Вітвицький Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вітвицький Микола Михайлович
Народився 16 травня 1780(1780-05-16)
в с. Жураки, поблизу м. Богородчани
Помер 1853(1853)
Диканька, Полтавщина,
Діяльність бджоляр
Відомий винахідник дзвоноподібного вулика
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Титул доктор філософії
Вулик Вітвицького на поштовій марці

Микола Вітви́цький — бджоляр, винахідник багатоповерхового дзвоноподібного вулика.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 травня 1780 року в старовинному селі Жураки, в мальовничій місцевості, недалеко від сучасного райцентру Богородчани, обабіч стрімкої Бистриці Солотвинської. На той час Галичина перебуває у складі Габсбургської монархії. Поблизу знаходиться Манявський скит, заснований на початку XVII століття, в якому ченці, окрім духовних справ, займались також бджільництвом.

Миколині батьки — Михайло й Катерина з родів Вітвицьких та Жураківських — належали до селян-середняків і мали пасіку на власному обійсті. Вже дорослий Микола Вітвицький пригадував: «З дитячих літ я, як і батько, любив бджіл. На батьковій пасіці були зроблені власноруч два вулики, які доглядав сам». Микола Михайлович закінчив філософський факультет Львівського університету, працював професором у Кременецькому ліцеї, що на Тернопільщині. М. Вітвицький здобув фундаментальні знання про розвиток бджолиної сім'ї в Саксонії, яку він відвідав у молоді роки.

Відтоді, як дослідили галицькі краєзнавці Михайло Рудковський та Богдан Рудка, Вітвицький дев'ять років активно займався бджільництвом на Поділлі, поки не придбав невеликий маєток у селі Вулька Любітовська Ковельського повіту на Волині, куди переїхав із сім'єю, і всього себе присвятив бджолам. Саме тут він першим у світі винайшов дзвоноподібний вулик, що дало поштовх інтенсивному розвитку промислового бджільництва.

«Вітвицький жив в один час з Петром Прокоповичем, котрий на власній пасіці використовував штучне житло для бджіл. В ті часи для того, аби поласувати медом, людина знищувала сіркою бджіл і виймала щільникии з дупла. В новому розбірному рамковому вулику, якій розробив і використовував П. Прокопович, відпала потреба закурювати бджіл і завдяки цьому вони залишались живими. М. Вітвицький пішов далі і сконструював багатоповерховий промисловий вулик, що роз'єднувався на частини і був подібний до дупла — природного житла бджіл. Микола Михайлович дуже любив кочувати з бджолами, часом на відстань до 300—400 кілометрів. Він транспортував вулики на підводах, запряжених кіньми або волами. Переміщаючись з однієї місцевості до іншої, наш земляк знаходив найкращі медоносні степові, лугові та лісові угіддя».

Досягнення[ред.ред. код]

Свій найбільший винахід — багатоповерховий дзвоноподібний вулик — Микола Вітвицький зробив у 1828 році в Україні. Звуження догори поперечного перерізу 2-х верхніх корпусів надавало можливість бджолам самим обирати перед зимівлею віідповідний величені клуба поперечний переріз, а повесні автоматично розширюватись зі збільшенням поперечного простору.

  1. Калініченко, Юрій (1998). Матеріали ХЇЇ міжнародний конгрес з бджільництва апіславії (українською). Київ: УААН інститут бджільництва ім Прокоповича. с. 77 — 79.

. Він надзвичайно любив Галичину, Поділля та Волинь, однак змушений був півтора десятиліття жити в Московщині, куди його вислали в листопаді 1831 року за участь у польському повстанні (див. Польське визвольне повстання 1830-31). В той час він видав одну з найпопулярніших своїх праць — «Практическое пчеловодство», яка складалася з чотирьох частин і була перевидана невдовзі після смерті автора.

З 1838 року він керує школою бджільництва в містечку Лесіно (60 км на Південь від Санкт-Петербургу). В Росії 1836 року він видає російською мовою власну працю «О практическом пчеловодстве», а в 1843 році видає книгу «Стеклянный улей». Ця праця полегшила дослідникам вивчення біології бджолиної сім'ї. В 1847 році Микола Вітвицький поселяється у селі Диканька на Полтавщині. Тут на прохання знатного князя Кочубея він опікується його величезною пасікою, яка складалася з майже чотирьох тисяч вуликів. М. Вітвицький помер в 1853 році у віці 73 роки і був похований на цвинтарі біля Миколаївської церкви у Диканьці.

Послідовники[ред.ред. код]

  • Любінецький Юліан (1802—1862) — чудовий практик, пристрасний пропагандист бджільництва. Через матеріальні труднощі змушений був залишити навчання на філософському відділенні Львівського університету і почав працювати в поміщицьких маєтках. Бджіл завів в 1826 р. Тямущий і спостережливий, він добре вивчив їх життя, звернувши увагу на недоліки утримання бджіл в нерозбірних вуликах. Любелецький почав переписуватися с Я. Дзержоном і став прихильником його лінійкового вулика. У 1831 р. в Перемишлянах біля Львова купив будинок з великою ділянкою землі і заклав велику пасіку (близько 200 бджолиних сімей) В 1837 р. відкрив приватну школу бджільництва, яка незабаром стала широко відомою. У 1860 р. було видано його «Повне практичне керівництво для пасічників», одна з найкращих книг того часу. У 1876 р. вона була видана російською мовою і відразу стала настільною книгою багатьох бджолярів.
  • Цєсєльський Теофіл (Teofil Ciesielski) (1846—1916 рр.) — відомий учений-біолог, знаменитий бджоляр. Здобув університетську освіту в Берліні. З 1872 р. професор ботаніки Львівського університету. Зробив великий внесок до розвитку бджільництва, в тому числі у вивчення біології і фізіології бджіл. Винайшов вулик, що набув в ті часи широкого розповсюдження в Польщі і західних районах України. В результаті багаторічних спостережень Цєсєльський прийшов до висновку, що в місцевостях з єдиним нетривалим головним медозбором доцільно відбирати з сімей маток, щоб бджоли не витратили ні сил, ні корму на непотрібний в даний період розплід. Автор багатьох статей, наукових повідомлень, популярних книг з бджільництва. Найбільш відома двотомна праця «Промислове бджільництво, засноване на науці і багатобічному досвіді, або прибуткове пасічне господарство», що витримала декілька видань на польській і російській мовах.

Література[ред.ред. код]

  1. Україна молода, № 228 від 04-12-2010 http://www.umoloda.kiev.ua/regions/72/171/0/19519/
  2. Точок -пчеловодство без границ http://www.tochok.info/
  3. Корчемний В., Микола Вітвицький патріарх — Тернопіль, 2008.
  4. Рудка Б. Теофіл Цєсєльський // Український пасічник. — К., 1996, № 11.
  5. Сидоровський Я. Микола Михайлович Вітвицький //Український пасічник, 2000, № 7.
  6. Рудка Б. В. Микола Вітвицький (1780—1853) // Пасіка 2006, № 5.
  7. Люблінецький Ю. Детальна практична наука для пасічників — Львів, 1941.