Едвард Сепір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Сепір
Едвард Сепір в 1910 році
Едвард Сепір в 1910 році
Народився 26 січня 1884(1884-01-26)
Лауенбург, тодішня Німеччина, зараз Польща
Помер 4 лютого 1939(1939-02-04) (55 років)
Нью-Гейвен, Коннектикут
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Q18191849?
Alma mater Колумбійський університет
Галузь наукових інтересів мовознавство
Науковий керівник Франц Боас
Відомі учні Бенджамін Ворф, Мері Гаас, Морріс Сводеш
Відомий завдяки: гіпотеза Сепіра-Ворфа


CMNS: Едвард Сепір на Вікісховищі

Едвард Сепір (англ. Edward Sapir, 26 січня 1884 — 4 лютого 1939) — американський мовознавець і етнолог.

Біографія[ред.ред. код]

Сепір народився 26 січня 1884 р. в Лауенбурзі (тоді в складі Німеччини, нині — місто Лемборк в Польщі) в єврейській родині, що походила з Литви. Удома розмовляли мовою їдиш. У 1889 році родина виїхала до США. З 1901 до 1904 Сепір студіював германістику та індоєвропеїстику в Колумбійський університет. Магістерську роботу присвятив теорії Йоганна Готфрида Гердера про походження мови. У цей час познайомився зі своїм майбутнім вчителем етнологом і мовознавцем Францем Боасом, який зацікавив його індіанськими мовами. З 1910 до 1925 р. був керівником етнографічного відділу Канадської геологічної служби в Оттаві. З 1927 до 1931 р. був професором Чиказького університету, з 1931 р. викладав в Єльському університеті. Член Американської академії мистецтв і наук (з 1930), президент Американського лінгвістичного (з 1933) і Антропологічного (1938) товариств.

Сепір помер 4 лютого 1939 р. в Нью-Хейвені (Коннектикут).

Наукові зацікавлення[ред.ред. код]

Як науковий співробітник Каліфорнійського університету (1907—1908), займався описом кількох індіанських мов заходу США (чінукські мови, мови яна, такелма, вішрам, часта-коста тощо), застосовуючи до них ті ж суворі методи аналізу, що використовуються при дослідженні індоєвропейських і семітських мов. Після недовгого перебування в університеті Пенсільванії завідував антропологією в Геологічній службі Канади (1910—1925). У цей період центральне місце в його дослідженнях займали нутка (мова індіанців північно-західного узбережжя) і атапаскська мова. Пізніше він займався навахо, хупа, юті та іншими мовами, а також провів цілий ряд широкомасштабних порівняльних досліджень.

У своїй праці "Часова перспектива в аборигенній культурі Америки" (Time Perspective in Aboriginal American Culture, 1916) Сепір оригінальним чином використовував лінгвістичні дані з метою історичної реконструкції.

Глибоке знання порівняльно-історичних даних дозволило йому встановити генетичну спорідненість різних мов Центральної і Північної Америки в роботі «Central and North American Languages» (1929), в якій він переконливо звів більшість із відомих тоді 75 груп в шість великих макросімей. У сферу його інтересів входили індоєвропейські мови, зокрема індоєвропейська фонологія, а також проблема міжнародних мов. У книзі «Мова» (Language, 1921) Сепір показав, що кожна мова характеризується основними структурами, які визначають наявність в даній мові специфічних звуків, слів і граматичних особливостей; ці структурні риси мови-предка є причиною подібного розвитку мов-нащадків (концепція "дрейфу ").

У період роботи в Чиказькому (1925—1931) і Єльському університетах Сепір зацікавився психологічними аспектами аналізу мови. Як голова Відділення антропології і психології в Національній науково-дослідній раді (1934—1935), сприяв проведенню важливих лінгво-психологічних досліджень. На думку Сепіра, мова, культура та особистість зливаються в єдине ціле; мова — це «символічний ключ до поведінки», тому що досвід інтерпретується насамперед через призму конкретної мови і найбільш відкрито проявляється у взаємозв'язку мови й мислення. Велика кількість статей і його семінар у Єльському університеті «Вплив культури на особистість» не тільки привернули увагу антропологів до індивіда в його культурному середовищі, а й мали помітний вплив на теорію психоаналізу.

Лінгвістичні досягнення[ред.ред. код]

Сепір був одним з найбільших і найвпливовіших лінгвістів першої половини XX століття, йому належать піонерські досягнення в лінгвістичній типології, фонології, соціолінгвістиці. Досліджував індіанські мови Північної Америки, висунув низку гіпотез про їхній генетичний зв'язок. Його роботи вплинули на американський дескриптивізм, а в другій половині століття активно використовувалися і представниками функціонального і генеративістського напряму.

У своїх працях Сепір висловлював ідеї, близькі до «гіпотези лінгвістичної відносності», яку потім найбільш послідовно сформулював Бенджамін Лі Ворф. Тому ця гіпотеза відома під назвою гіпотеза Сепіра-Ворфа.

Вибрані праці[ред.ред. код]

Монографії[ред.ред. код]

Вибрані есе і статті[ред.ред. код]

  • Sapir, Edward (1907). Preliminary report on the language and mythology of the Upper Chinook. American Anthropologist (9). с. 533–544. 
  • Sapir, Edward (1910). Some fundamental characteristics of the Ute language. Science (31). с. 350–352. doi:10.1126/science.31.792.350. 
  • Sapir, Edward (1911). Some aspects of Nootka language and culture. American Anthropologist (13). с. 15–28. 
  • Sapir, Edward (1911). The problem of noun incorporation in American languages. American Anthropologist (13). с. 250–282. 
  • Sapir, Edward (1915). The Na-dene languages: a preliminary report. American Anthropologist (17). с. 765–773. 
  • Sapir, Edward (1917). Do we need a superorganic?. American Anthropologist (19). с. 441–447. 
  • Sapir, Edward (1924). The grammarian and his language. The American Mercury (1). с. 149–155. 
  • Sapir, Edward (1924). Culture, Genuine and Spurious. The American Journal of Sociology 29 (4). с. 401–429. doi:10.1086/213616. 
  • Sapir, Edward (1925). Memorandum on the problem of an international auxiliary language. The Romanic Review (16). с. 244–256. 
  • Sapir, Edward (1925). Sound patterns in language. Language (1). с. 37–51. 
  • Sapir, Edward (1931). The function of an international auxiliary language. Psyche (11). с. 4–15. Архів оригіналу за 2009-10-28. 
  • Sapir, Edward (1936). Internal linguistic evidence suggestive of the Northern origin of the Navaho. American Anthropologist (38). с. 224–235. 
  • Sapir, Edward (1944). Grading: a study in semantics. Philosophy of Science (11). с. 93–116. 
  • Sapir, Edward (1947). The relation of American Indian linguistics to general linguistics. Southwestern Journal of Anthropology (1). с. 1–4. 

Листування[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Koerner, E. F. K. Edward Sapir: Appraisals of his life and work. — John Benjamins, 1985. ISBN 978-90-272-4518-2.
  • Cowan, William New perspectives in language, culture, and personality: Proceedings of the Edward Sapir Centenary Conference (Ottawa, 1–3 October 1984). — John Benjamins, 1986. ISBN 90-272-4522-3.
  • Leslie Spier, A. Irving Hallowell u. Stanley S. Newman (Hrsg.): Language, Culture and Personality. Essays in Memory of Edward Sapir. Edition Sapir Memorial Publication Fund. University of Utah Press, Salt Lake City 1960.
  • Swadesh М., Edward Sapir, «Language», 1939, v. 15, № 2; Voegelin С. F., Edward Sapir, в кн.: Portraits of linguists, ed. by T. Sebeok, v. 2, Bloomington — L., 1966.
  • Edward Sapir: Appraisals of His Life and Work. Ed. Konrad Koerner. Philadelphia: John Benjamins, 1984. Збірник спогадів та критичних (переважно схвальних) статей учнів та колег Сепіра.
  • The Collected Works of Edward Sapir. Ed. William Bright. Berlin: Mouton de Gruyter, 1990. Volume IV - антропологічні праці, Volumes V, VI - праці про індіанські мови.
  • Edward Sapir: Linguist, Anthropologist, Humanist. Regna Darnell. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1990. ISBN 978-0-520-06678-6. (на сьогодні найкраща біографія Сепіра з детальним аналізом його діяльності як етнолога)
  • Гухман М. М., Э. Сепир и «этнографическая лингвистика», «Вопросы языкознания», 1954, № 1.

Посилання[ред.ред. код]