Саймон Дональдсон
.svg){kind=small}
Са́ймон Кіруон До́нальдсон (англ. Simon Kirwan Donaldson; нар. 20 серпня 1957, Кембридж, Англія), — англійський математик відомий роботою над топологією гладких (диференційовних) чотиривимірних многовидів. В наш час[коли?] він — член Лондонського наукового королівського товариства, професор чистої математики і президент Інституту математичних наук Імперського коледжу в Лондоні. У 2010 році він був обраний іноземним членом Королівської шведської академії наук.[8]
Життєпис[ред. | ред. код]
Дональдсон отримав ступінь бакалавра з математики в Пемброк-коледжі у Кембриджі в 1979 році, а у 1980 почав роботу в аспірантурі Вустер-коледжу, Оксфорд, спочатку під керівництвом Найджела Гітчіна, а потім під керівництвом Майкла Атія. Ще аспірантом Дональдсон одержав у 1982 році результат, який приніс йому славу. Цей результат був опублікований у 1983 році у статті Самодуальні з'єднання і топологія гладких 4-многовидів. За словами Атія, стаття «приголомшила математичний світ» (Атія 1986).
У той час як Майкл Фрідман класифікував топологічні чотиривимірні многовиди, робота Дональдсона сфокусувалась на 4-многовидах, що допускають диференційовану структуру, використовуючи інстантони, часткове рішення рівняння Янга-Міллса калібрувальної теорії, яка бере свій початок в квантовій теорії поля. Одні з перших результатів Дональдсона дали жорсткі обмеження на форму перетину гладкого чотиривимірному многовиду. Як наслідок, широкий клас топологічних чотиривимірних многовидів зовсім не допускають будь-якої гладкої структури. Дональдсон також одержав поліноміальні інваріанти в калібрувальній теорії. Це були нові топологічні інваріанти чутливі до основної гладкої структури чотиривимірних многовидів. Вони дозволили вивести існування «екзотичних» гладких структур — деякі топологічні 4-многовиди можуть нести нескінченне сімейство різних гладких структур.
Після отримання ним DPhil ступеня в Оксфордському університеті в 1983 році, Дональдсон був призначений молодшим науковим співробітником в Коледж Олл Соулз, Оксфорд, він провів навчальний рік 1983-84 в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, і повернувся в Оксфорд як Волліс професор математики в 1985 році. У 1999 році він переїхав в Імперського коледжу в Лондоні.
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- 1998: запрошений доповідач Міжнародного конгресу математиків у Варшаві (Gauge theory and topology)
- 1985: Премія Вайтгеда Лондонського математичного товариства
- 1986: член Лондонського наукового королівського товариства[9]
- 1986: Медаль Філдса
- 1992: пленарний доповідач на Європейському конгресі математиків у Парижі (Gauge theory and four manifold topology)
- 1994: премія Крафорда
- 1998: запрошений доповідач Міжнародного конгресу математиків у Берліні (Lefschetz fibrations in symplectic geometry)
- 2000: член Американської академії наук[10]
- 2006: Міжнародна премія короля Фейсала в галузі науки за його роботу в суто математичній теорії, пов'язаній з фізикою, які допомогли у формуванні розуміння законів матерії на суб'ядерних рівнях.
- 2008: премія Неммерса з математики
- 2009: премія Шао з математики (спільно з Кліффордом Таубсом) за їх численні блискучі внески в геометрію в 3 і 4-х вимірів.
- 2010: Іноземний член Королівської шведської академії наук.[8]
- 2012: Дійсний член Американського математичного товариства[11]
- 2012: Лицар-бакалавр New Year Honours[en][12]
- 2014: Премія за прорив у математиці
- 2014: "Doctor Honoris Causa" Університету Гренобль 1[en]
- 2017: "Doctor Honoris Causa" Мадридського університету
- 2018: пленарний доповідач Міжнародного конгресу математиків в Ріо (Some recent developments in Kähler geometry and exceptional holonomy)
- 2019: Премія Веблена з геометрії
- 2020: премія Вольфа з математики (спільно з Яків Еліашберг)[13]
Лекції[ред. | ред. код]
- Simon Donaldson: 2015 Breakthrough Prize in Mathematics Symposium (англ.)
- Simon Donaldson - The Ding functional, Berndtsson convexity and moment maps (англ.)
- Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 1 (англ.)
- Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 2 (англ.)
- Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 3 (англ.)
- Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 4 (англ.)
- Simon Donaldson, Kähler-Einstein Metrics and Geometric Quantization (англ.)
- Volume estimates, Chow invariants and moduli of Kahler-Einstein metrics (англ.)
- Kahler-Einstein Metrics, Extremal Metrics and Stability (англ.)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Atiyah, M. (1986). On the work of Simon Donaldson. Proceedings of the International Congress of Mathematicians.
- Donaldson, S. K. (1983). An application of gauge theory to four-dimensional topology. J. Differential Geom. 18: 279—315.
- ——— (1983). Self-dual connections and the topology of smooth 4-manifolds. Bull. Amer. Math. Soc. 8 (1): 81—83. doi:10.1090/S0273-0979-1983-15090-5.
- ——— (1987). Irrationality and the h-cobordism conjecture. J. Differential Geom. 26 (1): 141—168.
- ——— (1987). Infinite determinants, stable bundles and curvature. Duke Math. J. 54 (1): 231—247. doi:10.1215/S0012-7094-87-05414-7.
- ——— (1990). Polynomial invariants for smooth four-manifolds. Topology (journal). 29 (3): 257—315. doi:10.1016/0040-9383(90)90001-Z.
{{cite journal}}: Текст «Topology» проігноровано (довідка) - ——— (1999). Lefschetz pencils on symplectic manifolds. J. Differential Geom. 53 (2): 205—236.
- ——— (2001). Scalar curvature and projective embeddings. I. J. Differential Geom. 59 (3): 479—522.
- ——— & Kronheimer, P. B. (1990). The geometry of four-manifolds. Oxford Mathematical Monographs. New York: Oxford University Press. ISBN 0198535538.
- Uhlenbeck, K. & Yau, S.-T. (1986). On the existence of Hermitian-Yang-Mills connections in stable vector bundles. Communications on Pure and Applied Mathematics. 39 (S, suppl.): S257—S293. doi:10.1002/cpa.3160390714.
{{cite journal}}: Текст «Comm. Pure Appl. Math.» проігноровано (довідка)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101382685X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Donaldson_Simon
- ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
- ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
- ↑ а б New foreign members elected to the academy [Архівовано 2010-12-14 у Wayback Machine.], press announcement from the Royal Swedish Academy of Sciences 2010-05-26
- ↑ Simon Donaldson (англ.)
- ↑ Simon K. Donaldson (англ.)
- ↑ List of Fellows of the American Mathematical Society (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
- ↑ Knights and Dames: COM–DON [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] bei Leigh Rayment’s Peerage
- ↑ Wolf Prize 2020
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||||
- Народились 20 серпня
- Народились 1957
- Уродженці Кембриджа
- Випускники Оксфордського університету
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Шведської королівської академії наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Французької академії наук
- Члени Європейської академії
- Члени Американського математичного товариства
- Лицарі-бакалаври
- Лауреати Філдсівської премії
- Нагороджені Королівською медаллю
- Почесні доктори Мадридського університету Комплутенсе
- Лауреати премії за прорив у математиці
- Лауреати премії Неммерса з математики
- Лауреати премії Освальда Веблена з геометрії
- Лауреати премії Вольфа (математика)
- Лауреати премії Вайтгеда
- Лауреати Премії Крафорда
- Англійські математики
- Лауреати премії короля Фейсала
- Випускники Пемброк-Коледжу