про формування Летунського відділу Галицької армії; командиром відділу став поручник Франко. З 1918 року сотник Петро Франко вів референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії до її інтернування в 1920 році. 4 січня 1919 року, проводячи повітряну розвідку на північ від Львова на 2-місному «Альбатросі», Петро Франко був збитий ворожим літаком. Він та його другий пілот — старший десятник Роман Кавута (Клатва) — залишилися живими, але потрапили у полон до поляків, були інтерновані у табір Домб'є; за золотий перстень Франко виміняв у вартового польський військовий однострій та здійснив втечу з табору.[1].

1922 року прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю.

Від 1922 до 1930 року учитель гімназії в Коломиї.

У 19311936 році працює старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока.

З 1936 до 1939 року учителював в гімназіях Львова та Яворова. В 1937 році видав працю «Іван Франко зблизька».

Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 р. депутатом Народних Зборів Західної України. Від 1939 по 1941 рік працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова. Загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі на станції Прошова біля Тернополя з поїзда, яким Петра Франка радянські солдати намагалися вивезти на схід. За іншими даними, загинув в катівнях НКВС влітку того ж року.

Науковий, мистецький доробок[ред.ред. код]

Збирав фольклорно-етнографічні матеріали, писав оповідання. Автор:

  • підручники шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки
  • історичні оповідання «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»
  • спогади «Іван Франко зблизька» (1937)
  • кіносценарій за повістю «Борислав сміється» та ін.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У 2005 році указом Президента України на честь Петра Франка 7-а бомбардувальна бригада ВПС України названа 7-ю бомбардувальною бригадою імені Петра Франка.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]