Пединівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пединівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Рада Пединівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 642 особи (2009)
Площа 4,42 км²[1]
Поштовий індекс 20212
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°13′22″ пн. ш. 31°05′09″ сх. д. / 49.22278° пн. ш. 31.08583° сх. д. / 49.22278; 31.08583Координати: 49°13′22″ пн. ш. 31°05′09″ сх. д. / 49.22278° пн. ш. 31.08583° сх. д. / 49.22278; 31.08583
Середня висота
над рівнем моря
192 м
Водойми річка Вільшанка
Відстань до
обласного центру
74,1 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Городище
Відстань до
залізничної станції
35 км
Місцева влада
Адреса ради с.Пединівка,
Сільський голова Бойко Анатолій Васильович
Карта
Пединівка. Карта розташування: Україна
Пединівка
Пединівка
Пединівка. Карта розташування: Черкаська область
Пединівка
Пединівка
Мапа
Мапа

Педи́нівка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій підпорядковане також селище Шампанія. Населення — 642 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 25 км на північний схід від районного центру — міста Звенигородка та за 35 км від залізничної станції Городище. Через село протікає річка Вільшанка.

Історія[ред. | ред. код]

За переказом старожилів, першим поселенцем на території села був козак Педан, тому назва була Педанівка, а по його смерті село стали називати Пединівка.

Згадки про існування вже великого села Пединівки можна зустріти в реєстрах козаків Війська Запорозького, складеного 1649 року Богданом Хмельницьким під час війни з польським королем Яном Казимиром. У Гавриленковій сотні Корсунського полку було чимало козаків із Кирилівки, Пединівки, Тарасівки та інших навколишніх сіл. Про це свідчать записи таких прізвищ з реєстру: Ілько Тарасівський, Роман Пединенко (відповідно Ілько з Тарасівки, Роман з Пединівки, Гаврило Моринський з Моринець, реєстр складався за назвою сіл. Жителі цієї місцевості брали активну участь у всенародному визвольному русі, очолюваному Богданом Хмельницьким у складі Корсунського полку.

На кінець XIX століття Пединівка була досить великим селом і волостю. У селі проживало 2 219 осіб, з них: чоловіків — 1 102, жінок — 1 117. До складу Пединівської волості входило 8 сіл: Будище, Верещаки, Гнилець, Журавка, Майданівка, Моринці, Сегединці.

До Жовтневого перевороту в селі була однокласна церковноприходська школа. Знаходилась вона біля церкви в хаті дяка. У школі не було парт, а були довгі столи і довгі лави.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.

431 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 146 з них загинули, 58 нагороджені орденами й медалями.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Дружба», за яким було закріплено 1,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,4 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури і цукрові буряки, було розвинуте тваринництво. Допоміжною галуззю було рибництво. Працював цегельний завод.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7,6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 вересня 2015 року митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив облаштоване під храм приміщення, раніше духовні потреби здійснював священик УПЦ МП, віряни вирішили перейти до КП[3].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 673 98.54%
російська 7 1.03%
інші/не вказали 3 0.43%
Усього 683 100%

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Попівка — ландшафтний заказник місцевого значення значення.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народились:

  • Стоноженко Олександр Васильович — військовий, генерал-лейтенант;
  • Щербак Григорій Каленикович — у минулому викладач Військово-інженерної академії ім. Кубишева;
  • Доля Олександр Васильович — кадровий військовий, працював ректором Інституту цивільної авіації в Києві;
  • Задорожній Василь Кирилович — професор Київського державного університету;
  • Ракша Євген Ігорович — доктор сільськогосподарських наук;
  • Тарануха Михайло Семенович — генерал-майор.

Багато часу у селі проводив Красюк Микола Ігорович, український поет, який писав шрифтом Брайля.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]