Франко Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Іванович Франко
FrankoPetro.jpeg
Дата народження 21 червня 1890(1890-06-21)
Місце народження Нагуєвичі
Дата смерті 28 червня 1941(1941-06-28) (51 рік)
Рід діяльності вчитель тіловиховання, співзасновник Пласту, поручник Легіону УСС, сотник УГА, організатор Літунського полку УГА, етнограф, письменник

Петро́ Іва́нович Франко́ (*21 червня 1890, Нагуєвичі біля Дрогобича — † 28 червня 1941) — український педагог, письменник, науковець-хімік. Учасник національно-визвольних змагань 1914-1920 (зокрема, військовик-летун УГА). Співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Син Івана Франка.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Львівську політехніку.

Петро Франко

У 19111914 був учителем тіловиховання у філії української Академічної гімназії у Львові. Восени 1911 організовував в своїй гімназії пластові гуртки та переводив з ними спортивно-військові заняття. У 1913 видав книжечку «Пластові ігри та забави».

З 1914 року в ступені поручника командував сотнею Легіону УСС.

Аероплан УГА

У часі листопадових боїв за Львів Франко з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку.

6 грудня 1918 державний секретар військових справ ЗУНР Дмитро Вітовський підписав наказ про формування Летунського відділу Галицької армії; командиром відділу став поручник Франко. З 1918 сотник Петро Франко вів референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії до її інтернування в 1920. 4 січня 1919 року, проводячи повітряну розвідку на північ від Львова на 2-місному «Альбатросі», Петро Франко був збитий ворожим літаком. Він та його другий пілот, старший десятник Роман Кавута (Клатва), залишилися живими, але потрапили у полон до поляків, були інтерновані у табір Домб'є; за золотий перстень Франко виміняв у вартового польський військовий однострій і втік із табору [1].

1922 — прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю.

19221930 — учитель гімназії в Коломиї.

У 19311936 – працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока.

19361939 – учителював у гімназіях Львова та Яворова. В 1937 році видав працю «Іван Франко зблизька».

Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 депутатом Народних Зборів Західної України.

19391941 – працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 вивезений радянською владою зі Львова на схід. Загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі з поїзда на станції Прошова біля Тернополя. За іншими даними, загинув в катівнях НКВД влітку того ж року.

Науковий, мистецький доробок[ред.ред. код]

Збирав фольклорно-етнографічні матеріали, писав оповідання.

Автор:

  • підручників шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки
  • історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»
  • спогадів «Іван Франко зблизька» (1937)
  • кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]