Анна Фрейд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анна Фройд)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фрейд.
Анна Фрейд
Anna Freud
Анна Фрейд, 1957 р.
Народилася 3 грудня 1895(1895-12-03)
Австро-Угорщина Відень, Австро-Угорщина
Померла 9 жовтня 1982(1982-10-09) (86 років)
Велика Британія Лондон, Англія
Поховання Ґолдерс-Ґрін (крематорій)
Громадянство Австрія
Національність єврейка
Діяльність психолог, працювала над теорією еґо
Сфера роботи психоаналітик[d][1]
Заклад Єльський університет
Напрямок психоаналіз
Членство Віденське психоаналітичне товариство, Британське психоаналітичне товариствоd і Американська академія мистецтв і наук
Батько Зигмунд Фрейд[2]
Мати Марта Бернейс[2]
Брати, сестри Ернст Л. Фройд[2], Martin Freudd[2], Sophie Freudd[2], Oliver Freudd[2] і Mathilde Freudd[2]
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»‎

Почесний доктор Віденського університетуd (1950)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Сайт: annafreud.org
CMNS: Анна Фрейд у Вікісховищі

Анна Фрейд (3 грудня 1895(1895грудня03) — 9 жовтня 1982) — австрійська психологиня, що значно розвинула психоаналіз: засновниця дитячої психоаналітичної психології (з Мелані Кляйн), дослідниця захисних механізмів психіки. Розбудовувала психоаналітичну теорію его.[3] У порівнянні з психоаналізом З. Фрейда, праця Анни Фрейд підкреслює важливість Еґо (Я) та можливість його соціального виховання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 3 грудня 1895 року у Відні шостою дитиною Зигмунда Фрейда та Марти Бернайс.

Анна Фрейд з батьком (1913)

Мала порівняно нещасливе дитинство, позбавлене близьких відносин з матір'ю, вихована католицькою нянькою Джозефіною та мала слабке здоров'я.[4] Мала складнощі у порозумінні з рідними, особливо з сестрою Софі (а також з двоюрідною сестрою Сонею Тріервайлер, що мала на неї «поганий вплив»), з котрою конкурувала за прихильність батька.[5][6][7] Анну постійно посилали на оздоровчі ферми для суцільного відпочинку, благотворних прогулянок, та пари зайвих фунтів[8]. Можливо, страждала від депресії, яка спричиняла розлади шлунку. Попри все Анна була енергійною дитиною з репутацією маленької шкоди.[9] Про Анну у щоденниках батька більше, ніж про інших близьких.

Попри навчання у Літньому ліцеї Відня, від батька та гостей дому Анна вивчила іврит, німецьку, англійську, французьку та італійську. Закінчила освіту у Літньому ліцеї в 1912 році. Страждаючи від депресії, була дуже невпевнена щодо майбутнього фаху. Згодом поїхала до Італії та залишилася з бабусею. Існують свідоцтва, що у 1914 Анна Фрейд подорожувала до Англії з метою покращити свою англійську, але була вимушена одразу повернутися через оголошення війни.

У 1914 році Анна Фрейд пройшла тест на стажистку у Літньому Ліцеї, якою і працювала з 1915 по 1917 роки.

З 1917 по 1920 роки працювала викладачкою, проте вчительську кар'єру змушена залишити через туберкульоз.

У 1938 році Фрейди вимушені полишити Австрію внаслідок посилення переслідування євреїв нацистами у Відні після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною. Фрейд сама організувала еміграцію родини до Лондона через сильне погіршення здоров'я батька (рак щелепи). В Лондоні продовжила працювати та дбати про батька до його смерті восени 1939 року.

Анна Фрейд померла у Лондоні 9 жовтня 1982 року. Була кремована, а попіл був поміщений у мармурову полицю поряд з античною грецькою погребальною урною її батьків. Партнерка Анни Дороті Тіффані-Бьорлінгам та декілька інших Фрейдів поховані поряд.

Психоаналітична кар'єра[ред. | ред. код]

Частина серії
Психоаналіз

В 15 років Анна Фрейд почала читати роботи батька. Сон, який вона бачила 'у віці 19 місяців… [знайшовся у] «Тлумаченні сновидінь».[10][11]

В 1918 році, у 23 роки, Анна Фрейд починає психоаналіз у батька, після чого починає серйозно займатись професією. Її аналіз був завершений у 1922 році, і вона представляє його у науковій праці «Фантазії побиття та мрії» перед Віденською психоналітичною спільнотою, до якої пізніше була прийнята.[12] Перша стаття Анни Фрейд, "почерпана частково з її власного внутрішнього життя, але це не робить її внесок менш науковим".[13] Фрейд ілюструє, як "мрії, які можуть бути сконструйовані свідомо для придушення мастурбації, є несвідомим розвитком оригінальної теми тих самих мастурбаційних фантазій".[14] Раніше З.Фрейд описував схожу тему у «Дитині, яку лупцюють»[15] — в якій описав випадок із жінкою, де "детально відпрацьована надструктура мрій, які мають величезне значення для життя, виросла на ґрунті мазохістської фантазії побиття… майже достягаючи рівня справжнього витвору мистецтва".[16]

У 1923 році Анна Фрейд починає власну психоаналітичну практику з дітьми.

У 1925 викладає техніку дитячого психоаналізу у Віденському психоаналітичному інституті.

З 1925 по 1934 була Секретаркою Міжнаціональної психоаналітичної асоціації, продовжуючи дитячий аналіз та семінари і конференції з даної теми.

Погляди Анни Фрейд на розвиток дитини, описані в 1927 у першій книзі «Введення до техніки дитячого психоаналізу», зіткнулися з поглядами аналітикині Мелані Кляйн, яка відходила від запланованого розвитку фрейдівської школи.[17] Після прибуття до Лондона в 1938 між А. Фрейд та Мелані Кляйн почався конфлікт щодо теорій розвитку дитини, кульмінацією якого стали так звані «суперечливі дискусії[en]». Переконання Анни Фрейд, що "у дитячому аналізі трансфер відіграє іншу роль… а аналітик не тільки «представляє матір», але й насправді є справжньою другою матір'ю у житті дитини",[18] стало традиційним у психоаналітичному світі.

В 1935 році Фрейд очолила Віденський психоаналітичний інститут.

В 1936 Фрейд оприлюднила одне зі своїх найвпливовіших досліджень, «Психологія Я та захисні механізми» - про «методи, якими еґо відгороджує невдоволення і тривогу». Ця класична монографія стала основоположною у психології еґо та встановила репутацію Анни Фрейд як ведучої теоретикині світового масштабу. Анна Фрейд скористалася власним клінічним дослідом, поклавши його теорію З. Фрейда.[19] Детальний опис таких захисних механізмів психіки, як регресії, репресії, формації реакції, ізоляції, відміни, проєкції, інтроекції, повороту проти себе, реверсії та сублімації[20] допомогли встановити важливість функцій еґо та концепції захисних механізмів, недостатньо досліджених З. Фрейдом.

Друга світова дала можливість Анні Фрейд спостерігати вплив нестачі опіки на дітей. У грудні 1940 року під керівництвом Анни Фрейд і Дороті Барлінгем був організований Хемпстедській дитячий будинок, робота в якому велася в чотирьох напрямках. По-перше, усунути фізичні та психічні наслідки війни, причинами котрих були авіаційні нальоти, життя в бомбосховищах, на станціях метро, ​​переживання розлуки з батьками та евакуація. Крім того, профілактична робота, щоб спробувати мінімізувати обумовлені війною переживання розлуки. Завдяки спостереженню за дітьми стало можливим вивчати психічні реакції дітей на розлуку і життя в інтернаті. І, нарешті, при Хемпстедському дитбудинку був організований трирічний навчальний курс для виховательок і медсестер. У 1947 році Анна Фрейд організувала перші навчальні курси для підготовки дитячих аналітиків(-кинь), «Хемпстедські курси та клініка дитячої терапії».'[21]

З початку 1950-х до кінця життя Фрейд регулярно подорожувала до США для читання лекцій, викладання та дружніх контактів. У 1959 її обирають віце-президентом Міжнародного психоаналітичного об'єднання та Почесною Закордонною членом Американської Академії Наук та Мистецтв. У 1970-х Фрейд займалась проблемами емоційно облишених та соціально ушкоджених дітей, вивчала відхилення та відставання у розвитку. У Єльській юридичній школі читала семінари з проблем злочинності та сім'ї, що призвело до трансатлантичного співробітництва з Джозефом Голдстейном та Альбертом Солнітом про проблеми дітей та закону, які були опубліковані у науковій праці «Більш ніж у найкращих інтересах дитини» (1973).

Особливу увагу у цій праці приділено останнім рокам дитинства та розвиткові дорослості — "Мене завжди більше приваблював підлітковий період ніж пре-Едіпові фази"[22] — підкреслюючи, як "підвищені інтелектуальні, наукові та філософські інтереси цього періоду репрезентують спроби приборкати потяги".[23] Проблема, яку ставить фізіологічне визрівання, особливо наголошувалась Анною Фрейд. «Агресивні імпульси інтенсифікуються до стану повної безконтрольності, голод перетворюється на ненажерливість… Формації реакції, які здавалися надійно вбудованими у структурі еґо, під загрозою повного розпаду».[24]

У 1983 році (через рік після смерті) опублікована колекція праць Фрейд. Анна Фрейд була «пристрасною та надихаючою вчителькою», і в 1984 році клініку Хемпстеда перейменовано у Центр Анни Фрейд. Згідно з її посмертним бажанням, у 1986-му році дім Анни Фрейд у Лондоні трансформований у Музей З. Фрейда, присвячений психоаналітичному об'єднанню.

На честь науковиці названо астероїд 11299 Аннафройд.

Праці[ред. | ред. код]

В перекладі російською опубліковані такі праці Анни Фрейд:

  • Фрейд А. Вступ до техніки дитячого психоаналізу. — Одесса, 1927.
  • Фрейд А. Психологія «я» і захисні механізми. — М.: Педагогика, 1993. — 144 с.
  • Фрейд А., Фрейд 3. Дитяча сексуальність і психоаналіз дитячих неврозів (Збірка). Укладач і ред. М. М. Решетніков. — СПб. : В.-Е. Институт Психоанализа, 1995. — 483 с.
  • Фрейд А. Теорія і практика дитячого психоаналізу, тт. 1-2. — М., 1999.
  • Фрейд А. Психопатологія дитинства. — М.: NOTA BENE, 2000. — 224 с.
  • Фрейд А. Дитячий психоаналіз. — СПб.: Питер, 2003. — 477 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біографія Анни Фрейд на сайті psytopos.lviv.ua. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  • Бурлакова Н.С., Олешкевич В.И. (2005). Детский психоанализ: Школа Анны Фрейд: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений. Москва: Издательский центр Академия.
  • Энциклопедия глубинной психологии. Т. III. Последователи Фрейда / Пер. с нем. Москва: Когито-Центр. 2002.
  • Fenichel, Otto (1946). The Psychoanalytic Theory of Neurosis. London. ISBN 0203981588.
  • Gay, Peter (1988). Freud: A Life for Our Time. London: J. M. Dent & Sons. ISBN 0-333-48638-2.
  • Phillips, Adam (1994). On Flirtation. London: Harvard University Press. ISBN 0674634403.
  • Young-Bruehl, Elisabeth (1988). Anna Freud: A Biography. New York: Summit Books. ISBN 0-671-61696-X.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  2. ↑ а б в г д е ж Kindred Britain
  3. ↑ Gay, ст. 469
  4. ↑ Phillips, ст. 92
  5. ↑ Young-Bruehl, цитата з Phillips, ст. 93
  6. ↑ Gay, ст. 432
  7. ↑ Gay, Peter (1990) Reading Freud. London. Yale University Press. ISBN 0300046812. p. 171
  8. ↑ Gay, p. 430
  9. ↑ Anna Freud: Her Life and Work. Freud Museum Publications (1993) p. 1
  10. ↑ Gay, ст. 108-9
  11. ↑ Lacan, Jacques (1994) The Four Fundamental Concepts of Psychoanalysis. London. ISBN 0-393-00079-6. p. 155
  12. ↑ Anna Freud, «Beating Fantasies and Daydreams [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]» (1922)
  13. ↑ Gay, ст. 436
  14. ↑ Fenichel, ст. 232
  15. ↑ Phillips, ст. 97
  16. ↑ Sigmund Freud, On Psychopathology (Middlesex 1987) ст. 176-7
  17. ↑ Gay, ст. 540-1 і 468
  18. ↑ Fenichel, ст. 576
  19. ↑ Gay, ст. 441
  20. ↑ Paul Brinich/Christopher Shelley, The Self and Personality (Buckingham 2002) ст. 27
  21. ↑ біографія А. Фрейд на psytopos.lviv.ua
  22. ↑ Цитата Анни Фрейд, Young-Bruehl, ст. 455
  23. ↑ Fenichel, ст. 112
  24. ↑ Erikson, Erik H. (1973) Childhood and Society. Middlesex. ст. 298
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1383930 · BIBSYS: 90097419 · BNB: FreudAnna1895-1982 · BNC: a12360405 · BNE: XX1087259 · BNF: 119035824 · CANTIC: 981058508504606706 · CiNii: DA00136432 · CONOR.BG: 17869925 · CONOR.SI: 6858083, 237645411 · CONOR.SR: 2717287 · EGAXA: vtls000863167 · FAST: 35823 · Freebase: /m/01dbsy · GND: 118535307 · ICCU: CFIV000044 · ISNI: 0000000121184716, 000000043981428X · J9U: 987007261472805171 · KRNLK: KAC201507316 · LCCN: n79056228 · LIBRIS: rp3557k95kwpc1l · MAK: 9810556227805606 · NDL: 00440155 · NKC: jn20000700562 · NLA: 1095684 · NLG: 65407 · NLI: 000049166 · NLP: a0000002246518 · NTA: 068355033 · NUKAT: n97018446, n01029603 · PTBNP: 39977 · PUSC: 29239 · PUST: 43314 · SELIBR: 187449 · SHARE: 159314 · SUDOC: 026874938 · SVKKL: 0233445-Freud-Anna-18951982 · UPSA: 1448171 · URBS: 28744 · VIAF: 4930067 · WorldCat: lccn-n79056228
Праці
Есеї
Дослідження
Оригінальні
концепції
Пов'язані поняття
В популярній
культурі
Родина Фройда[en]


Псі, буква грецького алфавіту, символ психології Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ющенко Олександр Іванович Це незавершена стаття про психіатра.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Фрейд&oldid=42213201