Мужиловичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мужилóвичі
Герб с. Мужиловичі.png Muzhilovychi prapor.png
Герб Прапор
Церква Св.Михаїла 140823 7229.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Мужиловичівська сільська рада
Код КОАТУУ 4625885701
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1386
Населення 1021 особа
Площа 13,31 км²
Густота населення 76,71 осіб/км²
Поштовий індекс 81062
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°51′37″ пн. ш. 23°29′37″ сх. д. / 49.86028° пн. ш. 23.49361° сх. д. / 49.86028; 23.49361Координати: 49°51′37″ пн. ш. 23°29′37″ сх. д. / 49.86028° пн. ш. 23.49361° сх. д. / 49.86028; 23.49361
Середня висота
над рівнем моря
259 м
Водойми притока р. Гноєнець, «Гембровичів ставок»
Місцева влада
Адреса ради 81063, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Мужиловичі , тел. 6-81-43
Карта
Мужилóвичі. Карта розташування: Україна
Мужилóвичі
Мужилóвичі
Мужилóвичі. Карта розташування: Львівська область
Мужилóвичі
Мужилóвичі
Мапа

Мужиловичі у Вікісховищі?

Мужилóвичі[1] — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Адміністративний центр однойменної сільради. Населення становить 1021 особу.

Назва[ред. | ред. код]

За однією з версій, назва походить від власників села — роду Мужилів[2].

Символіка[ред. | ред. код]

Герб: щит скошений справа; у верхньому золотому полі Архистратиг Михаїл у срібній сорочці, синіх обладунках і штанях, чорних чоботах і червоному плащі, зі срібними крилами та золотим німбом, тримає у правиці червоний полум'яний меч, а в лівиці — червоний щит із золотим хрестом і такою ж облямівкою; у нижньому зеленому полі — золота качка [4].
Герб с. Мужиловичі

Герб: щит скошений справа; у верхньому золотому полі Архистратиг Михаїл у срібній сорочці, синіх обладунках і штанях, чорних чоботах і червоному плащі, зі срібними крилами та золотим німбом, тримає у правиці червоний полум'яний меч, а в лівиці — червоний щит із золотим хрестом і такою ж облямівкою; у нижньому зеленому полі — золота качка[3].

Прапор: квадратне полотнище, розділене по діагоналі з верхнього вільного кута на два рівновеликі трикутні поля; на верхньому жовтому полі Архистратиг Михаїл у срібній сорочці, синіх обладунках і штанях, чорних чоботах і червоному плащі, зі срібними крилами та золотим німбом, тримає у правиці червоний полум'яний меч, а в лівиці — червоний щит із золотим хрестом і такою ж облямівкою; на нижньому зеленому полі — жовта качка, повернута до древка.

Історія[4][ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Мужиловичі датується 1386 роком. Саме тоді, 22 липня 1386 р. намісник короля Людовика Угорського у Галичині князь Владислав Опольський надав на правах феодального володіння Гербуртам з Фельштина села Чолгині, Підлуби і Мужиловичі[5].

Історичні джерела підтверджують народне передання, що в Мужиловичах був замок. Зокрема, в «Географічному словнику Польського королівства» 1887 р. опубліковано, що «є тут давній великий мурований замок»[6].

Від 1578 р. — найдавніші письмові відомості про православний храм і православного священика в Мужиловичах.

15 червня 1604 р. перемишльський каштелян Станіслав Стадніцький, який на той час був власником Мужилович, записав всі свої маєтки, в тім числі й Мужиловичі, Львівській єзуїтській колегії.

Після ліквідації папою Климентієм ХІV у 1773 р. ордену єзуїтів, їх маєтки, в тім числі і Мужиловичі, перейшли у власність австрійського двору. На цих землях, що тоді знаходились біля села (сьогодні його частина) австрійський уряд заснував німецьку колонію[7]. Офіційно колонія називалася «Мuschelowic», самі колоністи її називали «Münchenthal». Сюди переселилося 40 німецьких родин з Моравії.

У жовтні 1918 року розпалась Австро-Угорська монархія. Поляки готувалися захопити владу в Східній Галичині, тим більше, що стара державна адміністрація перебувала в їхніх руках. 31 жовтня на засіданні Української Національної Ради прийняли рішення негайно взяти владу у Львові та на місцях. На Яворівщині сформовано військовий курінь під командуванням четарів Клея та Головінського. До його складу входила і група з села Мужиловичів під проводом уродженця німецької колонії поручника УГА Северина Байгерта та його брата Йогана. Серед них був також старшина УГА, уродженець колонії в Мужиловичах Йосиф Месінґер.

У 1929 р. у селі засновано осередок ОУН. Його керівником обрали Михайла Яремія.

У 1939 р. розпочалася Друга світова війна. У вівторок 12 вересня зі сторони Прилбич в село в'їхали німецькі підрозділи Другої легкої дивізії Вермахту та 22-го танкового корпусу, в складі якого був СС-полк «Германія». В ніч з 15 на 16 вересня, коли німецькі солдати відпочивали, польські війська 1-го і 3-го батальйонів 49-го стрілецького полку 11-ї Карпатської піхотної дивізії під командуванням полковника Кароля Новака та підполковника Кароля Ходали та 53-го полку піхоти під командуванням підполковника Коцара несподівано атакували німців у Чорнокунцях і Мужиловичах.

17 жовтня 1943 р. загинув організатор осередку ОУН в селі — Михайло Яремій.

У 1944—1950 рр. з Мужилович до Сибіру вивезено 62 жителі, 42 засуджено і відправлено на заслання на різні терміни до радянських концтаборів.

25 грудня 1979 р. розпочалася радянсько-афганська війна. З Мужилович до Афганістану відправили Зиновія Дзюбу, Юрія Радюка, Зиновія Середу. Останній додому живим не повернувся. Загинув 18 вересня 1988 р. в бою. Посмертно нагороджений орденом «Червоної Зірки». Похоронений в Мужиловичах.

20 лютого 2014 року зі вступом збройних сил Російської Федерації на територію Автономної республіки Крим розпочався перший етап російсько-української війни. Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як Антитерористична операція (АТО), коли українські військові активно залучились до протистояння з проросійськими маріонетковими терористичними групами «Луганської народної республіки» (ЛНР) і «Донецької народної республіки» (ДНР) та іншими російськими диверсантами. У складі 80 аеромобільної бригади захищав Луганський аеропорт мужиловчанин Петро Гадуп'як. У бою з російськими найманцями 2 липня 2014 р. отримав важкі поранення. За оборону Луганського аеропорта нагороджений орденом «За мужність».

Панорама с. Мужиловичі

Культура і освіта[ред. | ред. код]

1785 р. — в Мужиловичах-Колонії відкрита школа.

1835 р. — перша згадка про парафіяльну українську школу в с. Мужиловичах.

1882 р. — відкриття державної школи.

20 березня 1892 р. — відкриття читальні «Просвіти».

1 вересня 1927 р. — засновано гурток «Рідна школа» ім. Тараса Шевченка.

31 січня 1935 р. — зареєстрований статут «Союзу Українок».

3 серпня 1938 р. — зареєстровано статут т-ва «Луг».

8 червня 1938 р. — розпочав свою діяльність гурток "Українського гігієнічного товариства.

1988—1992 рр. — будівництво нової школи в Мужиловичах. Відкриття та освячення нової школи відбулося 1 вересня 1992 р.

2011 р. відкрито дошкільний навчальний заклад при Мужиловицькій школі.

Церква св. архістратига Михаїла с. Мужиловичі. Автор світлини Андрій Цебенко. 2015 р

Релігійне життя[ред. | ред. код]

Свято-Михайлівська православна парафія (УПЦ КП) — 1578—1691; 1946 — до сьогодні[8].

Парафія св. арх. Михаїла  (УГКЦ) — 1691—1946; 1990 — до сьогодні[9].

Римо-католицька громада (німці та поляки колоністи) — поч. ХVІІ ст. — 1945[10].

Сакральні споруди[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цебенко А., Цебенко М.. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  ISBN 978-617-10-0186-2.
  2. Див.: Цебенко А., Цебенко М.. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл. ISBN 978-617-10-0186-2.
  3. Див.: Цебенко А., Цебенко М.. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл. ISBN 978-617-10-0186-2.
  4. Взято з: Цебенко А., Цебенко М. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  ISBN 978-617-10-0186-2.
  5. Кілька грамот Володислава Опольського // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1903. – Т. 51. – С. 7–8. 
  6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Т. VІ. — S. 822.
  7. Карта німецьких колоній. 
  8. Цебенко А. Релігійні процеси в селі Мужиловичах на Яворівщині: етапи розвитку православної парафії // Історія релігій в України. Науковий щорічник. Львів, 2014. — Книга І. — С. 263—273.
  9. Див.: Цебенко А., Цебенко М. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл. ISBN 978-617-10-0186-2.
  10. Див.: Цебенко А., Цебенко М.. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  ISBN 978-617-10-0186-2.
  11. Володимир Мороз. Діяльність сотні «Сіроманці» у Львівській воєнній окрузі «Буг» (весна–осінь 1944 р.)
  12. Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів

Література[ред. | ред. код]

  • Цебенко А., Цебенко М. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  ISBN 978-617-10-0186-2.
  • Яворівщина. 2006. № 8-9. — С. 2; 2006. № 54. — С. 2; 2008. 15 лютого. — С. 3; 2008. 28 листопада. — С. 4; 2011. № 14-15. — С. 7; 2011. № 53. — С. 2; 2011. 2 вересня. — С. 6; 2012. № 44-45. — С. 3.