Аборти в КНР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Правовий статус абортів у світі:
   Легальний
   Легальний при зґвалтуванні та за медико-соціальними показниками
   Легальний у випадках (або заборонений, окрім випадків) зґвалтування, медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків зґвалтування та медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків загрозі життю жінки та при наявності психічних і патологічних протипоказань
   Заборонений без виключень
   Відмінності за регіонами
   Відсутні дані

Аборти в Китаї є законними, це державна послуга, що надається жінкам за їх рішенням[1], за винятком селективних абортів. На додаток до доступності засобів контрацепції, аборт є поширеним способом стримування зростання населення в Китаї у відповідності з політикою однієї дитини[2]. Така політика продовжувалася в Китаї від 1979 до 2015 року.

Історія

[ред. | ред. код]

На початку 1950-х років китайський уряд оголосив аборт незаконним за винятком випадків, коли:

1) у вагітної були такі захворювання, як туберкульоз або злоякісна анемія, при яких вагітність становить загрозу для життя жінки;

2) традиційна китайська медицина не могла запобігти загрозі переривання вагітності, і була загроза викидня;

3) жінка вже перенесла два або більше кесаревих розтини[3].

Закон передбачав покарання для жінок, кому робили нелегальний аборт, і для тих, хто їх виконували[3].

У 1954 і 1956 роках закон розширили, і в список показань на проведення аборту увійшли інвалідність і такі захворювання, як гіпертонія, епілепсія, а також професійні шкідливі чинники, з якими стикалися жінки на роботі[3]. Жінкам, які вже мали четверо дітей, і які завагітніли через чотири місяці після народження останньої дитини, також призначали аборт[3].

Ці обмеження розглядалися як способи збільшити зростання населення[3]. Вчений Не Цзин-Бао пояснює, що ці закони було пом'якшено наприкінці 1950-х — на початку 1960-х з метою скорочення ускладнень і смертей жінок внаслідок підпільних абортів, вони також виступали однією з форм контролю населення за рівнем народжуваності[3].

Статистика

[ред. | ред. код]

Точні статистичні дані про кількість абортів, які проводяться щорічно, важко знайти, оскільки не всі аборти реєструються, а статистика планування сім'ї зазвичай вважається державною таємницею[4]. Втім, за розрахунками 2008 року, зроблено 13 мільйонів абортів і продано приблизно 10 мільйонів доз препаратів для переривання вагітності[4]. Штучне переривання вагітності є більш поширеним у міських районах, де пари можуть мати тільки одну дитину[5]. У сільській місцевості дозволялося мати другу дитину, якщо першою народилася дівчинка, а «право на народження другої дитини» коштувало близько 4000 юанів (US $ 600)[6]. У 70-х роках аборт офіційно називався «заходами усунення» для здійснення контролю за ростом населення в Китаї[7].

Селективні аборти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Селективні аборти

Практика допологового визначення статі та аборти з метою статевого відбору з немедичних причин є незаконними[8][9]. Селективні аборти, як і раніше, є одним з ключових факторів помітного порушення співвідношення статей у Китаї, оскільки дисбаланс не можна пояснити винятково зниженням народжуваності дівчаток або збільшенням дитячої смертності дівчаток[10]. У 2001 році співвідношення народжених хлопчиків і дівчаток було 117 до 100 відповідно[10]. Ці тенденції пояснюються збереженням переваги народження синів у китайських сім'ях[11], викликаної гендерними стереотипами та дискримінацією жінок.

У 2005 році уряд ввів систему з 10 напрямків з метою вирівнювання співвідношення статей новонароджених до 2010 року[12]. Згідно з системою, селективні аборти оголошено поза законом, як і діагностику статі плоду до пологів, і за порушення цього введено суворі міри покарання. Інші заходи включали контроль за проведенням ультразвукової діагностики і вдосконалення систем, які використовуються в медичних організаціях і центрах планування сім'ї для звіту про народжуваність, аборти і вагітність[12].

Попри це, селективні аборти досі проводять, і цим непросто управляти на державному рівні, оскільки упередженість про перевагу синів досі поширена[13]. Крім того, у багатьох випадках пара може оплатити ультразвукову діагностику для визначення статі плода[14].

Планування сім'ї

[ред. | ред. код]

Важливість абортів як інструменту планування сім'ї очевидна за рахунок широкого впровадження медикаментозних абортів (викликаних ліками на ранніх строках вагітності) в Китаї. Насправді, такі аборти легалізовані в Китаї від 1988 року, раніше, ніж в інших країнах і вже здійснюються у великих масштабах в Китаї протягом багатьох років. Поки незрозуміло, чи це настільки ж ефективно, як у багатьох західних країнах, але цей спосіб широко підтримують китайські лікарі[15], і це набагато менш травматично, ніж звичайні аборти.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Looking for ActNow.com.au?. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 16 серпня 2017.
  2. ↑ Hesketh, Therese . Lu, Li. Xing, Zhu Wei, Sept 2005, «The Effect of China's One-Child Family Policy After 25 Years [Архівовано 21 квітня 2012 у Wayback Machine.]», The New England Journal of Medicine, Vol. 353, Iss. 11. Retrieved 5 Dec 2011.
  3. ↑ а б в г д е Jing-Bao, Nie. Behind the Silence: Chinese Voices on Abortion Lanham, ML: Rowman & Litterfield Publishers, 2005.
  4. ↑ а б Report: China aborts 13 million babies a year". Burlington, Vermont: Burlington Free Press. 31 July 2009. pp. 2A.
  5. ↑ Garner, Paul. Qian, Xu. Tang, Shenglan, Jan 2004, "Unintended Pregnancy and Induced Abortion Among Unmarried Women in China: A Systematic Review, " BMC Health Services Research, Bio Med Central, p. 3.
  6. ↑ Junhong, Chu, June 2001, "Prenatal Sex Determination and Sex-Selective Abortion in Rural Central China, " Population and Development Review, Vol. 27, Iss. 2, p. 264. Retrieved 3 Sept 2010.
  7. ↑ Nie, Jing-Bao. Feb 2010, "Limits of State Intervention in Sex-Selective Abortion: The Case of China, " Culture, Health and Sexuality, Vol. 12, Iss. 2, p. 206. Retrieved 3 Sept 2010.
  8. ↑ Nie, Jing-Bao. Feb 2010, "Limits of State Intervention in Sex-Selective Abortion: The Case of China, " Culture, Health and Sexuality, Vol. 12, Iss. 2, p. 205.
  9. ↑ Junhong, Chu, June 2001, "Prenatal Sex Determination and Sex-Selective Abortion in Rural Central China, " Population and Development Review, Vol. 27, Iss. 2, p. 262.
  10. ↑ а б Hesketh, Therese . Lu, Li. Xing, Zhu Wei, Sept 2005, "The Effect of China's One-Child Family Policy After 25 Years, The New England Journal of Medicine, Vol. 353, Iss. 11.
  11. ↑ Junhong, Chu, June 2001, "Prenatal Sex Determination and Sex-Selective Abortion in Rural Central China, " Population and Development Review, Vol. 27, Iss. 2, p. 267.
  12. ↑ а б Nie, Jing-Bao. Feb 2010, "Limits of State Intervention in Sex-Selective Abortion: The Case of China, " Culture, Health and Sexuality, Vol. 12, Iss. 2, p. 207.
  13. ↑ Junhong, Chu, June 2001, "Prenatal Sex Determination and Sex-Selective Abortion in Rural Central China, " Population and Development Review, Vol. 27, Iss. 2, p. 261.
  14. ↑ Junhong, Chu, June 2001, "Prenatal Sex Determination and Sex-Selective Abortion in Rural Central China, " Population and Development Review, Vol. 27, Iss. 2, p. 269.
  15. ↑ Medical Abortions in China — A Long Lasting Love Affair [Архівовано 23 березня 2012 у Wayback Machine.], Thinking Chinese [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.], March 2011
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аборти_в_КНР&oldid=39785018