Вулиця Академіка Рудницького
| Вулиця Академіка Рудницького Львів | |
|---|---|
 (вул. Академіка Рудницького, 25) Будівля у стилі сталінського ампіру (вул. Академіка Рудницького, 25) | |
| Місцевість | Новий Світ (На Байках) |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Степана Рудницького |
| Колишні назви | |
| Гроховська, Ленауґассе (част.), Зюдрінґ ІІІ (част.), Гроховська, Партизанська | |
| польського періоду (польською) | Grochowska |
| радянського періоду (українською) | Гроховська, Партизанська |
| радянського періоду (російською) | Гроховская, Партизанская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1040 м |
| Координати початку | 49°49′27″ пн. ш. 23°59′37″ сх. д. / 49.8243333° пн. ш. 23.9936167° сх. д.Координати: 49°49′27″ пн. ш. 23°59′37″ сх. д. / 49.8243333° пн. ш. 23.9936167° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′10″ пн. ш. 24°00′12″ сх. д. / 49.8195917° пн. ш. 24.0035722° сх. д. |
| поштові індекси | 79057[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—93[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 5, 6, 12, 15, 23, 25, 28, 54[3] |
| Навчальні заклади | приватний дитячий садок повного дня «Маленьке королівство» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[1] |
| Забудова | польський конструктивізм 1930-х років, необароко, неокласицизм, радянська забудова, сучасна забудова 2000-х років[4] |
| Комерція | ресторація «Андерсен», манікюрний салон «Mary Nails & Beauty», імідж-студія «Лілу» |
| Парки | Піскові Озера |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Академіка Рудницького у Вікісховищі | |
Вулиця Академіка Степана Рудницького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Новий Світ (На Байках). Прямує від вулиці Коновальця до вулиці Милої, утворюючи перехрестя з вулицею Івана Труша. Прилучаються вулиці Генерала Чупринки, Михайла Гайворонського, Василя та Євгена Нагірних.
Назва[ред. | ред. код]
- 1913—1943 роки — вулиця Гроховська, що прямувала до сучасної вулиці Нагірних;
- 1943—1944 роки — вулиця була поділена на дві ділянки, що мали різні назви. Ділянка між сучасною вулицею Євгена Коновальця та перехрестям з вулицею Івана Труша — Ленауґассе, названа так на честь австрійського поета-романтика Ніколауса Ленау та ділянка від перехрестя з вулицею Івана Труша до сучасної вулиці Нагірних — Зюдрінґ III.
- Липень — грудень 1944 року — знов вулиця Гроховська;
- Грудень 1944 — 1993 року — вулиця Партизанська. У цей період до вулиці приєднана ділянка між сучасними вулицями Нагірних та Милою;
- Від 1993 року й понині — вулиця Академіка Рудницького, на честь Степана Рудницького, українського географа, картографа та етнографа, академіка ВУАН[5][6].
Історія[ред. | ред. код]
Колись вулиця примикала до гіпсових кар'єрів та фабрики, що належали родині Франців. Про це свідчить близькість до Піскових озер, де у XIX столітті розташовувався маєток власників мануфактури, до якого вели хідники та дорога вимощені бруківкою «Ferum», барокові брами та портали і волошки, що були символом цієї дільниці, яку ще тривалий час називали Францівкою. На початку XX століття на місці кар'єру облаштували Піскові озера та спортивний парк, названий у 1920 році — Гданським[7].
Найбільшого піку розвитку вулиця зазнала у 1950—1960-х роках, коли у кінці вулиці, під спуском з сучасної вулиці Княгині Ольги, звели два чотириповерхових будинки у стилі сталінського ампіру, а згодом, неподалік них, неофункціональний будинок, із цегляними вставками, а також лаконічну п'ятиповерхівку під № 70, обабіч залізниці на Чернівці. Спускаючись далі, можна побачити портал у залізничному шкарпі.
Деякі будинки зводились для професури Львівського лісотехнічного інституту (нині — Національний лісотехнічний університет України), митців та визначних діячів м. Львова. Переважна більшість історичних будинків, внесених до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, розташована між перехрестями з вулицями Євгена Коновальця та Івана Труша. Також тут зростає декілька рідкісних порід дерев, які перебувають на обліку Національного лісотехнічного університету України.
У будівлі з колонами, яку важко не помітити, колись містився дитячий садочок, потім консульство Чеської республіки.
У 1990-х роках вулицю відвідав перший президент України Леонід Кравчук, що прямував тоді до відомого науковця Ігоря Юхновського, який мешкає неподалік у власному будинку. Старожили пригадують, як фарбували траву у зелений колір. Також на сусідній вулиці Гординських, неподалік буд. № 4, мав помешкання дисидент В'ячеслав Чорновіл. Ще на початку 1990-х роках на місці того будинку були залишки будівель фабрики гіпсу родини Франців та їхнього маєтку.
Нині на вулиці працюють ресторація «Андерсен», манікюрний салон «Mary Nails & Beauty», імідж-студія «Лілу» та продуктова крамниця. Для наймолодших мешканців вулиці працює дитячий садок повного дня «Маленьке королівство», а 2012 року між будинками № 29 та № 33 облаштовано дитячий майданчик, який називають «Корабликом».
Вулиця потребує негайного облаштування хідників та лікування дерев. Їх періодично обрізають, але це не дуже допомагає. Насадження ясенів висіюються на навколишніх ділянках і руйнують фундаменти будинків.
Забудова[ред. | ред. код]
В архітектурному ансамблі вулиці Рудницького присутні польський конструктивізм 1930-х років, необароко, неокласицизм, радянська забудова, сучасна забудова 2000-х років[4]. Декілька будинків внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 1 — триповерховий житловий будинок на розі вулиць Євгена Коновальця та Академіка Рудницького. На першому поверсі будинку міститься магазин «Продуктовий кошик», другий та третій поверхи виконують житлову функцію.
№ 5 — вілла. На початку XX століття тут мешкав доктор Казимир Петиняк-Санецький, професор Академії міжнародної торгівлі[8]. Нині тут працює манікюрний салон «Mary Nails & Beauty». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2791-м[3].
№ 6 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2792-м[3].
№ 7а — в будинку міститься приватний заклад дошкільної освіти «Ми любимо дітей» (англ. «We love kids»; раніше — «Маленьке королівство»)[9].
№ 11а — вілла збудована у 1911 році за проєктом Міхала Ковальчука[10].
№ 11б — чотириповерховий житловий будинок з мансардою та вбудованим підземним паркінгом, споруджений упродовж 2012—2014 років поблизу парку Піскові Озера. Зданий в експлуатацію 2014 року.
№ 12 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2172-м[3].
№ 15 — вілла. Нині тут міститься імідж-студія «Лілу». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2173-м[3].
№ 19/21 — шестиповерховий двосекційний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[11]. У 2002—2013 роках в одній з двоярусних квартир цього будинку мешкав чинний міський голова Львова Андрій Садовий[12].
№ 23 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2793-м[3].
№ 23а — двоповерховий шестисекційний будинок котеджного типу, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[11]. На розі земельної ділянки, на якій збудований будинок, що від вулиці Рудницького встановлена фігура Богородиці.
№ 25 — вілла з колонами, споруджена у 1950-х роках у стилі сталінського ампіру. У радянські часи в будинку містився дитячий садочок, а за часів незалежності — перебувало консульство Чеської республіки. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2174-м[3].
№ 28 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2175-м[3].
Між будинками № 29 та № 33 за участі чинного міського голови Львова Андрія Садового у 2012 році був відкритий дитячий майданчик, який називають «Кораблик», через дерев'яну дитячу гірку, зроблену у формі корабля[13].
№ 33 — житловий будинок, збудований 1928 року за проєктом Норберта Ґлятштайна у стилі польського функціоналізму[14].
№ 39 — чотириповерховий житловий будинок, збудований у першій половині 1950-х років. Від радянських часів працює магазин «Продукти», в часи незалежності тут з'явилося кафе «Андерсен»[4], а від 2017 року — реставрація «Андерсен»[15].
№ 54 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2794-м[3].
№ 76 — двоповерховий житловий будинок.
-
Необарокова вілла
(вул. Рудницького, 12) -
Вілла
(вул. Рудницького, 15) -
Вілла 1929 року
(вул. Рудницького, 30) -
Перспектива вулиці
(будинки вул. Рудницького, 32, 34, 36) -
Житловий будинок
(вул. Рудницького, 39) -
Неокласична вілла
(вул. Рудницького, 30) -
Житлові будинки
(вул. Рудницького, 68, 70)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—57. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 311.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 53.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 6.
- ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 93.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — S. 239. (пол.)
- ↑ Мережа приватних садків «We love kids» (локація на Рудницького). lviv.dityvmisti.ua. Діти в місті Львові. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Христина Базюк (20 січня 2017). Вілли, що їх збудував Ковальчук. photo-lviv.in.ua. Фотографії Старого Львова. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ а б Офіційний сайт будівельної корпорації «Карпатбуд». karpatbud.com.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Катерина Поліщук (2 серпня 2013). Садовий будиночок: Мер Львова показав свій дім за 4 млн. грн. в елітному районі міста. varta.com.ua. Справжня Варта. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Дитячий майданчик, вул. Рудницького, 29—33. city-service.lviv.ua. Центр міського сервісу. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Норберт Ґлятштайн. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Офіційна сторінка ресторації «Андерсен». andersen.restaurant. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — ISBN 966-7292-78-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Рудницького вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 310—311. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 543, 544. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 88—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Академіка Рудницького. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
| |||||
| ||||||||||