Гобіт, або Туди і Звідти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Гобіт, або Туди і Звідти»
Hobbit Ukr.png
Українське видання 2011 року
Автор Дж. Р. Р. Толкін
Назва мовою оригіналу The Hobbit or There and back again
Переклад Олександр Мокровольський, Олена О’Лір
Країна Велика Британія
Мова англійська
Жанр дитяча література, фентезі
Видавництво George Allen & Unwin
Публікація 1937

Commons-logo.svg Гобіт, або Туди і Звідти у Вікісховищі

Гобіт, або Туди і Звідти (англ. The Hobbit or There and back again), (варіанти перекладу: «Гобіт, або Туди й назад», «Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори») — роман-казка письменника і філолога Джона Толкіна, один з перших творів жанру фентезі. Уперше книга була видана 21 вересня 1937 року.

Оповідає про подорож домосіда Більбо в компанії гномів та чарівника Ґандальфа до гори Еребор. Дорогою вони потрапляють у різні пригоди, щоб врешті перемогти дракона Смоґа, котрий прогнав гномів з батьківщини, і повернути привласнені ним скарби. Продовженням казки є трилогія «Володар Перснів».

Книга отримала Carnegie Medal, премію від New York Herald Tribune та від дитячого журналу Books for Keeps — «Найважливіший твір ХХ сторіччя для старших читачів». Всього по світу видано понад сто мільйонів примірників цієї книги. Українською вперше була перекладена в 1985 році Олександром Мокровольським.

Сюжет[ред.ред. код]

Зміст


  • І. Неочікувана гостина
  • II. Смажена баранина
  • III. Короткий перепочино
  • IV. Через гору та під горою
  • V. Загадки в темряві
  • VI. З вогню та в полум'я
  • VII. Чудернацька оселя
  • VIII. Мухи та павуки
  • IX. У діжках — на волю
  • X. Гостинний прийом
  • XI. На порозі
  • XII. Про що стало відомо за дверима
  • XIII. Доки господаря не було вдома
  • XIV. Вогонь і вода
  • XV. Хмари збираються
  • XVI. Нічний злодій
  • XVII. Грянула гроза
  • XVIII. Дорога назад
  • XIX. Кінцева зупинка

Казка починається з опису житла та побуту добропорядного Більбо Торбина — одного з народу коротунів, званих гобітами. Одного разу чарівник Ґандальф приходить до Більбо, пропонуючи покинути затишну домівку заради пригод і великої винагороди. Однак, Більбо не бажає куди-небудь вирушати. Ґендальф позначає його помешкання символом, який означає, що тут мешкає досвідчений викрадач, який шукає роботу. Через цей знак до гобіта згодом один за одним прибувають гноми: Торін Дубощит, Балін, Двалін, Філі, Кілі, Біфур, Бофур, Бомбур, Дорі, Норі, Орі, Оїн і Глоїн. Вони розповідають, що вирушають за скарбом діда й батька Торіна — Трора і Траїна, захованим у горі Еребор під охороною дракона Смоґа. Ґандальф володіє картою шляху до гори, але скарб не повернути без вправного злодія. Гномам і чарівникові все ж вжається вмовити Більбо піти з ними, хоч він не бажає того і переконує, що нічого не вміє.

Уп'ятнадцятьох вони вирушають у довгу подорож. Дорогою їм зустрічаються Ельфи Елронда, і їхній правитель підказує їм шлях. Але попереду на них чекає багато небезпек. Спершу вони потрапляють у полон до трьох тролів: Берта, Тома і Вілла. Тролі збираються з'їсти мандрівників, але Ґандальф завдяки своїй кмітливості рятує їх. Втікаючи згодом від розлючених грозою велетнів, мандрівники ховаються в печері. Там їх захоплюють у полон ґобліни, але гноми вбивають ватажка своїх ворогів, Великого Ґобліна. У печерах Більбо відстає від компанії і знаходить Перстень із чудовою властивістю: надівши його, можна ставати невидимим. В темряві печери він зустрічає дивну істоту — Ґолума, яка хоче його зжерти. Готуючись до нападу, Ґолум розпочинає гру в загадки з Більбо, але Більбо виграє, вдавшись до хитрощів і ставши невидимим. Ґолум, — а це саме він загубив Перстень, здогадується, що той у Більбо, і починає гонитву за гобітом. Більбо щастить утекти, як від Ґолума, так і від ґоблінів, і врешті відшукати гномів. Це підносить його в очах супутників, які раніше йому не вельми довіряли. Однак гонитва за мандрівниками продовжується — до ґоблінів приєднуються злі вовки-варґи. Врятуватися вдається тільки з допомогою велетенських орлів, котрі переносять мандрівників на безпечну відстань. Ґандальф приводить шукачів до перевертня-ведмедя Беорна, у якого вони дістають коней, щоб доїхати до Морок-лісу. Тут Ґандальф їх полишає та їде у своїх справах, на поєдинок з іншим чаклуном, злим Некромантом.

У повному небезпек Морок-лісі водяться величезні павуки і гобіту доводиться рятувати гномів від них. Бомбур падає в Чорну річку і засинає, а Більбо втрачає друзів з виду. Подорожуючи, він натрапляє на табір лісових ельфів короля Трандуїла, які захопили гномів. Користуючись Перснем, Більбо проникає в покої ельфів, визволяє гномів і влаштовує втечу.

Всі разом нарешті дістаються до Озерного міста поблизу Еребору, де їх спершу приймають як героїв. Знайшовши вхід до печери, гноми спершу посилають Більбо всередину як найбільш непомітного. Там Більбо пробирається до скарбниці й заводить розмову з драконом. Смоґ, підозрюючи, що його багатства хочуть відібрати, вилітає з гори, щоб знищити Озерне місто. Його вбиває лучник Бард, а гноми потрапляють у скарбницю. Більбо отримує свою частку: кольчугу з мітрилу та золото. Також він знаходить великий коштовний камінь Аркенстон (англ. Arkenstone), який являє собою гранений сяйливий діамант. Торін саме шукає діамант, не бажаючи нікому віддавати його, гобіт вирішує лишити цей камінь собі.

Дізнавшись, що дракона подолано, гору беруть в облогу люди Озерного міста і лісові ельфи, які теж прагнуть частини скарбів. Гноми з гобітом барикадуються в Ереборі. Торін викликає на допомогу свого родича Даїна. Щоб запобігти війні, Більбо потай віддає Аркенстон людям і зустрічає Ґандальфа. Той прибув, щоб попередити всіх про навалу ґоблінів та варґів. Торін, дізнавшись про вчинок Більбо, дуже сердиться на гобіта. Розпочинається фінальний бій. На допомогу гномам прибувають гноми Даїна, Беорн та орли. Більбо пропускає битву, бо йому в голову поцілює камінь. У бою гинуть Торін, Філі та Кілі, але ґоблінів та їхніх спільників вдаєтсья перемогти.

Скарб ділять чесно, Більбо відмовляєтсья від великої частини мотивуючи це тим, що він не зможе його довезти до дому. Йому видають дві скрині (одна з золотом інша зі сріблом), і всі повертаються додому. Тут на гобіта чекає несподіванка — скориставшись зникненням Більбо, його родичі Лякошель-Беґінзи відкрили аукціон з продажу його майна. Після повернення гобіта додому його вважають дивакуватим, але Більбо лишається при багатстві й досвіді. Одними з небагатьох хто лишається близьким до Більбо виявляються його племінники. Книга закінчується візитом до оселі Більбо Ґандальфа та Баліна. Повечерявши, вони закурюють люльки, і Більбо вимовляє: «Ось і добре».

Основні персонажі[ред.ред. код]

  • Більбо з Ґандальфом
    Більбо Торбин (англ. Bilbo Baggins) — поважний гобіт, на початках цілком задоволений своїм тихим і розміреним життям. Ґандальф обирає його на роль викрадача, хоча Більбо й сам не підозрює про свої вправність та кмітливість. Після року подорожей він повертається додому і продовжує колишнє життя, але з багатствами і досвідом. Однак, інші гобіти після цього вважають його диваком за такі «негідні» для гобіта заняття як подорожі
  • Ґандальф (англ. Gandalf) — дивакуватий чарівник в образі старого. Саме він домовляється з Торіном та іншими гномами організувати похід до гори Еребор і повернути відібрані драконом Смоґом скарби. Впродовж подорожі Ґандальф неодноразово допомагає мандрівникам, рятує їх і просто дає поради. Чарівник чудово знає місцевість і її жителів, однак зайнятий і іншими справами, тому час від часу покидає Більбо з гномами.
  • Торін Дубощит (англ. Thorin Oakenshield) — очільник гномів, що разом з іншими гномами був вигнаний з батьківщини — підземель під Еребором — драконом Смоґом. За порадою Ґандальфа він зібрав невеликий загін однодумців, який і вирушив до Еребору.
  • Балін, Двалін, Філі, Кілі, Дорі, Норі, Орі, Оїн, Глоїн, Біфур, Бофур, Бомбур, Даїн — гноми, набрані Торіном в похід.
  • Елронд (англ. Elrond) — ельф, правитель Рівенделлу, в якого мандрівники зупиняються перепочити і отримують хороший прийом.
  • Трандуїл (англ. Thranduil) — високомірний король лісових ельфів, котрі беруть у полон гномів у Морок-лісі. Трандуїл полюбляє влаштовувати бенкети, а з жителями Озерного міста веде торгівлю, сплавляючи їм по річці дерево.
  • Бард (англ. Bard) — влучний і прозорливий лучник з Озерного міста. Саме він убив дракона Смоґа, влучивши в його єдине вразливе місце. Після цього був щедро винагороджений, а отримане багатство витратив на відбулову міста та став його правителем.
  • Беорн (англ. Beorn) — добрий, проте відлюдькуватий, переверень. В образі людини є високим дужим чоловіком, але здатний перетворюватися на ведмедя. В його оселі мандрівники гостюють перед подорожжю крізь Морок-ліс.
  • Ґолум (англ. Gollum) — в цій казці — істота, що живе в підземеллі та дуже дорожить своїм Перснем. Більбо знаходить Перстень і відбирає його хитрощами, давши Ґолуму нерозв'язну загадку.
  • Смоґ (англ. Smaug) — жадібний до золота дракон, що захопив підземелля гори Еребор, приманений накопиченим там багатством. Прогнавши звідти гномів, Смоґ оселився і підземеллях, прагнучи володіти золотом і знищувати кожного, хто насмілиться його відібрати. Розгніваний мовою Більбо, вирішив, що жителі Озерного міста задумали обікрасти його і був убитий Бардом при нападі на місто.

Історія написання та публікації[ред.ред. код]

«Гобіт». Перше видання 1937 року

За легендою, написання «Гобіта» почалося з того, що Джон Толкін, стомившись перевіряти екзаменаційні роботи, написав на обороті однієї з них «В норі під землею жив гобіт…» За його власними спогадами, робота над казкою почалася в 1930 році, після того як у 1925 Джон з сім'єю переїхав з Лідсу до Оксфорду. Проте діти Джона Толкіна, Майкл і Джон, згадували, що чули фрагменти казки від батька і до того, в 1928 чи 1929. Кілька разів Джон Толкін оповідав її частини, додаючи нові подробиці. Як розповідав Майкл, третій син Джона, Крістофер, одного разу зауважив, що минулого разу батько інакше розповідав про житло гобіта. Тоді письменник і філолог вирішив записати казку, вірогідно почавши її словами, виведеними на парах в університеті. Як зізнавався сам Толкін в листі поетові Вістену Одену, можливо, «несвідомим джерелом натхнення» для нього стала книга Едварда Августина Вайк-Сміта «Чудесна країна снергів» (1927). Іншим джерелом натхнення стали дві літературні пам'ятки старовини: «Беовульф» та «Старша Едда».

Толкін писав, що створював «Гобіта», наче йшов навпомацки, поступово відшукуючи правильний шлях, часто звертаючи не туди. Справа стосувалася як сюжету, так і імен — останні для Толкіна завжди були вкрай важливі. Так, дракона Смоґа спершу звали Пріфтан, а чарівника — Бладортін. Ім'я Ґандальфа спочатку носив ватажок гномів, а Беорн мав схоже на запозичене зі слов'янських мов ім'я Мідвед. Від цієї версії залишилося всього шість сторінок з першого розділу. Далі пішов змішаний (рукописний і машинописний) варіант, який завершувався на 14-му розділі (13-й при цьому не було, його Толкін написав і додав пізніше). Ця версія в 167 сторінок спершу містила все ті ж варіанти імен (Бладортін, Пріфтан), проте потім Толкін вже вручну виправив їх на звичні тепер. Для Толкіна, професійного мовознавця, імена були особливо важливими. Якщо спершу він грав з коренями відомих йому мов, то з часом став використовувати самостійно винайдені. Врешті вони лягли в основу вигаданих мов світу Арди і Середзем'я.

Спочатку Толкін задумував, що Смоґа повинен був убити Більбо, оскільки саме він головний герой казки. Викрадати гномів повинні були не лісові, а морські ельфи — і вже після прибуття до озера. Першу, умовно завершену версію казки, Толкін дописав до початку 1933 року. Саме тоді його друг і колега, Клайв Льюїс, в одному зі своїх листів згадує про «дійсно хорошу дитячу книгу, яку Толкін тільки що закінчив». Однак та історія не мала чіткого фіналу і обривалася на смерті дракона Смоґа. В якийсь момент Толкін втратив до казки інтерес і вона залишилася машинописним текстом для сімейного читання. Відомо, що між 1933 і 1936 роками «Гобіта» прочитали також кілька друзів і знайомих Толкіна. Врешті в 1936-му за допомогою до Толкіна звернулися з лондонського видавництва «Джордж Аллен і Анвін», де хотіли перевидати виправлену редакцію «Беовульфа» і «Битви за Фіннесбурзі». Представниця видавництва, Сьюзен Дагналл, приїхала в Оксфорд, щоб обговорити деталі роботи, і дізналася від колишньої студенки Толкіна, Елейн Гріффітс, про існування дитячої казки «Гобіт». Дагналл поцікавилася чи може письменник завершити казку і той вхявся за її завершення.

У перший тиждень жовтня 1936 рукопис було відправлено до видавництва. Його директор, Стенлі Анвін, спершу прочитав книгу сам, потім дав на рецензію дитячій письменниці Роуз Філмен. Втім, Анвін завжди давав дитячі книги також «на пробу» своїм дітям. І рецензенти і діти добре відгукнулися про казку, проте сам автор вирішив, що текст має надто багато стилістичних недоліків. Оскільки переварстка тексту була в ті часи доволі тривалим процесом, Джон Толкін взявся заміняти слова і фрази, дотримуючись колишньої кількості знаків і погодився взяти на себе додаткові витрати, якщо такі будуть. Додатково він вирішив додати ілюстрацій і карт, які створював паралельно до тексту. Робота з Толкіном настільки захопила Стенлі Анвіна, що той доручив письменнику дизайн обкладинки і суперобкладинки. Таким чином Толкін фактично став одним з перших британських авторів, які самі ілюстрували власні книги.

Перше американське видання з ілюстраціями автора. 1938 рік

Зусилля видавців виправдалися і книга отримала приголомшливий успіх. Її випустили 21 вересня 1937 року невеликим накладом в 1500 примірників, однак вже до початку грудня видавництво змушене було зробити додатковий тираж в 2300 екземплярів. «Гобіт» зібрав досить схвальні відгуки в пресі, а права на публікацію були куплені американським видавництвом Houghton Miffl in Company, для якого Толкін зробив ще п'ять повнокольорових ілюстрацій. При цьому Толкін залишив за собою право накаласти вето на публікацію «Гобіта» з будь-якими додатками, навіяними студією Волта Діснея. Джон Толкін вважав твори цієї америнканської кіностудії квінтесенцією непристойності. Підставою для цього був вихід того ж року анімаційного фільму «Білосніжка і семеро гномів», тож порівняння двох казок про гномів було неминучим.

Після успіху «Гобіта» в Британії та США книга отримала премію «New York Herald Tribune», тривали переговори про видання іншими мовами. Однак Друга світова війна завадила подальшому поширенню казки. У Британії ввели жорсткі обмеження на використання паперу, а склад паперу «Аллена і Анвін» було розбомблено. Майже на десять років «Гобіт» зник з ринку, інтерес до казки пожвавився лише з виходом нового творуТолкіна під назвою «Фермер Джайлс з Хема» (1949).

Працюючи над «Володарем Перснів», у вересні 1947 року Толкін вніс виправлення до тексту «Гобіта», щоб пов'зати цей більш похмурий твір з казковим «Гобітом». Автор вислав виправлений варіант Стенлі Анвіну аби той лише висловив свою думку. Той, однак, сприйняв це як остаточні правки і незабаром випустив перероблену казку. Цей варіант надалі публікувався з передмовою Джона Толкіна, де пояснювалися причини відмінностей. Але навіть і в такому вигляді казка бентежила автора своєю казковістю. В 1960 році він знову взявся за переробку, щоб казка гармонічно передувала «Володарю Перснів» і вписувалася в його історико-міфологічний контекст. Толкін переробив кілька глав, але згодом припинив роботу, побачивши, що «Гобіт» втрачає свою казковість. Натомість він написав «Похід до Еребору» — своєрідне доповнення до «Володаря Перснів», де Ґандальф вже після перемоги над Сауроном, розповідає вцілілим членам Братства про події «Гобіта» — але зі своєї точки зору. Цей твір лишався неопублікованим багато років, поки син Крістофер не помістив його до збірки «Незакінчені оповідання Нуменора і Середзем'я»[1].

Адаптації[ред.ред. код]

Плакат фільму «Хоббіт: Несподівана подорож» — першої частини трилогії Хоббіт» Пітера Джексона

Екранізації[ред.ред. код]

Настільні ігри[ред.ред. код]

  • Yahtzee: The Hobbit — The Desolation of Smaug (1956)
  • The Hobbit Game (1977)
  • Die abenteuerliche Reise der Hobbits ins Reich der Ringgeister (1992)
  • The Hobbit Adventure Boardgame (1994)
  • The Hobbit: The Defeat of Smaug (2001)
  • The Hobbit SBG: An Unexpected Journey (2014)

Відеоігри[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Переклад Олександра Мокровольського
    • Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори: Повість-казка. Для мол. шк. в. / Переклад з англійської: Олександр Мокровольський; Мал. М. С. Біломлинського. — Київ: Веселка, 1985 рік, 303 с., іл. — 115000 пр. (Бібл. сер.).
    • Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори: Повість-казка. Для мол. шк. в. / Переклад з англійської: Олександр Мокровольський; Мал. М.Біломлинського. — 2-е вид. — Київ: Веселка, 1992 рік, 303 с.: іл. — 50000 пр. — ISBN 530-101-224-Х
    • Толкін, Джон Роналд Руел Гобіт, або мандрівка за Імлисті гори: Повість- казка: Для мол. та серед. шк.віку. Переклад з англійської: Олександр Мокровольський; Київ: Школа, 2002. — 348 с. 10000 пр. — ISBN 966-661-065-5 [К 1]
  • Переклад Олени О'Лір
    • Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Туди і звідти / Переклад з англійської: Олени О'Лір. — Львів: Астролябія, 2007. — 320 с. ISBN 978-966-8657-22-1[3]
    • Толкін, Джон Рональд Руел. Гобіт, або Туди і звідти /Переклад з англійської: Олена О'Лір; ілюстр. Алан Лі. — Львів: Астролябія, 2011. — 304 с. ISBN 978-966-8657-55-9 [К 1]
    • Толкін, Джон Рональд Руел. Гобіт, або Туди і звідти /Переклад з англійської: Олена О'Лір; — Львів: Астролябія, 2012. — 384 с. ISBN 978-617-664-019-6[К 1]
    • Толкін, Джон Рональд Руел. Гобіт, або Туди і звідти / Переклад з англійської: Олена О'Лір; ілюстр. Алан Лі. — Львів: Астролябія, 2013. — 304 с. ISBN 978-617-664-037-0[К 1]

Коментарі[ред.ред. код]

  1. а б в г У новій редакції.

Примітки[ред.ред. код]

Арда Це незавершена стаття про твори Дж. Р. Р. Толкіна.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.