Різдво в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Різдво в Україні
Різдво в Україні
Інші назви Різдво Христове, Різдво Господнє
Ким святкується Християнами
Тип Християнське
Значення Вшанування пам’яті народження Ісуса
Дата
Святкування Вручення подарунків, сімейні та інші світські вечірки, символічне оформлення, бенкетування тощо.
Традиції Літургія
CMNS: Різдво в Україні у Вікісховищі

Різдвяні свята в Україні  — святкування у християн України Різдва Христового. Період різдвяних свят з його традиційною обрядовістю увібрав у себе найтиповіші види народно-драматичної творчості українців.

Дата святкування[ред. | ред. код]

Офіційні дати святкування Різдва в Європі

Свято Різдва в Україні відзначають 7 січня — православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за застарілим юліанським календарем, а 25 грудня — сповідники західного обряду (латинські католики) та протестантських церков за григоріанським календарем і східного обряду за новоюліанським календарем.

Святкування Різдва 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем) характерне для XX та XXI ст. У XIX ст. цей день припадав на 6 січня, а у XXII ст. припадатиме на 8 січня (якщо до цього часу не буде внесено змін у календар).[3][4] З початком українсько-російської війни та після того, коли 2017 року Різдво Христове — 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним в Україні, питання щодо перенесення святкування на 25 грудня неодноразово піднімається щороку, аби всі християни України святкували Різдво в один день разом з більшістю християн світу. Очільник ПЦУ митрополит Епіфаній в грудні 2020 року заявив, що така зміна дати в Україні можлива після того, коли до такого рішення буде готова як церква, так і віряни після проведення просвітницької роботи. Було зазначено, що перенесення Різдва Господнього потягне за собою зміну дат усіх нерухомих свят на 13 днів назад.[5] Предстоятель УГКЦ патріарх Святослав у грудні 2020 року заявив, що греко-католицька церква вирішуватиме це питання "разом із нашими православними братами". Він також зауважував, що це питання не належить до догматичних, воно має долати церковні розколи, а не спричиняти нові. На його думку, перехід до святкування Різдва за новим стилем, тобто 25 грудня, повинен відбуватися з ініціативи мирян.[6]

Українська різдвяна марка

Початок[ред. | ред. код]

Дідух у Львові

Початок святкового часу — здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. А започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вносять до хати на Святий вечір,[7] що є сигналом про початок святвечірньої обрядовості. Саме внесення дідуха до хати — суцільне розвинене обрядове дійство, позначене рядом театральних елементів.

Докладніше: Дідух

Святий вечір[ред. | ред. код]

Докладніше: Святий Вечір

Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять пісних страв, головною з яких є кутя. Традиційно в цей день не їли до сходу першої вечірньої зірки (Вифлеємської зірки, яка символізує появу на світ Ісуса), дітей трохи годували в обід. А ввечері всі члени родини у святковому одязі збиралися за столом зі стравами.[8]

За традицією під час Святої вечері на покутті стоїть дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух перебуває у хаті протягом тижня: його присутність приносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.

Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.[9] Господар благословить вечерю:

«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року»

пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку.

Спочатку їдять кутю, а потім решту страв (у деяких регіонах кутею завершують святу вечерю). По вечері колядують.[9]

Різдво Христове[ред. | ред. код]

«Поклоніння пастухів» (зі святкового ряду іконостасу). Друга половина XVII століття, Львівська область.

На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.

Колядування[ред. | ред. код]

Колядники із «зіркою»

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар згоджувався, починали виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Якщо в родині були діти, які довго не говорили, то їм давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

Вертепний ляльковий театр[ред. | ред. код]

Живий вертеп[ред. | ред. код]

Докладніше: Живий вертеп

Інші Різдвяні містерії[ред. | ред. код]

Водіння кози[ред. | ред. код]

«Водіння кози» відбувається у щедрий вечір. Центральним моментом цього ритуального дійства є танець «Кози», її «вмирання» та «воскресіння», що символізує колообіг природи: завмирання та відродження .

Святкові ігри[ред. | ред. код]

Святкова гра «Маланка»[ред. | ред. код]

У цій грі беруть участь більше дійових осіб, ніж у «Козі», хоча дійові особи майже всі ті самі, що й у «Козі»: дід у масці, жид, коза, циган, фершал, сама Маланка.[7]

Марії[ред. | ред. код]

На другий день Різдва, 8 січня, святкують Марії, Святої родини (Ісуса, Марії і Йосифа), по-церковному — Собор Пресвятої Богородиці.[10]

Обрядодій у ці дні не виконують, лише співають колядки, показують вертеп, ходять вітати іменинників — Марію.[10]

Щедрий вечір[ред. | ред. код]

Щедрий вечір — друге свято різдвяного циклу через тиждень (31 грудня або 13 січня за старим стилем) після Коляди. Щедрий вечір — день християнської святої преподобної Меланії. Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році. Щедрують теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та «Ряжені».

Докладніше: Щедрування та Щедрівки

Старий Новий рік — Василя[ред. | ред. код]

Свято Маланки[ред. | ред. код]

Свято Маланки було на Монастирищині, воно досі збережене на придністровській частині Тернопільщини. Обряд «Маланки» бере свій початок із дохристиянських часів.[10]

Водохреща. Йордан[ред. | ред. код]

Водохреща (водосвяття) — третє свято різдвяного циклу. Свято пов'язане з культом води та поклоніння Дані[джерело?], про що свідчить його народна назва Йордан, або Ярдань — «осонцення води». Із утвердженням християнства воно набуло нового змісту і за співзвучністю назви почало асоціюватись із хрещенням Ісуса Христа у річці Йордан.[7]

Докладніше: Водохреща

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Steinfels, Peter (January 6, 2007). At Armenian Churches, a Distinct Observance Today. The New York Times. Архів оригіналу за June 12, 2018. Процитовано June 12, 2018. 
  2. {{cite book|last1=Agadjanian|first1=Alexander|title=Armenian Christianity Today: Identity Politics and Popular Practice|date=2016|publisher=Routledge|isbn=9781317178576|page=113|quote=The Armenian Apostolic Church follows the oldest Jerusalem version of Canons of Calendar, based on the Julian Calendar, and therefore celebrates Christmas and Theophany on the same day, January 6
  3. З часом ця дата продовжує зміщуватися вперед, так що з 2101 року Різдво за новим стилем потраплятиме на 8 січня і т. д. (Calendar Converter)
  4. Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([1] Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.)
  5. Епіфаній назвав умову перенесення святкування Різдва на 25 грудня. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-12-19. 
  6. Різдво 25 грудня або 7 січня: чому святкують в різні дати (24tv.ua)
  7. а б в Смоляк П. О. Роль зимових календарних обрядів в українському театральному мистецтві // Вісник Запорізького національного університету Збірник наукових праць. — № 1, 2010
  8. Rbc.ua. Як святкувати Різдво: українські традиції та звичаї. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-27. 
  9. а б Петро Зборовський Різдвяний цикл свят // Народознавчі зошити Науковий журнал. — 2008, ч.1-2
  10. а б в Безущак С. Різдвяні свята на Тернопільщині: традиції та інновації // Українознавство: Науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал.. — 2010. — № 3 (с.168)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Від Пилипівки до Говіння. Звичаї, колядки, щедрівки зимового циклу, які записав упродовж 1975—2003 років Микола Савчук у селі Великому Ключеві Коломийського району Івано-Франківської області. — Коломия: Вік, 2003. — 112 с.: іл. — (Золота стежка). — ISBN 966-550-183-6