Серединно-океанічний хребет
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0e/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%82%D0%B0.jpg/220px-%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%82%D0%B0.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fb/Oceanic_spreading-uk.svg/languk-220px-Oceanic_spreading-uk.svg.png)
Серединно-океанічний хребет — глобальна система лінійно-довгастих піднять на дні океанів, протяжністю в десятки тисяч кілометрів.
Висота океанічного хребта становить звичайно 1—3 км. Особливо виділяється система серединно-океанічних хребтів загальною протяжністю близько 60 000 км. Окремі їхні вершини підіймаються над рівнем океану з утворенням вулканічних островів.
У осьовій частині системи океанічних хребтів розташовуються рифтові долини. Вздовж рифтових западин виявлені осередки неглибоких (перші кілометри) землетрусів. Тут же відмічається високий тепловий потік, приблизно в 2-3 рази вищий середнього значення для Землі. Вздовж осі серединно-океанічних хребтів концентруються численні вулкани, відмічені вияви гідротермальної діяльності з утворенням покладів металоносних мулів. За геофізичними даними, під осьовими зонами океанічних хребтів літосфера аномально тонка і складає всього декілька кілометрів.
Утворення океанічних хребтів пов'язується з підняттям покрівлі астеносфери. Вздовж океанічних хребтів розташовуються симетричні смугові магнітні аномалії, з якими пов'язується вік дна океану. Осьові зони є областями розходження літосферних плит — їхніми дивергентними кордонами. Вивчення особливостей будови океанічних хребтів дало основу для створення концепції спредингу (розростання) океанічного дна.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Хребет внутрішньоокеанічний // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.