Шибеник (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шибеник
Šibenik
Герб Прапор
Гавань Шибеника і міський центр
Гавань Шибеника і міський центр
Основні дані
Країна Flag of Croatia.svg Хорватія
Регіон Область Шибеник
Засноване 1066
Населення 51 553 (2006)
Площа міста 641.36 км²
Поштові індекси 22000
Телефонний код 385 022
Географічні координати 43°44′06″ пн. ш. 15°53′26″ сх. д. / 43.73500° пн. ш. 15.89056° сх. д. / 43.73500; 15.89056Координати: 43°44′06″ пн. ш. 15°53′26″ сх. д. / 43.73500° пн. ш. 15.89056° сх. д. / 43.73500; 15.89056
Міська влада
Веб-сторінка www.sibenik.hr
Мер міста д-р Анте Жупанович

(СДП)

Шибеник (хорв. Šibenik, італ. Sebenico) — історичне місто в Хорватії з населенням 51 553 особи (2001 р.). Розташоване в центральній Далмації на місці впадіння річки Крка в Адріатичне море. Політичний, освітній, транспортний, промисловий і туристський центр Шибеницько-Кнінської жупанії.

Переважну більшість населення міста становлять хорвати (94,02%).

Історія[ред.ред. код]

Собор св. Якова в Шибенику

Вперше назва Шибеник з'являється в 1066 р. в статуті хорватського короля Петара Крешимира IV. На відміну від інших далматинських міст, заснованих іллірійцями, греками чи римлянами, це найстаріше питоме хорватське місто на східному узбережжі Адріатичного моря. Шибеник отримав міські права 1298 року, тоді ж у місті засновано католицьку єпархію. Археологічні роботи в Замку Святої Анни доводять, що це місце було заселено задовго до прибуття сюди хорватів.

Місто, як і решта Далмації, протистояло Венеції аж до 1412. Османська імперія почала загрожувати місту наприкінці XV століття, але так його і не захопила. У XVI сторіччі збудовано фортецю святого Миколая, а в XVII столітті зміцнили обороноздатність міста, побудувавши фортецю Святого Іоанна і Шубічеваца.

Після падіння Венеціанської республіки в 1797 місто було під владою Габсбурзької монархії. 1877 року тут відкрито перше залізничне сполучення в тогочасній Далмації — коронній землі Австро-Угорщини. 28-го серпня 1895 на річці Крка за планами Ніколи Тесли було введено в експлуатацію першу електростанцію змінного струму. Тим самим місто Шибеник стало першим містом Хорватії з електричним освітленням.

Під кінець Першої світової війни Шибеник окупувала Італія, проте за Рапальським договором про кордони 1920 року він відійшов до Королівства Югославія, а під час Другої світової війни місто опинилося під окупацією фашистської Італії та Німеччини.

У липні 1991 року, коли постала нова незалежна держава Хорватія, незаконні збройні формування хорватських сербів за підтримки ЮНА розпочали наступ на населену хорватами Далмацію, а Шибеник укупі з Задаром, з сотнями людських жертв, потерпіли від сербських нападів найбільше серед далматинських міст.

Сьогодення[ред.ред. код]

Сьогодні Шибеник бурлить мистецьким і культурним життям. Щороку тут відбувається Міжнародний дитячий фестиваль (Međunarodni Dječji Festival).

Найважливішим храмом Шибеника є Собор святого Якова, внесений у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Собор, який будували кілька архітекторів упродовж XV і XVI століть, поєднує в собі елементи готичного та ренесансного стилю. Своєю надзвичайністю він завдячує архітектурі (цілком і повністю збудований з каменю, без використання будь-яких інших матеріалів) та 71 реалістичному барельєфові на апсидах.

Біля входу в канал Святого Анте розташувалася фортеця Святого Миколая, збудована в середині XVI століття для захисту від турецьких нападів з боку моря. Твердиня споруджена на основі проектів венеціанського військового архітектора Мікеле Санмікеллі. Фортеця Святого Миколая є чи не найміцнішим укріпленням на хорватському узбережжі.

Міський конференц-зал розташовано на центральному майдані міста — площі Хорватської Республіки. Це дуже гармонійна і прозора будівля у стилі Ренесансу, зведена в 15331536 рр. На першому поверсі є церемоніальна палата, в якій відбувалися міські засідання.

Палац ректорів розташовано на узбережжі в старому центрі міста. Уціліли два крила цієї колись набагато більшої споруди, в якій урядував і проживав найвищий представник венеціанської влади в суспільстві — міський ректор. У 1975 р. завершено переобладнання Палацу ректорів у Міський музей міста Шибеник.

Панорама міста з порту
Панорама міста з порту


Міста-побратими[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

  • отець-доктор Яків Геровський — викладач духовної семінарії в місті, місіонер (УГКЦ)[1]
  • о. Олексій Ступницький — перемиський канонік УГКЦ, місіонер[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ks. Marian Rechowicz. Gerowski (Gierowski) Jakub (1794–1850) / Polski Słownik Biograficzny (reprint): Kraków, 1948–1958.— t. VII, zeszyt .— (пол.) S. 398

Література[ред.ред. код]

  • Iveković Ć. М., Šibenik ― Sebenico.— W., 1927 (Dalmatiens Architektur und Plastik, 2 Aufl., t. 2).
  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.

Посилання[ред.ред. код]