Вулкан

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 липня 2012, заснована на цій версії.

Вулкан Сент-Хеленс після виверження у травні 1980

Вулка́н — геологічне утворення (геотектонічне явище), що виникає над каналами і тріщинами в земній корі, по яких на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід.

Галузь геології, що вивчає вулкани, називається вулканологією.

Етимологія

Слово вулкан походить від вулканічного острова Вулькано, назва якого походить від римського бога Вулкана, чия кузня, за віруванням давніх римлян, була на цьому острові.^[1]

Загальний опис

Вулкани звичайно мають конусну форму, з кратером — лійкоподібним заглибленням на вершині. Виверження деяких вулканів, наприклад, Стромболі і Везувію в Італії, проходить із вибухом, несучи великі руйнування, інші, наприклад, на Гаваях, «тихі»: лава просто піднімається по кратеру і переливається через край.

Залежно від складу й в'язкості продуктів виверження розрізняють конусо- та куполоподібні, щитові й масивні вулкани. Основною причиною виверження вулкана є тиск газів у магмі. Вулкани поділяють на діючі, потенційнодіючі, умовно згаслі і згаслі.

Щорічно на Землі відбувається приблизно 50 вивержень вулканів. Залежно від форми підводних каналів розрізняють вулкани центральні й тріщинні, за глибиною магматичних вогнищ — мантійного, корового і мішаного живлення. Вулкани частіше за все розташовані в тектонічно активних областях, найбільше їх — на острівних дугах і в горах.

Всього на Землі відомо 1343 діючих вулканів. На думку деяких дослідників, найбільшим вулканом Землі є Єллоустонський. Цей вулкан належить до згаслих. Його останнє потужне виверження відбулося 600 тис. років тому. Але за останні 100 років зафіксовано підняття центру кальдери цього вулкана на 8 м, що свідчить про збільшення внутрішнього тиску.

Сильними виверженнями уславився відомий вулкан Кракатау, який знаходиться в Зондській протоці між островами Ява і Суматра. Його висота 813 м. Під час виверження Кракатау в 1883 випало понад 18 км попелу. Воно викликало цунамі і призвело до десятків тисяч жертв. Найбільш катастрофічними в історії людства також вважаються виверження індонезійського вулкану Тоба.

Файл:Виверження Везувію 1979.jpg

Виверження Везувію у 1979

Вулкани Землі виносять на поверхню в середньому не менше за 5-6 км³ вулканічного матеріалу на рік, приблизно 80% якого припадає на підводні вулкани і лише 20% на наземні. Найінтенсивніше винесення вулканічного матеріалу (близько 4 км³ на рік) відбувається вздовж рифтових зон серединно-океанічних хребтів. Максимальна відносна висота (перевищення вершини конуса над основою) діючих вулканів Землі досягає в океанах — 9 км, в острівних дугах — 6 км, в гірських спорудах — 3 км. В океанах відомі тільки вулкани мантійного живлення (Кілауеа на Гавайських островах, Тейде на острові Тенеріфе та інші), а на острівних дугах і континентальних платформах — мантійного, корового і змішаного (Ключевська Сопка, Шивелуч і Каримська Сопка на Камчатці, Кіліманджаро в Африці, Везувій в Італії і т. д.) живлення, в гірських спорудах — тільки корові (Ельбрус на Кавказі, Лассен-Пік в Північній Америці та інші). У залежності від кількості, співвідношення вулканічних продуктів (газоподібних, рідких і твердих), в'язкості лав виділені чотири головні типи вивержень: ефузивний, змішаний, екструзивний і експлозивний, або, відповідно, — гавайський, стромболіанський, купольний і вулкановий.

На території України древні (мезокайнозойські) вулканічні апарати виявлено у гірських масивах Карпат та Криму.

Дія вулканів

Під час виверження вулкани викидають у атмосферу гази, склад яких значно змінюється від одного вулкана до іншого. Зазвичай основним вулканічним газом є водяна пара. Іншими типовими складовими є вуглекислий газ та двоокис сірки. Інші важливі домішки — сірководень, хлорид водню та флорид водню. У меншій кількості вулкани викидають чадний газ, галокарбони, органічні сполуки й хлориди металів.

При потужних виверженнях вулканічні гази, попіл викидаються у стратосферу на висоту 16-20 км. Найважливішим наслідком цього є перетоворення двоокису сірки в сірчану кислоту (H₂SO₄), яка швидко конденсується, утоворюючи сірчані аерозолі. Аерозолі збільшують альбедо Землі. Відбиття сонячної радіації в космос понижує температуру нижніх шарів атмосфери — тропосфери. Водночас, вони затримують теплове випромінювання Землі, нагріваючи стратосферу. Кілька вивержень впродовж останнього століття призвели до зниження середньої температури поверхні Землі на кілька десятих градуса на період від одного до трьох років. Двоокис сірки з вулкану Уайнапутіна в Перу, можливо, був причиною голоду в Росії 1601—1603 років^[2].

Дуже потужні виверження вулканів часто називаються серед можливих причин масових вимирань.

Найбільші з відомих вивержень

У Новій Зеландії в районі озера Таупо у 186 році до н.е відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Його наслідки описані в хроніках Китаю та Греції. На місці виверження сьогодні знаходиться озеро за площею, приблизно рівною площі Сінгапуру.

Другим з найбільших відомих вивержень слід, очевидно вважати виверження Кракатау 26 серпня 1883 року. Під час виверження 1883 року вулкан викинув понад 25 кубічних кілометрів каміння, попелу та пемзи, і створив найгучніший історично відомий звук — катастрофічний вибух було чітко чути в місцях на таких далеких відстанях, як Перт в Австралії (приблизно 1930 миль або 3100 км), і острів Родрігес поблизу Маврикію (приблизно 3000 миль або 4800 км). Ударна хвиля в атмосфері обійшла Землю сім разів і реєструвалася протягом п'яти днів.

20 тис. років тому відбулося виверження вулкану Тоба на о. Суматра, що накрило цілий острів шаром попелу заввишки 300 метрів.

Одне із найбільших вивержень на землі сталося 65 млн років тому. Воно накрило лавою майже всю Індію.

Під час виверження вулкану Везувій в Італії в 79 р. н. е., населення римського міста Помпеї повністю загинуло. Руїни міста, повністю похованого під шаром попелу, було виявлено у ХVIII ст.

Виверження вулкану Везувій в Тамбора на Яві в 1815 р. підняло так багато пилу, що він заслонив Сонце над усією земною кулею. Це призвело до холодного літа два роки поспіль.

У 1883 р. Виверження вулкану Кракату, на схід від о. Ява супроводжувалося таким гуркотом що його чули в Америці.

Найбільші вулкани

Назва вулкана	Оригінальна назва	Розташування	Висота над рівнем моря, м	Регіон	Країна
Охос-дель-Саладо	ісп. Ojos del Salado	Чилійські Анди	6893	Південна Америка	Аргентина Чилі
Льюльяйльяко	ісп. Llullaillaco	Чилійські Анди	6725	Південна Америка	Аргентина Чилі
Сахама		Центральні Анди	6520	Південна Америка	Болівія
Сан-Педро		Центральні Анди	6159	Південна Америка	Чилі
Котопахі	ісп. Cotopaxi	Екваторіальні Анди	5897	Південна Америка	Еквадор
Кіліманджаро	англ. Mount Kilimanjaro	Плоскогір'я Масаї	5895	Африка	Танзанія
Місті		Центральні Анди	5821	Південна Америка
Орісаба	ісп. Pico de Orizaba	Мексиканське нагір'я	5700	Північна Америка	Мексика
Ельбрус	рос. Эльбрус	Кавказ	5642	Європа	Росія
Демавенд	перс. دماوند‎	Ельбурс	5604	Азія	Іран
Попокатепетль	ісп. Popocatépetl	Мексиканське нагір'я	5455	Північна Америка	Мексика
Невадо-дель-Руїс	ісп. Nevado del Ruiz	Північно-Західні Анди	5400	Південна Америка	Колумбія
Санґай	ісп. Sangay	Екваторіальні Анди	5230	Південна Америка	Еквадор
Толіма		Північно-Західні Анди	5215	Південна Америка	Колумбія
Санфорд	англ. Mount Sanford	Аляска	4949	Північна Америка	США
Ключевська сопка	рос. Ключевская Сопка	Камчатка	4750	Азія	Росія
Меру	англ. Mount Meru	Плоскогір'я Масаї	4565	Африка	Танзанія
Карісімбі	руанд. Karisimbi	гори Вірунга	4507	Африка	США
Рейнір	англ. Mount Rainier	Каскадні гори	4392	Північна Америка	США
Шаста	англ. Mount Shasta	Каскадні гори	4317	Північна Америка	США
Тахумулько	ісп. Tajumulco	Центральна Америка	4217	Північна Америка	Гватемала
Мауна-Лоа	англ. Mauna Loa	Гавайські острови	4169	Океанія	США
Камерун	фр. Mont Cameroun	Масив Камерун	4100	Африка	Камерун
Ерджияс	тур. Erciyes	Анатолійське плоскогір'я	3916	Азія	Туреччина
Керінчи	англ. Mount Kerinci	острів Суматра	3805	Азія	Індонезія
Еребус	англ. Mount Erebus	острів Росса	3794	Антарктида	Антарктида
Фудзіяма	яп. 富士山, ふじさん	острів Хонсю	3776	Азія	Японія
Тейде	ісп. Teide	Канарські острови	3718	Африка	Іспанія
Семеру	Gunung Semeru	острів Ява	3676	Азія	Індонезія
Ічинська сопка	рос. Ичинская Сопка	Камчатка	3621	Азія	Росія
Ірасу	ісп. Irazύ	Центральна Кордильєра	3432	Північна Америка	Коста-Рика
Сламет	індонез. Gunung Slamet	острів Ява	3428	Азія	Індонезія
Худ	англ. Mount Hood	Каскадні гори	3424	Північна Америка	США
Раунг	індонез. Raung	острів Ява	3332	Азія	Індонезія
Кроноцька сопка	рос. Кроноцкая Сопка	Камчатка	3528	Азія	Росія
Корякська сопка	рос. Корякская Сопка	Камчатка	3456	Азія	Росія
Етна	італ. Etna	острів Сицилія	3340	Європа	Італія
Шивелуч	рос. Шивелуч	Камчатка	3283	Азія	Росія
Лассен-Пік	англ. Lassen Peak	Каскадні гори	3187	Північна Америка	США
Льяйма	ісп. Llaima	Південні Анди	3060	Південна Америка	Чилі
Іліамна	англ. Iliamna	півострів Аляска	3053	Північна Америка	США
Апо	тагал. Apo	острів Мінданао	2954	Азія	Філіппіни
Шишалдіна	англ. Shishaldin Volcano	острів Унімак	2857	Північна Америка	США
Фогу	порт. Pico do Fogo	острів Фогу	2829	Африка	Кабо-Верде
Руапеху	маор. Ruapehu	Нова Зеландія	2796	Океанія	Нова Зеландія
Пектусан	кор. 白頭山, 백두산	Корейський півострів	2750	Азія	КНР Північна Корея
Авачинська сопка	рос. Авачинская Сопка	Камчатка	2741	Азія	Росія
Осорно	ісп. Osorno)	Чилійські Анди	2661	Південна Америка	Чилі
Алаїд	рос. Алаид	Курильські острови	2339	Азія	Росія
Улавун	англ. Ulawun	острів Нова Британія	2334	Океанія	Папуа Нова Гвінея
Хванадальсхнукюр	ісл. Hvannadalshnúkur	острів Ісландія	2109	Європа	Ісландія
Катмай	англ. Katmai	півострів Аляска	2047	Північна Америка	США
Тятя	рос. Тятя	Курильські острови	1819	Азія	Росія
Асо	яп. 阿蘇山	острів Кюсю	1592	Азія	Японія
Гекла	ісл. Hekla	острів Ісландія	1491	Європа	Ісландія
Монтань-Пеле	фр. Montagne Pelée	острів Мартиніка	1397	Північна Америка	Мартиніка
Везувій	італ. Vesuvio	Апеннінський півострів	1277	Європа	Італія
Стромболі	італ. Stromboli	Ліпарські острови	926	Європа	Італія
Кракатау	індонез. Krakatau	Зондська протока	813	Азія	Індонезія