Неробочі дні в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор України
Листівка до Великодня (створена Яковом Гніздовським)

Неробо́чі дні в Украї́ні — офіційні вихідні дні, коли роботодавці в Україні зобов'язані надати своїм робітниками оплачувані вихідні. Відповідно до Кодексу законів про працю України встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а на тих підприємствах, де це неможливо з тих чи інших причин - шестиденний з одним вихідним. Загальним вихідним днем визнано неділю. Другий вихідний день (при п'ятиденному тижні) визначається графіком роботи підприємств, але мусить йти підряд із загальним вихідним і зазвичай припадає на суботу. Стаття 73 Кодексу визначає перелік святкових днів, які також є неробочими. Відповідно до неї, від 5 березня 2015 року такими визнано 11 днів протягом року[1]:

Дата Назва українською Примітки
1 січня Новий рік Cуспільне свято. Неробочий день з 1948 року
7 січня Різдво Христове Православне релігійне свято. Неробочий день з 1991 року
8 березня Міжнародний жіночий день Cуспільне свято. Неробочий день з 1966 року
змінне
Пасха (Великдень) Православне релігійне свято. Офіційно визнане з 1991 року
змінне
Великдень + 49 днів
Трійця Православне релігійне свято. Офіційно визнане з 1991 року
1 та 2 травня День міжнародної солідарності трудящих Cуспільне свято
9 травня День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Cуспільне свято. Неробочий день з 1965 року
28 червня День Конституції України Державне свято. Відзначається аби вшанувати створення Конституції України у 1996 році. Неробочий день з 1997 року
24 серпня День Незалежності України Державне свято. Відзначається аби вшанувати здобуття незалежності Україною від СРСР у 1991 році. Неробочий день з 1992 року (у 1991 році Днем незалежності було 16 липня (неробочий день)
14 жовтня[2] День захисника України Державне свято. В Україні відзначається, починаючи з 2014 року, 14 жовтня. У цей день також відзначають релігійне свято святої Покрови Пречистої Богородиці а також День Українського козацтва. Неробочий день з 2015 року

До 2000 року вихідними також були 7 і 8 листопада ("річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції").

Релігійні свята відзначаються відповідно до Юліанського календаря. Різдво Христове , яке відзначається 25 грудня юліанського календаря, відповідає 7 січня григоріанського календаря. Великдень випадає на одну з неділь між 22 березня і 25 квітня (включно) юліанського календаря, що відповідає датам 4 квітня - 8 травня григоріанського календаря. Трійця, яка святкується через 7 тижнів по Великодню, випадає на одну з неділь між 10 травня і 13 червня (включно) юліанського календаря, що відповідає датам 23 травня - 26 червня григоріанського календаря.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем (субота і неділя), вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Ця норма впроваджена 1995 року, була відмінена наприкінці 1997 і поновлена у квітні 1999 року. Однак якщо святковий день збігається з іншим святковим днем (зазвичай Великдень, який може припадати на 1 чи 2 травня - у 2016, 2021, 2027, 2032 рр.) то додаткового вихідного не надається.

Якщо трапляється так, що між двома офіційними неробочими днями є один чи два робочих дні, тоді Кабінет Міністрів України задля уникнення прогалин між неробочими днями й ефективного використання робочого часу зазвичай приймає офіційну постанову з рекомендаціями підприємства, установам та організаціям перенести ці робочі дні на одну з найближчих субот чи, до 2002 року, неділь (тобто таким чином забезпечити неперервну відпустку). Зазвичай таке трапляється, коли святковий день випадає на вівторок або четвер.

Наміри упорядкування переліку неробочих днів[ред.ред. код]

У січні 2017 року Український інститут національної пам'яті виступив з пропозиціями упорядкування календаря державних свят України. Науковці Інституту розробили законопроект "Про державні та інші свята, пам'ятні дати і скорботні дні"[3]. Як зазначається у пояснювальній записці до документу: "Нинішня система державних свят і пам’ятних дат в Україні поєднує в собі успадковані від радянської доби та запроваджені в часи незалежності. Така ситуація не сприяє конструюванню національної ідентичності Українського народу. Систему державних свят і пам’ятних дат, комеморативні практики потрібно оптимізувати, аби вони стали складовою гуманітарної державної політики". Законопроект має на меті чітко структурувати перелік свят в Україні, визначити, які з них мають бути неробочими, та визначити, за ким залишається право призначати, змінювати та скасовувати свята. Основні положення законопроекту:

Законопроект перебував на громадському обговоренні до 1 березня 2017 року. За його підсумками у квітні УІНП вніс зміни до законопроекту:

  • вводиться категорія міжнародних днів, куди відносяться міжнародні свята, що відзначаються і в Україні. Сюди передусім відносяться День боротьби за права жінок 8 березня (робочий день) та День праці 1 травня (неробочий день);
  • відмова від запровадження свят Дня Шевченка та Дня сім'ї;
  • повернення до законопроекту свята Трійці (з вихідним понеділком після неї);
  • як свято (але без надання вихідного) встановлюється 25 грудня - Різдво Христове за григоріанським календарем, водночас 7 січня залишається неробочим як Різдво Христове за юліанським календарем[4].

Таким чином, кількість свят у порівнянні з попередньою версію законопроекту не змінюється - 9. У порівнянні з сучасним станом відміняються вихідні 8 березня і 2 травня, а 8 травня стане вихідним замість 9-го. З урахуванням відміни переносів вихідних для більшості свят щорічна кількість неробочих днів, пов'язаних зі святами, зменшиться з 11 до 6-8 (у різні роки).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]