Кабаре (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Кабаре»Picto infobox cinema.png
Cabaret
Сabaret-Bob Foss movie poster.jpg
Жанр мелодрама, мюзикл
Режисер Боб Фосс
Продюсер Cy Feuerd
Сценарист Джо Мастерофф (п'єса)
Джей Прессон Аллен
У головних
ролях
Лайза Мінеллі, Майкл Йорк, Джоел Грей, Fritz Wepperd, Гельмут Грім, Маріса Беренсон, Ralf Wolterd, Elisabeth Neumann-Vierteld, Helen Vitad, Sigrid von Richthofend, Gerd Vespermannd, Georg Hartmannd, Ricky Renéed, Estrongo Nachamad і Ellen Umlaufd[1]
Оператор Джеффрі Ансвортd
Композитор Пісні:
Джон Кандер
Фред Ебб (текст)
Саундтрек:
Ральф Бернс
Кінокомпанія ABC Pictures
Allied Artists
Дистриб'ютор Monogram Pictures, Netflix і Xfinity Streampixd
Тривалість 124 хв.
Мова англійська[2]
Країна США США
Рік 1972
IMDb ID 0068327
CMNS: Кабаре у Вікісховищі

«Кабаре́» (англ. Cabaret) — американський кінофільм, заснований на однойменному бродвейському мюзиклі, який, у свою чергу, створений за мотивами берлінських розповідей Крістофера Ішервуда. 8 премій «Оскар».

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається у Веймарській республіці в 1931 році, незадовго до приходу до влади Гітлера.
Основна сюжетна лінія пов'язана з американкою Саллі Боулз — співачкою в берлінському кабаре «Кіт-Кат». Вона знайомиться з Брайаном Робертсом, письменником-англійцем, який нещодавно приїхав до Німеччини. Саллі намагається спокусити Брайана, але безуспішно. Брайан пояснює, що ніколи не користувався успіхом у жінок, і в результаті вони стають друзями. Саллі знайомиться з розпусним багачем, бісексуалом Максиміліаном, який у результаті спокушає і її, і Брайана.

Через деякий час Саллі виявила, що вона вагітна. Брайан пропонує їй вийти за нього заміж і виїхати до Англії. Однак Саллі, розуміючи, що не пристосована для сімейного життя, відмовляється і вирішує зробити аборт. Наприкінці фільму вони розлучаються. Брайан їде додому, до Англії, а Саллі залишається в Берліні.

Дія фільму перемежовується музичними і танцювальними номерами на сцені кабаре, які веде конферансьє.

Любовна драма відбувається на тлі наростання впливу нацизму у Веймарській республіці. Якщо на початку фільму вони ледь помітні (одного штурмовика викидають з клубу як хулігана), то в міру розвитку сюжету люди в нацистській формі і з нацистською символікою поступово заполоняють кадр. На момент завершення фільму вони — основна частина публіки в кабаре.

У ролях[ред. | ред. код]

та ін.

Культурний вплив[ред. | ред. код]

Фільм «Кабаре» — незвичайне явище в ряду робіт Боба Фосса. Вперше для нього це не просто розважальна картина, а скоріше антифашистська драма, де елементи мюзиклу несуть смислове навантаження. Драматична розповідь про передвоєнної Німеччини — чудовий фон для історії героїв. Кабаре тут виступає метафорою деградації окремої особистості і всієї нації під тиском наступаючої на Європу коричневої чуми.

Відомий кінокритик Віталій Вульф так відгукувався про картину: «Я гадаю, що ця стрічка принципова, насамперед тому, що це вперше був не просто розважальний мюзикл, у цьому сюжеті була дуже важлива тема — антифашистська. Нею була пронизана музика, виконання і блискуча режисура Боба Фосса. Тому, мені здається, що це був перший мюзикл, який вніс зміст усередину своєї форми, і цей зміст став фактично головним».

Пісні та музичні номери з фільму набули великої популярності. Ці композиції неодноразово включалися в диски Лайзи Мінеллі і часто виконуються нею в концертній програмі.

У 1995 році фільм був включений в Національний реєстр фільмів США для постійного зберігання.

У 2006 увійшов під номером 5 до списку найкращих мюзиклів Американського інституту кіномистецтва.

Саундтрек[ред. | ред. код]

  • «Willkommen» («Welcome»)
  • «Mein Herr»
  • «Tiller Girls»
  • «Maybe This Time»
  • «Money, Money»
  • «Two Ladies»
  • «Heiraten (Married)»
  • «Tomorrow Belongs To Me»
  • «If You Could See Her»
  • «(Life is a) Cabaret»

Нагороди[ред. | ред. код]

Премія «Оскар» (1973)

  • Перемога в категоріях:
    • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
    • Найкращий режисер — Боб Фосс
    • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
    • Найкраща робота художника-постановника
    • Найкраща операторська робота — Джеффрі Ансворт
    • Найкращий звук
    • Найкращий монтаж — Девід Брезертон
    • Найкраща музична адаптація
  • Номінації:
    • Найкращий фільм — Боб Фосс
    • Найкращий сценарист (адаптація) — Джей Аллен

Премія BAFTA

  • Перемога в категоріях:
    • Найкращий фільм
    • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
    • Найкращий режисер — Боб Фосс
    • Самий багатообіцяючий акторський дебют — Джоел Грей
    • Найкраща операторська робота — Джеффрі Ансворт
    • Найкращий саундтрек
    • Найкраща робота художника-постановника

Премія «Золотий Глобус» (1973)

  • Перемога в категоріях:
    • Найкращий фільм
    • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
    • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
  • Номінації:
    • Найкращий режисер — Боб Фосс
    • Найкраща оригінальна пісня («Mein Herr»)
    • Найкращий сценарій
    • Найкраща акторка другорядної ролі
    • Самий багатообіцяючий акторський дебют — Джоел Грей

Премія Національної ради кінокритиків США (1972)

  • Перемога в категоріях:
    • Найкращий фільм
    • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
    • Найкращий режисер — Боб Фосс
    • Найкраща акторка другого плану — Маріса Беренсон
  • Премія Bodil (1973) найкращий неєвропейський фільм.

Премія «Давид ді Донателло» (1973)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ČSFD — 2001.
  2. Каталог кінофільмів AFI

Посилання[ред. | ред. код]