Ненсі Чодороу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ненсі Чодороу
Народилася 21 січня 1944(1944-01-21) (75 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність психологиня, письменниця, соціолог
Галузь фемінізм і Гендерні дослідження
Alma mater Коледж Редкліфф, Гарвардський університет і Брандейський університет
Володіє мовами англійська[2]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Нагороди
Сторінка в Інтернеті radcliffe.harvard.edu/news/radcliffe-magazine/nancy-j-chodorow-65-ri-02

Ненсі Джулія Чодороу (англ. Nancy Julia Chodorow, народилася 20 січня 1944 р.) — американська феміністська соціологиня, психоаналітикиня та професорка.[3] Поряд з Люс Ірігаре та Юлією Кристевою з 70-х років ХХ століття є ключовою теоретикинею феміністського психоаналізу. Критично переосмислюючи фрейдизм, написала ряд визначних книг, що суттєво просунули як феміністську теорію, так і психоаналіз[4]:

  • Відтворення материнства: Психоаналіз та соціологія гендеру (1978);[5][6][7] У 1996 році «Відтворення материнства» була обрана журналом Contemporary Sociology як одна з десяти найвпливовіших книг за останні 25 років.[5][7]
  • Фемінізм та психоаналітична теорія (1989);
  • Сила почуттів: персональне означування у психоаналізі, гендері та культурі (1999).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ненсі Чодороу ародилася 20 січня 1944 року в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк [8] в Єврейській родині. Її батьки — [1] Марвін і Ліа Чодороу. Батько був професором прикладної фізики.[9][10] Чодороу була одружена з Майклом Райхом, професором економіки. У них було двоє дітей, Рахіль і Габріель.[11] У 1977 році вони розійшлися.

Ненсі Чодороу закінчила Редкліфф коледж в 1966 році, де навчалася під керівництвом Беатріче. Наукова робота Чодороу була зосереджена на особистісній та культурній антропології, яка тепер класифікується як протофеміністські дослідження. [12] У 1975 отримала Ph.D. в соціології у Brandeis University.[13] За порадою Філіпа Слейтера, Чодороу зосередила свої дослідження на несвідомому за допомогою психоаналізу.[14] Після захисту кандидатської дисертації Чодороу навчалася у психоаналітичному інституті в Сан-Франциско з 1985 по 1993 рік.[15]

Феміністський психоаналіз[ред. | ред. код]

Див. також: Феміністська теорія, Феміністські погляди на Едіпів комплекс[en]

У своїх роботах Чодороу синтезує фрейдистський аналіз з феміністським підходом, щоб дослідити стосунки між матір'ю та дитиною.[16] Використовуючи фрейдистську модель розвитку жінки, вона показує, яким чином гендерний розвиток жінки пов'язаний з її стосунками з матір'ю.

За Чодороу, хлопці отримують більше уваги за дівчат в процесі соціалізації і тому об’єктом бажання жінки стають ті привілеї, які отримує хлопець. Бажання чоловіка задовільняються матір'ю в більшому об'ємі, ніж власні, тому чоловік стає об’єктом бажання для жінки, як той, що здобув власну Едіпову винагороду. [17] Жінка вирішує цю проблему, перетворюючи заздрість до чоловічих привілеїв у гетеросексуальне бажання до чоловіків.[17] Використавши психоаналітичну теорію, Чодороу пояснила, що дівчата ідентифікують себе із матір'ю навіть після того, як Едіпів комплекс символічно відокремлює хлопця від матері. [4] Аналіз Чодороу привів її до гіпотези про те, що бажання дівчини до чоловіків є наслідком її бажання уваги з боку матері.

Крім того, з допомогою фрейдизму Чодороу доводить, що відмінності між чоловіками і жінками спричинені відсутністю батька та капіталістичною системою. Чодороу визначає, як сучасні зміни в економіці впливають на усталені ролі через спільне виховання дитини обома батьками. Основна теза Чодороу: «Всі діти в основному виховуються жінками». Поширення спільного виховання поставило під сумнів традиційну роль матері, що призвело до ситуації, де матері і діти не мають достатньо часу одне для одного.

Чодороу однією з перших виснувала, що фрейдистська теорія пригнічує жінок, однак одночасно віднайшла у ній підстави для дослідження того, як люди набувають свій гендер, як розвивається фемінність і маскулінність і як сексизм відтворюється через сексуальну нерівність. Крім того, фрейдівське пояснення, як природа стає культурою, що призводить до “другої природи”, Чодороу розширила на факт, що формування і кристалізація гендеру відбуваються не тільки через соціальні інститути, а й через перетворення у свідомості і психіці.[17]

Концепції[ред. | ред. код]

Чодроу у своїх роботах синтезує психоаналітичний підхід з феміністичною теорією. Її підхід базується на концепції інтрапсихічних структур та теорії об'єктних відносин Фрейда, яку вона використовує для дослідження стосунків немовляти з матір'ю та впливу цих стосунків на формування генерної ідентичності жінки. Чодороу розглядає стосунки матері та немовляти на основі концептів турботи, стосунків, близькості та емоційних потреб та на основі власних досліджень.[18]

Інтрапсихічні структури і гендер[ред. | ред. код]

Класичну теорію про внутрішньопсихічні структури (Ід, Его, Супер-Его) Чодороу приклала до гендеру, щоб зрозуміти відмінності у розвитку дівчат та хлопчиків. Три кити психіки, що виробляють жорсткі межі у роботі свідомості і впливають на наші взаємодії із суспільством, за Чодороу, у жінок та чоловіків відрізняються, тому й модулюють їх внутрішні процеси по-різному. Саме тому ці відмінності не передаються спадково, а виробляються у процесі соціалізації.

Відтворення материнства[ред. | ред. код]

Чодороу розглядає процес материнства як подвійну структуру, де материнство частково закріплюється дитячим досвідом і соціальним конструктом доброти.[19] Вона пояснює, що процес, коли жінка стає матір'ю, виходить за межі біології та інстинкту.[16] У культовій для феміністської теорії та психоаналізу в цілому роботі Відтворення материнства (1978; 2-е вид., 1999) Чодороу доводить, що гендерні відмінності спричинені Едіповим комплексом. Вона починає з фрейдівського твердження про те, що людина народжується бісексуальною і що мати є її першим об'єктом сексуального бажання дитини.

Спираючись на роботи Карен Хорні та Мелані Кляйн, Чодороу відзначає, що дитина формує своє Его в реакції на домінуючу фігуру матері.[20] Хлопець легко формує це почуття незалежності, ототожнюючи його з волею і свободою батька, і наслідуючи його власні інтереси до матері / дружини. Для дівчини, яка набагато більше ототожнюється з матір’ю, все відбувається складніше. Дочка намагається зробити батька своїм новим об'єктом бажання, але в цьому їй заважає її інтенсивний зв'язок з матір'ю. Там, де чоловіки, як правило, відчувають любов як діадичне ставлення, дочки сприймаються в лібідозному трикутнику, де Его розіпнуте між бажанням до батька, бажанням матері і турботою про зв'язок батька з матір'ю.[7]

Міцний зв'язок між матір'ю та немовлям не тільки формує ідентичність дитини, але й дозволяє їй визнати окремішність батька. За винятком випадків, коли батько турбується про дитину аналогічно до матері. Це розділення батька і дитини призводить до того, що в дитини виробляється амбівалентність стосовно батька, який сам бажає відрізнятися від дитини. Тому дитина губиться через нездатність визнати окремішність матері. За Чодороу, діти є більш слухняними до батька не через те, що вони вважають його авторитетом чи через страх, а через першопочаткове ставлення до нього, як до чогось окремого.[7][17]

Частина серії
Психоаналіз
Freud's couch, London, 2004 (2).jpeg
 


"Мати — перший вихователь і первинне джерело ідентифікації для всіх дітей... Дочка продовжує ототожнюватися з матір'ю", стверджує Чодороу.[7] Міцний зв'язок між матір'ю і дочкою заважає дочці формувати власну ідентичність. Цей початковий зв'язок справедливий для обох статей, за винятком хлопчиків, які відокремлюються у ранньому віці, щоб ідентифікувати себе з батьком. Таким чином зберігаються стосунки матері-дочки та їх ідентичності. [21]

Революція розуміння гендерної ідентичності[ред. | ред. код]

Для Чодороу, контраст між дуальним і тріадним першим досвідом любові пояснює соціальну конструкцію гендерних ролей. Це відбувається через універсальне пригноблення (opression) жінок у культурі, міжкультурні моделі поведінки чоловіків і напругу у західному суспільстві після другої хвилі фемінізму. У шлюбі жінка через гендерно-стереотипний розподіл праці має менше інтересу до сексу і більше — до дітей. Її амбівалентність до сексу зрештою відокремлює чоловіка. З настанням статевої зрілості жінка в патріархатних умовах присвячує свою енергію дітям.[7]

Чодороу розглядає психологічний розвиток дорослих жінок і чоловіків, і стверджує, що психіки чоловіків і жінок структуровані по-різному через різний досвід дитинства.[22] Твердження про те, чому жінки, як правило, більш емпатійні, обгрунтовуються тим, що межі Его жінок є менш фіксованими. Якщо жінки сприймаються суспільством первинно і виключно як матері, то будь-яка емансипація жінок буде для суспільства травматичною.

Становлення та розвиток гендерної ідентичності[ред. | ред. код]

Розвиток гендерної ідентичностіЧодороу доводить, що маскулінність засвоєна за відсутності постійних особистих відносин з батьком і без наявної чоловічої рольової моделі. Хлопчиків навчають більш свідомо, як бути чоловічними. Набуття маскулінності у хлопчиків є засобом, який може бути використаним проти хлопця батьком. Таким чином, чоловіча ідентичність обумовлена ​​розвитком гендерної ролі. З іншого боку, жіночність менш свідомо прищеплюється дівчатам, а не вбудована в постійне ставлення до матері. Таким чином, ідентифікація жінок формується переважно стосовно батьківської фігури (як сексуальна привабливість, слухняність, покірність, терпимість, емоційне обслуговування тощо).[7] Вироблення жіночої ідентифікації є раціональним процесом конструювання ролі жінки. Відтворення чоловічої ідентичності визначається скоріше несвідомою відмовою, аніж прийняттям.

Суб'єктність матері та гендерна ідентичність дітей[ред. | ред. код]

Унікальність підходу Чодороу в тому, що дослідники, що використовували теорію об'єктних відносин Фрейда, ніколи не брали до уваги гендер та суб'єктність матері. Чодороу розширила і уточнила цю теорію з феміністської перспективи. За її позицією, ми не існуємо окремо від своєї статі, і фрейдистська теорія об'єктних відносин помилялася у тому, що вважала матерів лише об'єктами для дитини.[23]

Оскільки жінки беруть першочергову та необхідну роль у вихованні, ідентичність людини обов'язково формується в результаті взаємодії з жінкою. Однак Чодороу не вірить, що лише універсальна обгрунтованість цього факту дає вичерпну інформацію щодо впливу цих стосунків на дитину. Факт відповідальності жінки за виховання дітей неодмінно по-різному впливає на чоловіків і жінок. Дівчата відчувають почуття зв'язку з матерями за приналежність до однієї статі, в той час як хлопці відчувають небезпеку того, що вони залежать від матері, і намагаються відвернутись від "іншої статі". З цієї точки зору, ґендерна ідентичність у дівчаток вважається нормальним і природним результатом ранньої ідентифікації з матір'ю, тоді як гендерна ідентичність у хлопчиків вважається ненадійною і конфліктною через відділення від матері. З цього Чодороу висновує розвиток жінок як позитивний, а розвиток чоловіків - як негативний, і пов'язаний з репресіями 'афекту', 'реляційних потреб' і 'почуттям зв'язку'. [24]

Гендерована влада у ранньому досвіді[ред. | ред. код]

За Чодороу, приблизно у віці від 3 до 4 років у дітей відбувається зміна влади, від жіночого до чоловічого домінування, і поведінка, пов'язана з різними гендерними ролями, переосмислюється дитиною. Чодороу свідчить, що чоловіки здійснили цю реінтерпретацію сексуальної різниці через патріархатну владу і культурну гегемонію, яка, в свою чергу, ґрунтується на їхньому терорі, з одного боку, і образі потужної жінки, з іншого, прообразом яких є влада їхніх матерів.[25]

Роботи[ред. | ред. код]

  • Chodorow, Nancy (2012), "Individualizing Gender and Sexuality: Theory and Practice," New York: Routledge, ISBN 9780415893589.
  • Chodorow, Nancy (1999), "The Power of Feelings: Personal Meaning in Psychoanalysis, Gender, and Culture," New Haven, CT: Yale University Press, ISBN 978-0300089097.
  • Chodorow, Nancy (1997). The psychodynamics of the family. У Nicholson, Linda. The second wave: a reader in feminist theory. New York: Routledge. с. 181–197. ISBN 9780415917612. 
  • Chodorow, Nancy (1994), "Femininities, Masculinities, Sexualities: Freud and Beyond," KY: University Press of Kentucky, ISBN 978-0813108285.
  • Chodorow, Nancy (1991), "Feminism and Psychoanalytic Theory," New Haven, CT: Yale University Press, ISBN 978-0300051162.
  • Chodorow, Nancy, (1978), "The Reproduction of Mothering: Psychoanalysis and the Sociology of Gender" CA: University of California Press, ISBN 9780520038929.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Freebase Data DumpsGoogle.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Chodorow, Nancy (1995). Becoming a feminist foremother. У Phyllis Chesler, Esther D. Rothblum, Ellen Cole,. Feminist foremothers in women's studies, psychology, and mental health. New York: Haworth Press. с. 141–154. ISBN 9781560247678. 
  4. а б Luttrell, Wendy. Chodorow, Nancy. Encyclopedia of Social Theory (SAGE Publications, Inc.). ISBN 9780761926115. Процитовано 2019-02-26. 
  5. а б "Nancy (Julia) Chodorow." Contemporary Authors Online. Detroit: Gale, 2005. Retrieved via Biography in Context database, 2017-07-07. Also available online via Encyclopedia.com.
  6. CMPS Annual Conference (December 1, 2012). Center for Modern Psychoanalytic Studies, New York, NY. Архів оригіналу за December 18, 2012. Процитовано 2017-07-07. 
  7. а б в г д е ж "The Reproduction of Mothering" [publisher's description]. University of California Press. ucpress.edu.
  8. "Nancy Chodorow". Webster University. Retrieved May 5, 2018.
  9. https://www.radcliffe.harvard.edu/news/radcliffe-magazine/nancy-j-chodorow-65-ri-02
  10. Unger, Rhoda K. (March 1, 2009). "Psychology in the United States". Jewish Women: A Comprehensive Historical Encyclopedia. Jewish Women's Archive. jwa.org. Retrieved 2017-03-26.
  11. Nancy Chodorow. faculty.webster.edu. Процитовано 2019-04-23. 
  12. https://www.radcliffe.harvard.edu/news/radcliffe-magazine/nancy-j-chodorow-65-ri-02
  13. Chodorow biography at Radcliffe College Magazine website
  14. https://www.radcliffe.harvard.edu/news/radcliffe-magazine/nancy-j-chodorow-65-ri-02
  15. "UC Berkeley Sociology Department CV". 
  16. а б Lemert, Charles (2018). Social Theory: The Multicultural, Global, and Classic Readings. New York, NY: Routledge. ISBN 9780429974267. 
  17. а б в г ALAN v22n2 - The Mother/Daughter Relationships in Young Adult Fiction. scholar.lib.vt.edu. Процитовано 2019-02-27. 
  18. Schneiderman, Stuart (1990-01-21). Everybody's Mother Is a Woman. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-04-23. 
  19. Allan, Kenneth (2012). Contemporary Social and Sociological Theory: Visualizing Social Worlds. Thousand Oaks, CA: SAGE Publications. с. 380. ISBN 978-1412978200. 
  20. Nancy Chodorow. faculty.webster.edu. Процитовано 2017-03-16. 
  21. ALAN v22n2 - The Mother/Daughter Relationships in Young Adult Fiction. scholar.lib.vt.edu. Процитовано 2019-02-27. 
  22. Allan, Kenneth (2005). Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. Thousand Oaks, California: Pine Forge Press. с. 214. ISBN 9781412905725. 
  23. Schneiderman, Stuart (1990-01-21). Everybody's Mother Is a Woman. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-04-23. 
  24. Schneiderman, Stuart (1990-01-21). Everybody's Mother Is a Woman. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-04-23. 
  25. Schneiderman, Stuart (1990-01-21). Everybody's Mother Is a Woman. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-04-23. 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

  • Більше інформації про роботи Чодороу: https://www.apadivisions.org/division-39/publications/reviews/chodorow

Посилання[ред. | ред. код]

  • Allan, Kenneth. 2005. Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. Thousand Oaks, CA: Pine Forge Press.
  • Allan, Kenneth. 2012. Contemporary Social and Sociological Theory: Visualizing Social Worlds. Thousand Oaks, CA: SAGE Publications
  • Lemert, Charles. 2018. Social Theory: The Multicultural, Global, and Classic Readings. New York, NY: Routledge.
  • Nadeau, Frances A. n.d. The Evolving Classroom: A Study of Traditional and Technology-Based Instruction in a STEM Classroom. Retrieved February 27, 2019 (https://scholar.lib.vt.edu/ejournals/ALAN/winter95/Nadeau.html).
  • Newman Metzl, Marilyn. 2019. Mothering, Feminism, Femininities, Masculinities and Sexualities (Book Reviews). Retrieved February 27, 2019 (https://www.apadivisions.org/division-39/publications/reviews/chodorow).