Саймон Дональдсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саймон Кіруон Дональдсон
англ. Simon Kirwan Donaldson
Simon Donaldson.jpg
Народився 20 серпня 1957
Кембридж, Великобританія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Оксфордський університет
Кембриджський університет
Галузь наукових інтересів математика
Заклад Імперський коледж в Лондоні
Інститут перспективних досліджень
Оксфордський університет
Науковий керівник Майкл Атія
Найджел Хітчін
Відомі учні Оскар Гарсія-Прада
Домінік Джойс
Дітер Котчік
Грем Нелсон
Пауль Зайдель
Відомий завдяки: топологія гладких (диференційованих) чотиривимірних многовидів
Нагороди премія Уайтхеда молодшого (1985)
Медаль Філдса — 1986
Премія Крафорда (1994)
Міжнародна премія короля Фейсала (2006)
Премія за прорив в математиці 2014 р.
Особ. сторінка www2.imperial.ac.uk/~skdona/

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Саймон Кіруон Дональдсон (народився 20 серпня 1957 року, в Кембриджі, Англія), — англійський математик відомий роботою над топологією гладких (диференційовних) чотиривимірного многовидів. В наш час[Коли?] він — член Лондонського наукового королівського товариства, професор чистої математики і президент Інституту математичних наук Імперського коледжу в Лондоні. У 2010 році він був обраний іноземним членом Королівської шведської академії наук.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Дональдсон отримав ступінь бакалавра з математики в Пемброк-коледжі в Кембриджі в 1979 році, а в 1980 почав роботу в аспірантурі Вустер-коледжа, Оксфорд, спочатку під керівництвом Найджела Хітчіна, а потім під керівництвом Майкла Атія. Ще аспірантом Дональдсон одержав у 1982 році результат, який приніс йому славу. Цей результат був опублікований у 1983 році у статті Самодуальні з'єднання і топологія гладких 4-многовидів. За словами Атія, стаття «приголомшила математичний світ» (Атія 1986).

У той час як Майкл Фрідман класифікував топологічні чотиривимірні многовиди, робота Дональдсона сфокусувалась на 4-многовидах, що допускають диференційовану структуру, використовуючи інстантони, часткове рішення рівняння Янга-Міллса калібрувальної теорії, яка бере свій початок в квантовій теорії поля. Одні з перших результатів Дональдсона дали жорсткі обмеження на форму перетину гладкого чотиривимірному многовиду. Як наслідок, широкий клас топологічних чотиривимірних многовидів зовсім не допускають будь-якої гладкої структури. Дональдсон також одержав поліноміальні інваріанти в калібрувальній теорії. Це були нові топологічні інваріанти чутливі до основної гладкої структури чотиривимірних многовидів. Вони дозволили вивести існування «екзотичних» гладких структур — деякі топологічні 4-многовиди можуть нести нескінченне сімейство різних гладких структур.

Після отримання ним DPhil ступеня в Оксфордському університеті в 1983 році, Дональдсон був призначений молодший науковим співробітником в Коледж Олл Соулз, Оксфорд, він провів навчальний рік 1983-84 в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, і повернувся в Оксфорд як Уолліс професор математики в 1985 році. У 1999 році він переїхав в Імперського коледжу в Лондоні.

Дональдсон отримав премію Уайтхеда молодшого від Лондонського математичного товариства в 1985 році і в наступному році він був обраний членом Лондонського наукового королівського товариства, а також в 1986 році, він отримав Медаль Філдса. Проте йому відмовили в членстві в Інституті математики та її застосувань на тій підставі, що пройшло дуже мало часу після його докторантури. Він був нагороджений у 1994 році премією Крафорда.

У лютому 2006 році професор Дональдсон був нагороджений Міжнародною премією короля Фейсала в галузі науки за його роботу в суто математичній теорії, пов'язаній з фізикою, які допомогли у формуванні розуміння законів матерії на суб'ядерних рівні.

У квітні 2008 року він був нагороджений премією Неммерса в галузі математики, однією з найпрестижніших математичних премій Північно-західного університету.

У 2009 році він був нагороджений премією Шоу з математики (спільно з Кліффордом Таубсом) за їх чисельні блискучі внески в геометрію в 3 і 4-х вимірів.

У 2010 році він був обраний іноземним членом Королівської шведської академії наук.[1]

Лекції[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Atiyah, M. (1986). On the work of Simon Donaldson. Proceedings of the International Congress of Mathematicians. 
  • Donaldson, S. K. (1983). An application of gauge theory to four-dimensional topology. J. Differential Geom. 18. с. 279–315. 
  • ——— (1983). Self-dual connections and the topology of smooth 4-manifolds. Bull. Amer. Math. Soc. 8 (1). с. 81–83. doi:10.1090/S0273-0979-1983-15090-5. 
  • ——— (1987). Irrationality and the h-cobordism conjecture. J. Differential Geom. 26 (1). с. 141–168. 
  • ——— (1987). Infinite determinants, stable bundles and curvature. Duke Math. J. 54 (1). с. 231–247. doi:10.1215/S0012-7094-87-05414-7. 
  • ——— (1990). Polynomial invariants for smooth four-manifolds. Topology (journal) 29 (3). с. 257–315. doi:10.1016/0040-9383(90)90001-Z.  Текст «Topology » проігноровано (довідка)
  • ——— (1999). Lefschetz pencils on symplectic manifolds. J. Differential Geom. 53 (2). с. 205–236. 
  • ——— (2001). Scalar curvature and projective embeddings. I. J. Differential Geom. 59 (3). с. 479–522. 
  • ——— & Kronheimer, P. B. (1990). The geometry of four-manifolds. Oxford Mathematical Monographs. New York: Oxford University Press. ISBN 0198535538. 
  • Uhlenbeck, K. & Yau, S.-T. (1986). On the existence of Hermitian-Yang-Mills connections in stable vector bundles. Communications on Pure and Applied Mathematics 39 (S, suppl.). с. S257–S293. doi:10.1002/cpa.3160390714.  Текст «Comm. Pure Appl. Math. » проігноровано (довідка)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б New foreign members elected to the academy, press announcement from the Royal Swedish Academy of Sciences 2010-05-26