Breitspurbahn
Breitspurbahn (в буквальному перекладі з німецького ширококолійна залізниця) — проект залізничної мережі надширокої колії 3000 мм виконаний за особистим наказом Адольфа Гітлера. Розроблявся Deutsche Reichsbahn із травня 1942, аж до останніх днів війни в 1945.
Історія виникнення програми [ред.]
Наслідки Першої світової війни виявилися дуже важкими для економіки Німеччини. І до того ж були ускладненні репараційними виплатами. На німецьких залізницях в 1930-і гостро відчувався недолік фінансування. Експерти DR усіляко намагалися знайти інвестиції. Але в цей час майже всі засоби в сфері транспорту направлялися на будівництво автобанів.
Приблизно в 1937 Гюнтер Вин (нім. Gunther Wiens) підготував проект рейко-шпальної залізничної магістралі з підвищеним навантаженням на вісь і швидкостями до 200 км/год для пасажирських поїздів і до 100 км/год для вантажних поїздів.
З вересня 1939 й особливо з початком в 1941 війни проти СРСР для виконання планів «Життєвого простору на Сході» (нім. Lebensraum im Osten) намітилася гостра нестача транспортних засобів. Гітлер вважав морські й річкові судна недостатньо гарним транспортом, особливо для перевезення масових вантажів. Пріоритетним знову став залізничний транспорт. Прагнення Німеччини домінувати в Європі однозначно привело б до необхідності багаторазового збільшення перевезень людей і вантажів.
Рейхсміністр озброєння й боєприпасів Фриц Тодт одержав від Гітлера вказівку будувати залізничну магістраль високої провізної спроможності, зі значно ширшою колією. Всі доводи експертів DR про можливі труднощі реалізації цього проекту й про несумісність такої залізниці зі звичайною залізничною технікою, що зажадало б спорудження додаткової інфрастуктури відкидалися. Також відкидалася пропозиція Гюнтера Провина про рейко-шпальну магістраль.
Із самого початку Breitspurbahn уважався особистою «іграшкою» фюрера.
Передбачалося використання колії 3000 мм (спочатку навіть 4000 або 4600 мм). Рухомий склад міг бути шириною 8000 мм і висотою 7500 мм. Навантаження на вісь повинні були становити 30-35 тс; швидкість пасажирських поїздів 200-250 км/год. Електрифікація повинна була здійснюватися за допомогою третьої рейки.
Пропоновані маршрути [ред.]
- Схід-Захід: Ростов-на-Дону - Донецьк - Полтава - Київ - Львів - Краків - Катовіце - Вроцлав - Котбус - Столиця світу Німеччина (Берлін) - Ганновер - Білефельд - Рурський регіон - Ахен - Льєж - Сен-Кантен - Париж
- Північно-Південний Схід: Гамбург - Віттенберг - Столиця світу Німеччина (Берлін) - Лейпциг - Ґота - Бамберг - Нюрнберг - Мюнхен - Зімбах-на-Інні - Лінц - Відень - Братислава - Будапешт - Белград - Бухарест - Варна/Бургас - Стамбул
- Північ-Південь-Паралель: Столиця світу Німеччина (Берлін) - Дрезден - Усті-над-Лабем - Прага - Їглава - Зноймо - Відень - Трієст - Рим
- Схід-Захід 2: Мюнхен - Аугсбург - Штутгарт - Карлсруе - Мец - Реймс - Париж - Марсель - Іспанія
Рухомий склад [ред.]
До кінця 1942 року з'явилася перша експериментальна ділянка шляху із шириною колії 3 метри. Проектування локомотивів для нової дороги було почато в компаніях «Хеншель» (нім. Henschel-Werke) і «Борзиг» (нім. Borsig). Вагонобудівні заводи MAN (нім. Maschinenfabrik Augsburg-Nurnberg) займалися конструюванням вагона вантажопідйомністю до 500 тонн.
