І (літера)

Літера І
Cyrillic numerals: 10
Unicode (hex)
велика: U+0406
мала: U+0456
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й	Ј
К	Л	Љ	М	Н	Њ	О
П	Р	С	Т	Ћ	Ќ	У
Ў	Ф	Х	Ц	Ч	Џ	Ш
Щ	Ъ	Ы	Ь	Э	Ю	Я
Неслов'янські літери
Ӑ	Ӓ	Ә	Ӛ	Ӕ	Ғ	Ӷ
Ҕ	Ӗ	Ҽ	Ҿ	Ӂ	Җ	Ӝ
Ҙ	Ӟ	Ӡ	Ӥ	Ӣ	Ӏ	Ҋ
Қ	Ҟ	Ҡ	Ӄ	Ҝ	Ӆ	Ӎ
Ҥ	Ң	Ӊ	Ӈ	Ӧ	Ө	Ӫ
Ҩ	Ҧ	Ҏ	Ҫ	Ҭ	Ӳ	Ӱ
Ӯ	Ү	Ұ	Ҳ	Һ	Ҵ	Ӵ
Ҷ	Ӌ	Ҹ	Ӹ	Ҍ	Ӭ
Застарілі літери
Ҁ	Ѹ	Ѡ	Ѿ	Ѻ	Ѣ	ІА
Ѥ	Ѧ	Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ
Ѳ	Ѵ	Ѷ
Літери кирилиці

І, і — дванадцята літера української абетки, присутня у ряді інших кириличних алфавітів; позначає голосний звук і. Раніше називалася «І десятеричне».

Історія

По­ходить від старослов'янської кириличної літери І («і»), утворене на основі греко-візантійської і («йота»).

У староукраїнській графіці ма­ла варіанти и, і, ї, j, які у зв'язку з на­явністю різних пи­семних шкіл і типів письма (устав, півус­тав, скоропис) вжи­валися у кількох ва­ріантах, що допома­гає визначити час і місце написання па­м'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явила­ся друкована форма літери.

В українському алфа­віті літера І послі­довно вживається, починаючи з «Грамматики малороссійскаго нарічія» О. П. Павловського (1818), для позначення голосного, що виник з давніх і та о, е в новозакритому складі та давнього по­чаткового і (ігри — мн.).

Використання

В сучасній українській мові оз­начає нелабіалізований голосний «і» переднього ря­ду верхнього підняття, а на початку деяких слів, залежно від вимови, крім звичайного «і», та­кож цей звук з більшим чи меншим набли­женням до и: [і^индик, і^иноді, і^инший, і^искра, або индик, иноді, иншшй, искра].

І буває ве­лике й мале, має рукописну й друковану фор­ми. У старослов'янській кириличній писемності літера І мала числове значення «десять», тому й дістала назву «і десятеричне».

Нині викори­стовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дванадцятий» (до введення в алфавіт літери ґ мало значення «одинадцятий»): пункт «і» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, ко­ли ряд предметів має однаковий номер: кабіна № 8-і й под.

Щодо графічного накреслення має діакритичний знак крапку, що дало підставу для вира­зу «поставити крапку над «і»», тобто «уточни­ти сказане, розкрити натяки».

Література

• Г. П. Півторак. І // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9