Гельфанд Ізраїль Мойсейович
Ізраїль Мойсейович Гельфанд (нар. 20 серпня (2 вересня) 1913, Окни, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія — 5 жовтня 2009, Нью-Джерсі, США) — радянський та американський математик, біолог, педагог українського єврейського походження, організатор математичної освіти (до 1989 — в СРСР, з 1989 — в США).
Автор понад 800 наукових статей і близько 30 монографій. Професор Ратгерського університету (з 1990), МДУ (1941–1990), доктор фізико-математичних наук (1940). Президент Московського математичного товариства в 1966–1970.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився в містечку Окни на території сучасної Одеської області.
Навчався в єврейській, російській та українській школах, рано зацікавився математикою.
У 1923 сім'я перебралась в Ольгопіль, Вінницька область, де Гельфанд поступив в хімічну професійну школу в Чечельнику та подружився з однокласником — також майбутнім математиком Давидом Мільманом.
У дев'ятому класі (в 1928, в період колективізації) Гельфанд та Мільман були виключені з профшколи як діти «нетрудового елемента» (батько Гельфанда управляв кустарним млином). Не маючи можливості закінчити середню освіту, в лютому 1930 переїхав до далеких родичів в Москву. Деякий час був безробітним, потім був контролером в Ленінській бібліотеці де продовжував самоосвіту.
У 1931 почав відвідувати вечірні лекції з математики в декількох навчальних закладах, зокрема в Московському університеті.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Незабаром прийнятий в аспірантуру Московського державного університету (1932–1935) та почав викладати. Його науковим керівником був Андрій Миколайович Колмогоров.
У 1935–1939 — доцент кафедри математики в МГУ. З 1939 за сумісництвом працював старшим науковим співробітником Математичного інституту ім. Стєклова. З 1941 по 1990 — професор МГУ.
У 1940-і разом з іншими радянськими ученими брав участь в роботах зі створення водневої бомби.
Відомий своїми роботами з функціонального аналізу, алгебри і топології. Він був одним з творців теорії нормованих кілець (банахової алгебри), яка пізніше лягла в основу теорії кілець з інволюцією і теорії нескінченомірних унітарних зображень груп Лі. Цю теорію, що має важливе значення для теоретичної фізики (квантової механіки зокрема), Гельфанд розробив разом з Марком Ароновичем Наймарком.
Крім власне математики працював в таких областях, як біологія і медицина: його дослідження були присвячені нейрофізіології, клітинній міграції і протеоміці.
Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]
Почесний член Московського математичного товариства (1971), почесний доктор (Honoris Causa) Оксфордського (1973), Сорбонського (1973), Гарвардського (1976), Принстонського (1977), Упсальського (1977), Ліонського (1984) і Пізанського (1985) університетів, почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (Кембридж, Массачусетс, 1964), Американського математичного товариства (1966), Лондонського математичного товариства (ЛМО) (1967), Національної академії наук США (НАН США) (1970), Королівської Ірландської Академії (1970), Лондонського королівського товариства (1977), Королівської Шведської академії (1974), академій наук Франції (1976), Італії (Academia dei Lincei, 1988) і Японії (1989), Нью-Йоркської Академії Наук (довічний почесний член академії — Honorary Life Member — з 1999 року), Європейської академії наук (з 2004 року «fellow»), академік Академії наук СРСР (1984, з 1991 року РАН; член-кореспондент з 1953 року).
Перший лауреат премії Вольфа в математиці (1978), медалі Вігнера Міжнародного союзу з теорії груп у фізиці (Wigner Medaille, 1980), премій Кіото (Японія, 1989) і Лерой П. Стіла за видатні досягнення впродовж всієї кар'єри (Leroy P. Steele Prize for Lifetime Achievement — вища нагорода Американського математичного товариства, 2005). Лауреат стипендії Макартура (MacArthur Fellowship, англ., 1994). Лауреат Сталінських премій (1951, 1953), Ленінській премії (1961), кавалер трьох орденів Леніна (1954, 1956, 1973), двох орденів Трудового Червоного Прапора (1963, 1983), ордени Дружби Народів (1975) і Знак Шани (1953), Державній премії Росії (спільно з С. Г. Гиндикиным і М. І. Граєвим, 1997).
Відомий також і тим, що зумів стати значним ученим шляхом самоосвіти, не маючи закінченої середньої освіти і не пройшовши курс навчання в університеті.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт присвячений Ізраїлю Гельфанду [Архівовано 23 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Біографія І. М. Гельфанда [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.]
|
|
- ↑ http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=8938&l=1
- ↑ http://www.chicagotribune.com/news/chi-obit-gelfand-11oct11,0,5748695.story
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118831364 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в г д е ж Архів історії математики Мактьютор
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Народились 2 вересня
- Народились 1913
- Уродженці Окнів
- Померли 5 жовтня
- Померли 2009
- Померли в Нью-Брансвіку (Нью-Джерсі)
- Випускники Московського університету
- Науковці Московського університету
- Викладачі Гарвардського університету
- Науковці Массачусетського технологічного інституту
- Науковці Ратґерського університету
- Науковці Математичного інституту РАН
- Радянські математики
- Академіки АН СРСР
- Академіки РАН
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати Ленінської премії
- Члени Лондонського королівського товариства
- Уродженці Балтського повіту
- Члени Французької академії наук
- Радянська еміграція 1980-х років
- Члени Національної Академії деї Лінчеї
- Члени Шведської королівської академії наук
- Почесні доктори Гарвардського університету
- Доктори фізико-математичних наук СРСР
- Почесні доктори Уппсальського університету
- Російські євреї США
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Радянські емігранти до США