Різдво в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Різдво в Україні
Різдво в Україні
Інші назви Різдво Христове, Різдво Господнє
Ким святкується Християнами
Тип Християнське
Значення Вшанування пам’яті народження Ісуса
Дата
Святкування Вручення подарунків, сімейні та інші світські вечірки, символічне оформлення, бенкетування тощо.
Традиції Літургія
CMNS: Різдво в Україні у Вікісховищі

Різдвяні свята в Україні  — святкування у християн України Різдва Христового. Період різдвяних свят з його традиційною обрядовістю увібрав у себе найтиповіші види народно-драматичної творчості українців.

Дати святкування[ред. | ред. код]

Офіційні дати святкування Різдва в Європі

Свято Різдва в Україні відзначають 7 січня — православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за застарілим юліанським календарем, а 25 грудня — сповідники західного обряду (латинські католики) та протестантських церков за григоріанським календарем і сповідники східного обряду (ставропігія Вселенського патріархату в Україні в стилобатній частині Андріївської церкви) за новоюліанським календарем.

Святкування Різдва 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим юліанським календарем) характерне для XX та XXI ст. У XIX ст. цей день припадав на 6 січня, а у XXII ст. припадатиме на 8 січня (якщо до цього часу не буде внесено змін у календар).[3][4] З початком українсько-російської війни та після того, коли 2017 року Різдво Христове — 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним в Україні, питання щодо перенесення святкування на 25 грудня неодноразово піднімається щороку, аби всі християни України святкували Різдво в один день разом з більшістю християн світу. Очільник ПЦУ митрополит Епіфаній в грудні 2020 року повідомив, що така зміна дати в Україні можлива після того, коли до такого рішення буде готова як церква, так і віряни після проведення просвітницької роботи. Було зазначено, що перенесення Різдва Господнього потягне за собою зміну дат усіх нерухомих свят на 13 днів назад.[5] Предстоятель УГКЦ патріарх Святослав у грудні 2020 року заявив, що греко-католицька церква вирішуватиме це питання «разом із нашими православними братами». Він також зауважував, що це питання не належить до догматичних, воно має долати церковні розколи, а не спричиняти нові. На його думку, перехід до святкування Різдва за новим стилем, тобто 25 грудня, повинен відбуватися з ініціативи мирян.[6]

Українська різдвяна марка

Перебіг святкування[ред. | ред. код]

Підготовка[ред. | ред. код]

Традиційно Різдву в Україні передує 40-аденний піст: від 28 листопада по 7 січня (за юліанським календарем). Оскільки останній день перед постом припадає на день пам'яті святого апостола Пилипа, то піст називається Пилипівкою. Мета посту — фізично й духовно очистилися шляхом покаяння, молитви, і утримання від гріховних надмірностей[7].

За народними українськими традиціями до переддня Різдва належало прибрати в хаті, оновити господарські знаряддя, запастися всім, необхідним для того, щоб пережити зиму: дровами, полотном, мукою, медом тощо. Християнство наклало традицію прикрашання до Різдва ікон новими чи чистими рушниками, зіллям.[8]

Святий вечір і Коляда[ред. | ред. код]

Докладніше: Святий Вечір та Коляда

Вечір 6 січня (за юліанським календарем) називається Святим Вечором або Святвечором. Ніч з 6 на 7 січня — Колядою.

Свята вечеря — центральна традиція Святого вечора. На вечерю готується 12 пісних страв (у деяких місцевостях України 17) за кількістю місяців. Головна з-поміж них — це «багата кутя» — відварена пшениця чи ячмінь із медом та іншими рослинними складниками. «Багата кутя» первісно мала магічне значення — засвідчити багатство господарства та слугувати символічною жертвою богові Велесу, щоб той дав наступного року щедрий врожай. Порядок подачі 12-и страв різниться в різних регіонах України[8], але кутя завжди перша в переліку.[9] Традиційно вечеря відбувалася зі спільних мисок. Дві миски лишалися порожніми: для померлих і відсутніх членів родини.[8] Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.[9]

Святкування традиційно могли супроводжувати магічні дії язичницького походження, призначенням яких було залучити добробут у хату, завадити негараздам у наступному році та передбачити якою буде в ньому доля різних членів родини. Відомий звичай у переддень Різдва запрошувати на вечерю самотніх, бездомних людей.[8] По вечері розпочинається колядування — величально-поздоровчі пісні з побажанням добробуту господарям і повідомленням про народження Христа.[9]

Коляда первісно було язичницьким слов'янським святом на честь початку нового року. Вважалося, що цієї ночі духи предків роду, «діди», відвідують своїх живих родичів.[10] З образом «дідів» пов'язаний такий різдвяний атрибут, як дідух — обжинковий сніп, який урочисто вносився до хати перед вечерею.[8] Колядування зазвичай виконувалося хлопчиками та чоловіками, оскільки вони символізували «дідів», образ яких — це старі сиві чоловіки. В новіших традиціях дівчата й жінки також допускаються до колядування.[10]

Дідух у Львові

Різдво Христове[ред. | ред. код]

«Поклоніння пастухів» (зі святкового ряду іконостасу). Друга половина XVII століття, Львівська область.

Члени родини, що йшли на нічну церковну службу, зранку на Різдво вітали тих, які лишилися вдома, за чим слідувала спільна молитва та сніданок.[8]

Вранці 7 січня діє особливе вітання «Христос народився!», на яке відповідають «Славімо його!». У цей день заведено ходити до церкви на святкову молитву, а також ходити в гості до родичів. Оскільки піст закінчується, з 7 січня дозволяється їсти м'ясні та інші ситні страви.[7]

Колядники на Різдво носять з собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Вона символізує Вифлеємську зірку, що вказала на народження Ісуса Христа. Відвідуючи оселі, колядники просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, співають колядки та розігрують жартівливі сценки, за які господарі дарують колядникам солодощі або гроші.[7]

Народні традиції[ред. | ред. код]

Колядування[ред. | ред. код]

Колядники із «зіркою»

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).[10] Для дітей і дорослих відомі окремі різновиди колядок. Окремо виділяються дівочі колядки.[8] На Поліссі відомі колядування для худоби (волам)[11].

Заходячи на подвір'я, колядники просять дозволу заколядувати і, коли господарі погоджуються, колядники починають виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівуються господар, господиня та їхні діти, зичиться їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід.[7]

На більшості території України сучасне колядування триває до Водохреща 19 січня. Проте на Київщині до середини минулого століття колядники ходили від хати до хати аж до свята Стрітення Господнього 15 лютого[11].

Вертепний ляльковий театр[ред. | ред. код]

Живий вертеп[ред. | ред. код]

Докладніше: Живий вертеп

Інші Різдвяні містерії[ред. | ред. код]

«Водіння кози» відбувається у щедрий вечір. Центральним моментом цього ритуального дійства є танець «Кози», її «вмирання» та «воскресіння», що символізує колообіг природи: завмирання та відродження.

Святкова гра «Маланка»[ред. | ред. код]

У цій грі беруть участь більше дійових осіб, ніж у «Козі», хоча дійові особи майже всі ті самі, що й у «Козі»: дід у масці, жид, коза, циган, фершал, сама Маланка.[12]

Пов'язані свята[ред. | ред. код]

Марії[ред. | ред. код]

На другий день Різдва, 8 січня, святкують Марії, Святої родини (Ісуса, Марії і Йосифа), по-церковному — Собор Пресвятої Богородиці.[13]

Обрядодій у ці дні не виконують, лише співають колядки, показують вертеп, ходять вітати іменинників — Марію.[13]

Щедрий вечір[ред. | ред. код]

Щедрий вечір — друге свято різдвяного циклу через тиждень (31 грудня або 13 січня за старим стилем) після Коляди. Щедрий вечір — день християнської святої преподобної Меланії. Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році. Щедрують теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та «Ряжені».

Докладніше: Щедрування та Щедрівки

Старий Новий рік — Василя[ред. | ред. код]

Свято Маланки[ред. | ред. код]

Свято Маланки відоме на Монастирищині, воно досі збережене на придністровській частині Тернопільщини. Обряд «Маланки» бере свій початок із дохристиянських часів.[13]

Водохреща. Йордан[ред. | ред. код]

Водохреща (водосвяття) — третє свято різдвяного циклу. Свято пов'язане з культом води та поклоніння Дані[джерело?], про що свідчить його народна назва Йордан, або Ярдань — «осонцення води». Із утвердженням християнства воно набуло нового змісту і за співзвучністю назви почало асоціюватись із хрещенням Ісуса Христа у річці Йордан.[12]

Докладніше: Водохреща

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Steinfels, Peter (6 січня 2007). At Armenian Churches, a Distinct Observance Today. The New York Times. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018. 
  2. {{cite book|last1=Agadjanian|first1=Alexander|title=Armenian Christianity Today: Identity Politics and Popular Practice|date=2016|publisher=Routledge|isbn=9781317178576|page=113|quote=The Armenian Apostolic Church follows the oldest Jerusalem version of Canons of Calendar, based on the Julian Calendar, and therefore celebrates Christmas and Theophany on the same day, January 6
  3. З часом ця дата продовжує зміщуватися вперед, так що з 2101 року Різдво за новим стилем потраплятиме на 8 січня і т. д. (Calendar Converter)
  4. Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([1] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  5. Епіфаній назвав умову перенесення святкування Різдва на 25 грудня. РБК-Украина (рос.). Процитовано 19 грудня 2020. 
  6. Різдво 25 грудня або 7 січня: чому святкують в різні дати (24tv.ua)
  7. а б в г Святвечір, колядки та вертеп. Традиції святкування Різдва в Україні. life.nv.ua (укр.). Процитовано 2 лютого 2022. 
  8. а б в г д е ж Килимник, С. (1994). Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. Київ: Обереги. с. 11–38. 
  9. а б в Петро Зборовський Різдвяний цикл свят // Народознавчі зошити Науковий журнал. — 2008, ч.1-2
  10. а б в Єфремов Є. В. Зимові пісні. Колядки і щедрівки // Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г. А. Скрипник (голова) та ін. — К., 2016. — С. 41—42.
  11. а б Навіщо українці колядують і як правильно це робити. BBC News Україна (укр.). Процитовано 13 січня 2022. 
  12. а б Смоляк П. О. Роль зимових календарних обрядів в українському театральному мистецтві // Вісник Запорізького національного університету Збірник наукових праць. — № 1, 2010
  13. а б в Безущак С. Різдвяні свята на Тернопільщині: традиції та інновації // Українознавство: Науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал.. — 2010. — № 3 (с.168)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Від Пилипівки до Говіння. Звичаї, колядки, щедрівки зимового циклу, які записав упродовж 1975—2003 років Микола Савчук у селі Великому Ключеві Коломийського району Івано-Франківської області. — Коломия: Вік, 2003. — 112 с.: іл. — (Золота стежка). — ISBN 966-550-183-6