Неробочі дні в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор України
Листівка до Великодня (створена Яковом Гніздовським)

Неробо́чі дні в Украї́ні — офіційно визнані святкові дні, у які робота не проводиться. Перелік цих днів міститься у ст. 73 Кодексу законів про працю України, прийнятим у 1972 році[1]. Відповідно до цієї статті, та змін до неї, з 2022 року в Україні щороку є 12 святкових (неробочих) днів. Стаття визначає 10 святкових днів та 4 дні релігійних свят, в які не проводиться робота. При цьому дні Різдва Христвого 7 січня і 25 грудня присутні в обох частинах статті. Законодавство не розрізняє ці категорії святкових (неробочих) днів.

Також норми робочого часу, що визначаються наявністю неробочих днів, регулюються статтями 53 (скорочення тривалості робочого дня напередодні неробочих днів), 67 (збіг неробочих і вихідних) та деякими іншими КзПП.

Чинні святкові та неробочі дні[ред. | ред. код]

Дата Назва Примітки
1 січня Новий рік Суспільне свято. Неробочий день з 1918 року. У період 19291947 років - робочий день. З 1948 року відновлений як неробочий день.
7 січня Різдво Христове (за юліанським календарем) Православне релігійне свято. Неробочий день з 1991 року.
8 березня Міжнародний жіночий день Суспільне свято. Неробочий день з 1966 року.
змінне
Великдень (Пасха) Православне релігійне свято. Офіційно визнане з 1991 року. Понеділок після Великодня вихідний день з 1995 року. У 1998-1999 роках понеділок після Великодня був робочим днем. У 2022 році понеділок після Великодня був робочим днем із-за воєнного стану.
1 травня День праці Суспільне свято. До 2018 року — День міжнародної солідарності трудящих. Неробочий день з 1918 року. З 2018 року в Україні відзначається 1 травня як День праці. У 2022 році понеділок після Дня праці був робочим днем через воєнний стан.
9 травня День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Суспільне свято. Неробочий день з 1945 року. У період 1948-1964 років - робочий день. З 1965 року відновлений як неробочий день. У 2022 році був робочим днем із-за воєнного стану.
змінне Трійця Православне релігійне свято. Офіційно визнане з 1991 року. Понеділок після Трійці вихідний день з 1995 року. У 1998 році понеділок після Трійці був робочим днем. У 2022 році, через воєнний стан, понеділок після Трійці буде робочим днем.
28 червня День Конституції України Державне свято. Відзначається аби вшанувати створення Конституції України у 1996 році. Неробочий день з 1997 року. У 2022 році був робочим днем через воєнний стан.
28 липня День Української Державності Державне свято, неробочий день з 2022 року відповідно до КзПП[2] (у 2022 році - робочий через воєнний стан)
24 серпня День Незалежності України Державне свято. Відзначається аби вшанувати здобуття незалежності Україною від СРСР у 1991 році. Неробочий день з 1992 року (у 1991 році Днем незалежності було 16 липня (неробочий день).
14 жовтня[3] День захисника України (2014—2020)
День захисників і захисниць України (з 2021 року)
Державне свято. В Україні відзначається, починаючи з 2014 року, 14 жовтня. У цей день також відзначають релігійне свято святої Покрови Пречистої Богородиці, а також День Українського козацтва. Неробочий день з 2015 року.
25 грудня[4][5] Різдво Христове (за григоріанським і новоюліанським календарями) Християнське релігійне свято (католики, протестанти, а також більшість православних церков). Неробочий день з 2017 року.

Релігійні свята відзначаються відповідно до Юліанського календаря (законодавством не врегульовано). Різдво Христове, яке відзначається 25 грудня юліанського календаря, у ХХ-ХХІ століттях відповідає 7 січня григоріанського календаря. Великдень випадає на одну з неділь між 22 березня і 25 квітня (включно) юліанського календаря, що у 1900—2099 роках відповідає датам 4 квітня — 8 травня григоріанського календаря. Трійця, яка святкується через 7 тижнів по Великодню, випадає на одну з неділь між 10 травня і 13 червня (включно) юліанського календаря, що відповідає датам 23 травня — 26 червня григоріанського календаря. Крім того, неробочим днем визнано Різдво Христове за григоріанським календарем — 25 грудня.

Скасовані[ред. | ред. код]

У таблиці нижче показані неробочі дні, які було скасовано в України з 1992 року.

Дата Назва Примітки
2 травня День міжнародної солідарності трудящих (2-й день) Неробочий день в Україні з 1929 по 2017 рік.
16 липня День Незалежності України Неробочий день в Україні в 1991 році, в 1992 перенесено на 24 серпня.
7 листопада Річниця жовтневого перевороту (1-й день) Неробочий день в Україні з 1918 по 1999 рік.
8 листопада Річниця жовтневого перевороту (2-й день) Неробочий день в Україні з 1928 по 1999 рік.


Неробочі і вихідні дні[ред. | ред. код]

Відповідно до Кодексу законів про працю України встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а на тих підприємствах, де це неможливо з тих чи інших причин — шестиденний з одним вихідним. Загальним вихідним днем визнано неділю. Другий вихідний день (при п'ятиденному тижні) визначається графіком роботи підприємств, але мусить йти підряд із загальним вихідним і зазвичай припадає на суботу. На відміну від вихідних днів, тривалість роботи напередодні святкових (неробочих) днів скорочується на одну годину (якщо цей день робочий), і призводить до зменшення тижневої норми робочого часу. При шестиденному робочому тижні напередодні вихідного дня не має перевищувати п'яти годин, а якщо цей день святковий - чотирьох. Неробочі дні також не враховуються при визначенні тривалості щорічних та деяких інших видів відпусток.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем (субота і неділя), вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Ця норма впроваджена 1995 року, була відмінена наприкінці 1997 і поновлена у квітні 1999 року. Чинним законодавством не врегулювано питання збігу двох неробочих днів: на практиці усі три рази, коли Великдень припадав на 1 травня — у 1994, 2005 та 2016 рр. - додаткового вихідного чи неробочого не надавалося. Наступного разу юліанський Великдень припаде на 1 травня у 2089 році, з наступного століття він може бути й 9 травня, а ще через століття Трійця може збігтися з Днем Конституції.

Якщо трапляється так, що між двома офіційними неробочими днями є один чи два робочих дні, тоді Кабінет Міністрів України задля уникнення прогалин між неробочими днями й ефективного використання робочого часу зазвичай приймає офіційну постанову з рекомендаціями підприємства, установам та організаціям перенести ці робочі дні на одну з найближчих субот чи, до 2002 року, неділь (тобто таким чином забезпечити неперервну відпустку). Зазвичай таке трапляється, коли святковий день випадає на вівторок або четвер.

Історія[ред. | ред. код]

Українська народна республіка[ред. | ред. код]

Вперше перелік неробочих днів в Україні (Українська Народна республіка) визначено «Законом про восьмигодинний робочий день», прийнятим Центральною радою 25 січня (7 лютого) 1918 року. Документи містив дати свят, «коли працювати не належить». Дати наведені за чинним тоді юліанським календарем. Назви були наведені лише для двох свят. Перелік свят відповідно до «Закону про восьмигодинний робочий день» (у дужках наводиться можлива назва свята):

Решта днів у році (295—297) залишалися робочими. Для нехристиян залишалася можливість відпочивати в інші дні замість визначених релігійних свят.

Вже через три тижні УНР ввела григоріанський календар, і дати усіх свят (крім 1 січня та 1 травня) «з'їхали» на 13 днів уперед, тобто фактично наведені в законі дати жодного разу не були святковими (хоча усі наведені релігійні свята були неробочими і в Російській імперії).

21 лютого (6 березня) 1918 року Рада Народних Міністрів УНР додатково визначила, що "«день 27 лютого [9 березня] (Шевченківське свято) святкується як національне свято. У цей день усі урядові установи повинні бути закриті"[6]. При цьому була допущена помилка при переведенні дат між старим і новим стилем і точно невідомо, яка дата мала стати святковою: 25 лютого (9 березня) чи 27 лютого (11 березня). Пізніше, вже у радянський час саме 11 березня іноді й подекуди було святом.

Свята в УПА[ред. | ред. код]

В Українській повстанській армії велика увага приділялась моральному виховання стрільців, зокрема культивуванню традицій українського війська. У повстанців було прийнято святкувати державні свята, як наприклад день Злуки (22 січня), свято Листопадового Чину (1 листопада), день проголошення Акту відновлення української держави (30 червня). Існували і особливі повстанські свята — День Героїв (остання неділя травня) та Свято Зброї (31 серпня — день звільнення Києва від більшовиків 1919 року). Пізніше святкування Дня Зброї було перенесене на 14 жовтня — Свято Покрови, а згодом день заснування УПА. Особливі свята святкувались за участю представників Проводу ОУН. Обов'язково відбувалась Служба Божа та промова капелана[7] та політвиховника. Далі співались пісні у виконанні хору та відбувались гутірки на актуальні теми.

За традицією, повстанці святкували найбільші релігійні свята: Різдво та Великдень. Святкування проводилось разом із місцевим населенням, разом із яким влаштовувалися вистави, концерти та вертепи. Однак, головним місцем святкування залишалися густі ліси, куди селяни носили освячене. Під час таких свят, Український Червоний Хрест та тереновий Провід ОУН готували подарунки для поранених бійців. Дарували зазвичай тютюн, фрукти, випічку або одяг. Організація подарунків була винятком, ніж правилом.

Крім загально-повстанських свят, у кожного повстанського відділу святкувався день приведення стрільців до Присяги Вояка УПА. Для такого спеціального свята було розроблено інструкцію, яка регламентувала порядок проведення урочистостей. Присяга відбувалася в присутності командування представників Головного військового штабу (ГВШ) та крайового проводу ОУН.

Під час святкувань та урочистостей виставлялась підсилена охорона повстанських таборів, адже свята використовувались радянськими та німецькими військами для здійснення облав та нападів[8].

Деякі повстанські відділи мали власні пісні, які використовували під час святкувань та урочистостей, а також у походах. Так, наприклад, курінь «Месники» мав свій «Марш Месників», створений політвиховником сотні «Залізняка» та куреня «Месники», а пізніше — редактором журналу УПА «Лісовик», що видавався на Закерзонні, Петром Василенком[9].

Часи радянської влади[ред. | ред. код]

З початком більшовицької окупації території України календар свят зазнав змін. З переліку свят зникли національні свята 22 січня і 20 листопада, натомість були введені 18 березня — День Паризької комуни і 7 листопада — День пролетарської революції. 22 січня ж стало вважатися траурним неробочим днем як річниця Кривавої неділі 1905 року. У деякі роки зазначена перша неділя липня як День конституції СРСР. Усі релігійні свята (а іноді й Новий рік) стали вважатися «особливими днями відпочинку» і вони не вважалися обов'язковими. Точний перелік їх варіювався від року до року і часто — від місцевості до місцевості. Крім того, хоча РПЦ й відмовилася від використання григоріанського чи новоюліанського календаря, вихідні на релігійні свята (крім рухомих) надавалися за новим стилем і після цієї відмови (у 1923 році було прийнято церковне і політичне рішення про перехід на новий стиль). Так, в окремі роки неробочим днем ставало 6 серпня (Преображення, Спас). В окремих місцевостях України у деякі роки святковим був також День пам'яті Тараса Шевченка — 10 чи 11 березня.

У 1927—1928 роках «революційні свята» 1 травня і 7 листопада стали відзначатися 2 дні — 2 травня (з 1929) і 8 листопада (з 1928) стали неробочими. Тоді ж кількість «особливих днів відпочинку» була зменшена до 6.

Постановою РНК СРСР від 24 вересня 1929 року усі «особливі дні відпочинку» були скасовані, як і деякі інші. Неробочих днів залишилося тільки 5:

  • 22 січня — День пам'яті 9 січня 1905 року і пам'яті В. І. Леніна
  • 1 і 2 травня — дні Інтернаціоналу
  • 7 і 8 листопада — дні річниці жовтневої революції.

Назви свят у подальшому зазнавали змін, але їх кількість і дати залишалися незмінними до 1936 року.

День 22 січня залишався неробочим до 1951 року. Інші неробочі дні, які відзначалися в СРСР і УРСР:

  • з 1948 року: 1 січня — Новий рік
  • з 1966 року: 8 березня — Міжнародний жіночий день
  • у 1945-47 та з 1965 року: 9 травня — Свято Перемоги у Великій вітчизняній війні
  • у 1945-46: 3 вересня — День перемоги над Японією
  • у 1981—1990 роках: 7 жовтня — День конституції СРСР
  • у 1937—1980 роках: 5 грудня — День (сталінської) конституції СРСР.

Варто зауважити, що на загальносоюзному рівні зміну дати Дня конституції з 5 грудня на 7 жовтня було проведено ще у 1977 році, але у законодавстві УРСР це було відображено лише 29 липня 1981 року.[10]

З 1981 року і до початку розпаду СРСР тут було 8 офіційних неробочих днів:

  • 1 січня — Новий рік,
  • 8 березня — Міжнародний жіночий день,
  • 1 і 2 травня — Дні міжнародної солідарності трудящих,
  • 9 травня — День Перемоги,
  • 7 жовтня — День Конституції СРСР,
  • 7 і 8 листопада — річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції.

З відновленням незалежності України[ред. | ред. код]

У березні 1991 року офіційний перелік неробочих днів поповнився релігійними святами (християнство східного обряду):

Щоправда, ще до прийняття цих змін, у січні 1991 року Різдво вже не було робочим. Про це свідчить Постанова ВР УРСР «Про пропозиції щодо святкових і неробочих днів в Українській РСР». Поява ж у переліку неробочих Великодня і Трійці спочатку не призвела до збільшення загальної кількості вихідних, адже норму про перенесення вихідних у разі збігу їх зі святами було ухвалено лише у 1995 році.

У червні 1991 року Верховна Рада постановила включити до списку неробочих 16 липня як День незалежності України (на честь прийняття у 1990 році Декларації про державний суверенітет України та виключила з нього свято радянської конституції — 7 жовтня[12]. Відтак кількість неробочих днів у 1991 році (і до 1996) становила 11 за рік.

У червні 1992 року дату святкування Дня незалежності було змінено на 24 серпня.[13]

27 січня 1995 року парламент вніс зміни до іншої статті КЗпП, згідно з якими у разі збігу святкового неробочого дня з вихідним, вихідним ставав наступний робочий день[14], таким чином загальний баланс вихідних та робочих днів зберігався щороку. Але наприкінці 1997 року це доповнення усунули іншим законом[15]. Та 8 квітня 1999 року був прийнятий ще один закон[16], який це правило відновив.

Прийняття Конституції України у 1996 році поповнило перелік святкових неробочих днів[17]. Вперше неробочий день на День Конституції України українці мали 28 червня 1997 року (це була субота, отож вихідним стало 30 червня).

У лютому 2000 року були скасовані «листопадові вихідні» — 7 і 8 листопада ставали звичайними робочими днями[18]. Тож кількість святкових неробочих днів тепер дорівнювала десяти.

У березні 2015 року статус неробочого отримав День захисника України 14 жовтня[19]

У листопаді 2017 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів». Відповідно до нього, неробочим днем ставало 25 грудня — Різдво Христове, а День міжнародної солідарності трудящих став зватися Днем праці і відзначатися протягом одного дня — 1 травня. Враховуючи ці зміни, загальна кількість святкових неробочих днів з 2018 року не змінилася, дорівнюючи 11-и.

Воєнний стан 2022[ред. | ред. код]

15 березня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон, яким на час воєнного стану зупинила дію усіх статей КЗпП, що регулюють норми робочого часу, пов'язані з неробочими днями.[20] Таким чином, з набуття чинності цим законом (24 березня 2022) і до скасування режиму воєнного стану неробочі дні відсутні[21]

Пропозиції змін до переліку неробочих днів[ред. | ред. код]

У січні 2017 року науковці Інституту розробили законопроєкт «Про державні та інші свята, пам'ятні дати і скорботні дні»[22]. Відповідно до документу, з переліку неробочих днів пропонувалося вилучення 8 березня — Міжнародного жіночого дня, 1 і 2 травня — Дня міжнародної солідарності трудящих (на той час), 9 травня — Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а також Трійці, натомість неробочим днем пропонувалося зробити 8 травня — День пам'яті та примирення, запровадити свята — неробочі дні: 9 березня — Шевченківський день, друга п'ятниця вересня — День сім'ї. Також, з посиланням на європейську традицію пропонувалося вилучити норму про перенесення вихідного дня, на який випало свято — неробочий день, окрім Різдва і Великодня. Таким чином, відповідно до законопроєкту, неробочих днів мало бути 9, з яких щороку 1-3 припадало би на вихідні і не компенсовувалися.

Після громадського обговорення УІНП скоригував свій законопроєкт, залишивши неробочим днем 1 травня та Трійцю (з перенесенням вихідного на понеділок) та вилучив з нього неробочі дні Шевченківський день і День сім'ї. Після того, як Верховна Рада додала до списку неробочих Різдво Христове 25 грудня, його було додано до законопроєкту. Тож загалом пропонувалося 10 неробочих днів: 1 січня, 7 січня, 1 травня, 8 травня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня, Великдень і Трійця. З них щороку до 4 днів припадали би на вихідні і не компенсовувалися.

У вересні 2021 року Міністерство культури представило новий законопроєкт "Про свята, пам’ятні дати і скорботні дні"[23]. Цим документом до чинного переліку неробочих днів додається нове свято - День Української Державності 28 липня. У разі збігу деяких неробочих днів (8 березня, 1 і 9 травня, 28 червня, 28 липня, 24 серпня та 14 жовтня) з вихідними, наступний робочих день не стає вихідним. Тобто 12 неробочих, з яких 9-11 будуть спричиняти додаткові вихідні. Також залишається можливість коригування календаря вихідних шляхом перенесення робочих днів. Законопроєкт перебував на громадському обговоренні до 2 жовтня.

Пропозиції нових неробочих днів[ред. | ред. код]

До таблиці не включені ініціативи, які були прийняті.

Дата Назва Примітки
2 січня Новий рік (2-й день) Додавання другого дня вже наявного свята було запропоноване в законопроєкті 3027-3 (17.11.1999, автори Юрій Сахно та Борис Беспалий). Проєкт було відхилено.
8 січня Різдво Христове (2-й день) Додавання другого дня вже наявного свята було запропоноване в законопроєкті 3027-3 (17.11.1999, автори Юрій Сахно та Борис Беспалий). Проєкт було відхилено.
22 січня День соборності України Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим відповідно до законпроєктів 3027-1 (1999), 2157 (2008),
23 лютого День захисника Вітчизни Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим відповідно до законопроєктів 5207 (2004), , 7025-3 (2005)
9 березня Шевченківський день Нове державне свято. Неодноразові пропозиції. Законопроєкти 3027-1 (1999), 5151 (2000), 3199 (2003), 4506 (2014), 4375 (2016), 4722-1 (2016), законопроєкт від УІНП «Про державні та інші свята, пам'ятні дати і скорботні дні»[22] (перша редакція).
змінне
Великдень + 1 день
Великдень (Пасха) (2-й день) Додавання другого дня вже наявного свята було запропоноване в законопроєкті 3027-3 (17.11.1999, автори Юрій Сахно та Борис Беспалий). Проєкт було відхилено.
25 квітня Свято Пакращі Першоквітнева пропозиція нового державного свята. Законопроєкт [hhttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46376 2671] (2013)
8 травня Свято Перемоги (1-й день) Додавання другого дня вже наявного свята було запропоноване в законопроєкті 3027-1 (23.03.1999, автори Олександр Лавринович та В'ячеслав Кириленко). Проєкт не було включено до порядку денного.
8 травня День пам'яті та примирення Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим днем відповідно до законопроєкту «Про державні та інші свята, пам'ятні дати і скорботні дні»[22]. Доопрацьований законопроєкт не був поданий до Верховної ради
змінне
друга неділя травня
День Матері Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим днем відповідно до законопроєкту 3027-1 (23.03.1999, автори Олександр Лавринович та В'ячеслав Кириленко). Проєкт не було включено до порядку денного.
1 червня Міжнародний день захисту дітей Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим відповідно до законопроєкту 7025 (2005).
змінне
Великдень + 50 днів
Трійця (2-й день) Додавання другого дня вже наявного свята було запропоноване в законопроєкті 3027-3 (17.11.1999, автори Юрій Сахно та Борис Беспалий). Проєкт було відхилено.
28 липня День пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира - День Хрещення Русі Вже наявне свято запропоновано зробити неробочим відповідно до законопроєкту (2705 (2008).
28 липня День Української Державності Нове державне свято запропоноване зробити неробочим (законопроєкт)
змінне
друга п'ятниця вересня
День сім'ї Нове державне свято. Запропоноване в законопроєкті «Про державні та інші свята, пам'ятні дати і скорботні дні»[22]. Після громадського обговорення ідея не увійшла до нової версії законопроєкту.
14 жовтня День Покрови Пресвятої Богородиці - Дня українського війська Нове державне свято. Законопроєкти 7357 (2010), 2630 (2013).
7 листопада
8 листопада
"річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції" Відновлення колишнього свята. Неодноразові пропозиції після скасування. Законопроєкти 6064 (2001), 2068 (2002), 6345 (2004), 7025-2 (2005), 1022 (2007), 6048 (2010), 7086 (2010).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кодекс законів про працю України, 19 квітня 2022 року, сайт Верховної Ради України
  2. День державності України відзначатимуть 28 липня. - Укрінформ (31 травня 2022)
  3. Урядовий Кур'єр: В Україні з'явився ще один вихідний: 14 жовтня — День захисника України
  4. Прийняття Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів (16.11.2017)
  5. В Україні 25 грудня — вихідний день, а 2 травня — робочий день
  6. Виклики законовчого регулювання календаря державний свят
  7. стор. 3378, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж-Нью-Йорк-Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 19802000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  8. Центр досліджень визвольного руху Українська повстанська армія: Історія Нескорених. — 145—167 ст.
  9. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»: Словникова частина [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
  10. Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР»
  11. Закон УРСР «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки»
  12. Закон УРСР «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР»
  13. Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України»
  14. Закон України «Про внесення доповнення до статті 67 Кодексу законів про працю України»
  15. Закон України «Про визнання такою, що втратила чинність, частини третьої статті 67 Кодексу законів про працю України»
  16. «Про внесення зміни до статті 67 Кодексу законів про працю України»
  17. Закон України «Про внесення доповнення до статті 73 Кодексу законів про працю України»
  18. Закон України «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України»
  19. Закон України «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України»
  20. Закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"
  21. [Державної служби з питань праці]
  22. а б в г Текст законопроєкту на сайті УІНП
  23. https://mkip.gov.ua/content/gromadske-obgovorennya-proektu-zakonu-ukraini-pro-svyata-pamyatni-dati-i-skorbotni-dni-17092021.html

Посилання[ред. | ред. код]