Дмитровичі (Мостиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дмитровичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Мостиський район
Рада/громада Дмитровицька сільська рада
Код КОАТУУ 4622482201
Основні дані
Засноване 1461
Населення 535
Площа 1,285 км²
Густота населення 416,02 осіб/км²
Поштовий індекс 81383[1]
Телефонний код +380 3234
Географічні дані
Географічні координати 49°45′38″ пн. ш. 23°21′36″ сх. д. / 49.76056° пн. ш. 23.36000° сх. д. / 49.76056; 23.36000Координати: 49°45′38″ пн. ш. 23°21′36″ сх. д. / 49.76056° пн. ш. 23.36000° сх. д. / 49.76056; 23.36000
Середня висота
над рівнем моря
225 м
Місцева влада
Адреса ради 81383, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Дмитровичі, тел. 3-61-10
Карта
Дмитровичі. Карта розташування: Україна
Дмитровичі
Дмитровичі
Дмитровичі. Карта розташування: Львівська область
Дмитровичі
Дмитровичі
Мапа

Дми́тровичісело в Україні, в Мостиському районі Львівської області. Населення становить 535 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дмитровицька сільська рада. Розташоване за 2 км від села Кульматичі.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Дмитровичі належить до XIV століття, як власність руських бояр Дечка та Івана.[2] У 1385 році село визначається як таке, що втратило власників і тому може бути надане новим. В історичній науці існує думка, що із селом пов'язане походження управителя Русі Дмитра Дедька, оскільки, як відомо, він був воєводою Перемишля укріплення якого утримувались, крім Аксманичів, Плешовичів та Поповичів також і Дмитровичами.[3] Ймовірно, саме ним у цей час було збудоване, або укріплено поселення. Однак, така версія не знайшла загальної підтримки у інших вчених.[4] Відсутність спадкоємців у перших відомих власників поселення Дечка та Івана може бути пов'язана із різаниною руських бояр, що мала місце у районі Перемишля в цей час.[5][6] У 1385 році угорська королева Марія передала поселення деякому Іоанну з Палугії (Ioanni de Palugya) та його братам всі ці під-Перемишльські місцевості для продовження тут господарської діяльності,[7] ймовірно, для справного виконання тих функцій із підтримання укріплень міста, які вони виконувати і раніше.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Богдан (Шпилька) (1892—1965) — єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Евкарпійський, вікарій Американської архієпископії.
  • Йосип Губаль (1893—1983) — вояк-артилерист легіону Українських Січових Стрільців, громадський діяч, в'язень радянських таборів.
  • Тадей Дмитрасевич (1906—1976) — український громадський діяч, публіцист, історик, краєзнавець, засновник історико-краєзнавчий музей Судової Вишні.
  • Степан Козак - четар військової формації Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця, в складі цього формування брав участь у війнах за незалежність УНР, після розформування Січових стрільців, станом на серпень 1920 р. перебував в одній з робітничих сотень у Кошицях, а в другій половині серпня 1920 р. повернувся додому[8] [9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Мостиський район
  2. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (1834) Studio et opera G. Fejer. –Budae. – T. 10, V. 1. – S. 225–226
  3. Куник А. (1907) Объяснительное введение к грамотам и летописным сказаниям, касающимся истории Червонной Руси в XIV в., с приложением подлинных текстов. СПб. -С. 132-133
  4. Волощук М. (2012) Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І, Княжа доба: історія і культура, відп. ред. Володимир Александрович; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів: — Вип. 6. — 354 с. — С. 269—279.
  5. Филевич И. (1890) Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владимирское наследие, Санкт-Петербург: Тип. В. С. Балашева, - С.212-213
  6. Грушевський М. (1907) Історія України-Руси. Том IV. Примітки. Стор. 1., 1. Джерела й лїтература сформовання в. кн. Литовського. 3. Дмитро Дедько (до c. 20), Львів: НТШ
  7. Codex diplomaticus Hungariae... – Budae, 1834. – T. 10, V. 1. – S. 225–226, 261–262, 321–322
  8. https://io.ua/29118879p Січові стрільці. https://io.ua/29118879p; http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/820/file.pdf - С. 165, 238. 
  9. Хома, Іван (2019). ДІЯЛЬНІСТЬ Є. КОНОВАЛЬЦЯ НАВКОЛО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРПНІ – ЖОВТНІ 1920 р. Історико-культурні студії. № 6. 2019. (українська). Львів: Львівська політехніка. с. 81. ISBN 2409-3408 Перевірте значення |isbn= (довідка). 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]