Білефельд

*— сусідні нас. пункти*
Білефельд; нім. Bielefeld
coat of arms of Bielefeldd	прапор
	Основні дані
	52°01′ пн. ш. 8°32′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.533° сх. д.Координати: 52°01′ пн. ш. 8°32′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.533° сх. д.
Країна	Німеччина
Адмінодиниця	Детмольд
	Герфорд, Ліппе, Гютерсло, Гютерсло, Ферль, Шлос-Гольте-Штукенброк, Ерлінггаузен, Леопольдсгеє, Бад-Зальцуфлен, Герфорд, Енгер, Шпенге, Вертер, Штайнгаген ?
Поділ	Brackweded, Dornbergd, Gadderbaumd, Heepend, Jöllenbeckd, Bielefeld-Mitted, Schildesched, Senned, Sennestadtd, Stieghorstd;
Засновано	1214
Перша згадка	1214
Площа	258,82 км²
Населення	338 332 осіб (31 грудня 2022)
Висота НРМ	118 ± 1 м
Географічна зона	Ravensberg Basind
Міста-побратими	Фіжак, Рочдейл (1953), Enniskillend (1958), Конкарно (1973), Нагарія (1980), Новогород (1987), Ряшів (1991), Естелі (1995)
Телефонний код	05203, 05208, 05202, 05205, 05206, 05209 і 0521
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	BI
GeoNames	3221125
OSM	r62646 ·R
Поштові індекси	33602–33739
	Міська влада
Мер міста	Піт Клаузенd
Вебсайт	bielefeld.de
	Мапа
	Білефельд у Вікісховищі

Бі́лефельд (ˈbiːləfɛlt ^д·і) — місто, культурний, індустріальний, релігійний і адміністративний центр округи Білефельд (землі Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина). Розташований поблизу шляху, який прямував від Рейну до Ельби через гірське пасмо Тевтобурзький ліс. Білефельд має 320 тисяч мешканців.

Історія заснування[ред. | ред. код]

Місто заснував граф фон Равенсберґ в 1214 році згідно з Мюнстерським правом. У XV столітті місто входило до Ганзейського союзу. Відоме, перш за все, як центр з виготовлення тканин з льону. Під час Тридцятилітньої війни Білефельд був під юрисдикцією тодішньої держави Бранденбурґів. У Другій світовій війні 1939—1945 Білефельд, що має пам'ятки середніх віків, був дуже пошкоджений, згодом відбудований в оригінальному стилі.

Табір переміщених осіб у Білефельді заснований восени 1945 і проіснував до січня 1950 (мешканців перевезено до міжнародного табору в м. Гекстер на Везері).

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У місті знаходиться відомий медичний центр реабілітації хворих із важкими формами психічних розладів із біблійною назвою Бефіль (або Бетель) — «Будинок Бога» (з івриту), особливо хворих на епілепсію. У Бефілі (нім. Bethel) живуть, навчаються і працюють 6000 хворих. З ними працюють 9600 співробітників. Численна мережа установ соціального спрямування визначає обличчя і сьогоднішнього Білефельда: це і дитячі притулки, і будинки для літніх людей, і численні центри відпочинку для всіх вікових груп. Засновник Бетелю — шоста дитина прусського міністра Ернста фон Бодельшвінга, Фрідріх фон Бодельшвінг, який 1866 року заснував у Білефельді притулок для інвалідів і тих, хто потребує допомоги. Виникло поселення з понад 4000 хворими й здоровими, які жили й працювали разом, як у великій родині.

Білефельд — розвинутий промисловий центр, світову популярність Білефельду здобули такі галузі промисловості, як харчова (найбільш відомий виробник Dr. Oetker), машинобудування, легка промисловість та інформаційні технології.

У 1969 році в Білефельді був побудований Університет, який нині є великим науково-дослідним центром Німеччини (17 458 студентів до початку зимового семестру 2009/2010). Білефельдський університет відомий своїм факультетом соціології, де свого часу викладали Ніклас Луман і Норберт Еліас.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване неподалік від таких великих міст, як Ганновер (100 км, на північний схід), Оснабрюк (60 км, на північний захід), Мюнстер (70 км, на захід), Дортмунд (100 км на південний захід) і Падерборн (50 км, на південний схід), у Тевтобурзькому лісі. 18-те за кількістю мешканців місто Німеччини. Найвища точка міста — 320 м, а найнижча — 73 м. Населення міста близько 330 тис. осіб, місто розділене на 10 округів.

Клімат Bielefeld
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру
Середній максимум, °C	5	6	10	14	19	22	24	24	19	14	9	5
Середній мінімум, °C	0	0	2	4	8	11	13	14	11	7	3	0
Норма опадів, мм	35.3	35.5	38.9	35.4	57.2	36.2	47.4	41.9	42.0	31.6	36.7	44.9

Транспорт[ред. | ред. код]

Два великі автобани, A2 і A33, перетинаються на південному сході Білефельда. Автострада Ostwestfalendamm сполучає дві частини міста, природно розділену Тевтобурзьким лісом. Станція Білефельд, розташована на залізниці Гамм-Мінден, що є частиною Німецької високошвидкісної залізничної системи ICE. Головною станцією міжміських автобусних перевезень є станція Бракведе^[6].

У місті є невелике летовище, проте зазвичай населення та туристи користуються аеропортами Падеборн/Ліппштадт, Мюнстер/Оснабрюк та Ганновер^[7].

Основу громадського транспорту міста складає мережа Білефельдського штадтбану, що має чотири лінії.

Українська громада у Білефельді[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни в Білефельді жили понад 900 українців у трьох приміщеннях, головним чином у школі Дістервеґшуле. Деякі з них проживали окремо у ближніх селах. Табір Білефельд підлягав британській військовій команді міста. Окрім народної школи й гімназії, там діяло сім фахових курсів, два хори, драматичний гурток, бібліотека, чотири громадські організації, серед них медична служба під керівництвом Г. Францівної та дві парафії — православна (настоятель отець Д. Остапчук) і католицька (приїжджий настоятель студит отець Й. Петерс). 1947—1950 у Білефельді перебував святоюрський канонік отець Леонід Лужницький. Релігійні громади користувалися однією церквою й відправляли спільні молебні та панахиди, відзначаючи ювілеї національних героїв та історичних подій. У таборі діяли українська 7-річна школа, директором якої був М. Смик (псевдонім Сахно), пізніше головний редактор газети «Українські вісті» в Детройті (США). У таборі проживали й діяли видатні українці, серед них — член гетьманського проводу доктор Борис Гомзин, сотник УНР І. Наталенко, сотник УГА І. Рудницький, В. Несторович, видатний економіст і публіцист, автор роману-репортажу «Серця і буревії» (1965). Місцеве представництво української еміграції продовжувало свою діяльність і після ліквідації таборів. Кілька десятків українських родин були направлені до німецької економії, а інших перевезли до табору у Гекстер.