Відносини Албанія — НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Coat of arms of Albania.svg

Албанія вступила в НАТО 2009 року. Відносини країни з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) почалися ще в 1992 році, коли держава приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва [1] У 1994 році вона вступила в Партнерство заради миру.[2] У 1999 році країна отримала План дій щодо членства в (MAP).[3] Країна отримала запрошення приєднатися до саміта в Бухаресті в 2008 році, а повноправним членом НАТО стала з 1 квітня 2009.

Албанія — перша з країн Східної Європи, що приєдналася до програми Партнерство заради миру. З початку 1990-х років необхідність вступу Албанії до НАТО була предметом глибокого консенсусу всього албанського суспільства (політики країни вважають, що вступ в НАТО це один з головних пріоритетів). Членство в НАТО підтримувало 94-96% албанців, багато з яких розглядало його як засіб поліпшення економічного положення своєї країни і гарантію подальшого вступу в ЄС.

Прогрес переговорів[ред. | ред. код]

Албанія і Хорватія приєдналися до НАТО в 2009 році
Подія Дата
Запрошення приєднатися 03.04.2008
Протокол про приєднання 09.07.2008
Ратифікація:
Бельгія Бельгія 29.01.2009
Болгарія Болгарія 23.10.2008
Канада Канада 14.01.2009
Чехія Чехія 22.12.2008
Данія Данія 09.12.2008
Естонія Естонія 19.12.2008
Франція Франція 04.02.2009
Німеччина Німеччина 19.12.2008
Греція Греція 17.02.2009
Угорщина Угорщина 15.09.2008
Ісландія Ісландія 12.02.2009
Італія Італія 23.12.2008
Латвія Латвія 18.09.2008
Литва Литва 06.10.2008
Люксембург Люксембург 12.02.2009
Нідерланди Нідерланди 17.02.2009
Норвегія Норвегія 24.11.2008
Польща Польща 21.10.2008
Португалія Португалія 13.02.2009
Румунія Румунія 21.10.2008
Словаччина Словаччина 24.10.2008
Словенія Словенія 09.02.2009
Іспанія Іспанія 18.12.2008
Туреччина Туреччина 26.11.2008
Велика Британія Велика Британія 19.12.2008
США США 26.09.2008
Повне членство 01.04.2009

Раді північноатлантичного співробітництва[ред. | ред. код]

Після падіння Радянського Союзу в 1991 році, НАТО створила Раду північноатлантичного співробітництва (РПАС) з метою зміцнення інституційного співробітництва з питань політики і безпеки між членами НАТО і колишніми країнами Варшавського договору. Албанія приєдналася до неї в 1992 році.[1]

Партнерство заради миру[ред. | ред. код]

Партнерство заради миру (ПЗМ) — це програма НАТО, яка спрямована на створення довіри між НАТО та іншими державами у Європі та країнами колишнього Радянського Союзу.[4] Албанія підписала партнерство в інтересах мирної угоди 23 лютого 1994.[2] Цього ж дня держава вперше офіційно подала заявку на вступ до НАТО.[1]

План дій щодо членства[ред. | ред. код]

Докладніше: Розширення НАТО

План дії щодо членства (ПДЧ) — це програма, покликана допомогти прагнучим країнам-партнерам відповідати стандартам НАТО і підготувати їх до можливого майбутнього членства. Щоб вступити до альянсу, держава повинна спочатку увійти до ПДЧ та відповідати відповідним стандартам НАТО[5]

Албанія отримала ПДЧ в 1999 році, який був затверджений державами альянсу на саміті у Вашингтоні.[3] Албанія прийняла на себе зобов'язання з реформування не тільки збройних сил, а й політичної, виборчої та судової систем. Уряд цієї країни активно включався в діяльність по боротьбі з корупцією, тероризмом, організованою злочинністю, незаконним обігом зброї та наркотиків. З 1996 року албанські війська брали участь в різних місіях Альянсу — в Боснії і Герцеговині, в Афганістані, у війні з Іраком. З 1999 року Тирана щорічно витрачала близько 108 мільйонів доларів США на військові витрати (приблизно 1,4% від ВВП). Одним з найважливіших умов інтеграції країни в НАТО було збільшення її військового бюджету. У 2002 році збройні сили Албанії почали 10-річну програму реформ, спонсором якої став Пентагон. Ця програма була спрямована на створення мобільної армії. В ході реформ було скорочено кількість озброєння і бойової техніки: літаків, танків, вертольотів, артилерійських систем, морських суден і боєприпасів. Була прийнята масштабна програма з утилізації старих боєприпасів. Крім цього, Албанія отримали нові типи озброєння і обладнання. Зокрема, за допомогою НАТО була створена система радіолокаційного спостереження, яка дозволила значно підвищити можливості сил Берегової охорони по захисту територіальних вод країни. Держави альянсу також взяли участь у підготовці та навчанні особового складу албанської армії.

Протоколи Бухарестського саміту[ред. | ред. код]

У 2003 році Албанія, Хорватія і Македонія під егідою США створили ініціативне об'єднання, під назвою Група Адріатичної хартії (Adriatic Charter Group). Метою об'єднання був спільний рух до євроатлантичних структур. Однак у 2008 році приєднання Македонії до НАТО було заблоковане Грецією. Дві ж інші країни, Хорватія і Албанія, показали великі успіхи в досягненні критеріїв членства в Альянсі. У 2008 році військовий бюджет Албанії перевищив рівень в 2% від ВВП. З лютого 2008 року Албанія офіційно бере участь в операції НАТО «Активні зусилля» (в рамках цієї операції кораблі ВМС НАТО ведуть патрулювання вод Середземного моря і контролюють судноплавство, допомагаючи виявляти і стримувати терористичну діяльність, а також забезпечувати захист від тероризму). Всього в різних операціях НАТО взяло участь більше 3300 албанських військовослужбовців. Незважаючи на те, що у військовому відношенні Албанія для НАТО була не значною, проте, ця країна володіла необхідною інфраструктурою, яка дозволила Північноатлантичному союзу контролювати всю Адріатику.

На саміті в Бухаресті держави-члени НАТО підписали протоколи про приєднання Албанії та Хорватії. Церемонія підписання відбулася в присутності міністрів закордонних справ двох країн. Окремі держави-члени НАТО повинні ратифікувати протоколи відповідно до їх національних вимог і процедур.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Відносини Хорватія — НАТО