Кабінет міністрів Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Royal Coat of Arms of the United Kingdom (HM Government).svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Великої Британії
 
Category КатегоріяІнші країни

Кабіне́т міні́стрів Вели́кої Брита́нії (англ. Cabinet of the United Kingdom) — вищий орган виконавчої влади Великої Британії[1]. Кабінет міністрів складається з офіційних урядових осіб, обраних Прем'єр-міністром, з них більшість — міністри уряду, в основному глави департаментів на посадах «державних секретарів». Формально члени Кабінету обираються виключно з однієї з палат Парламенту.

Діяльність[ред.ред. код]

Технічно, Кабінет є одним з комітетів Таємної ради, тому всі його члени автоматично призначаються таємними радниками. Рішення уряду і Прем'єр-міністра формально приймаються від імені монарха на спеціальних засіданнях Таємної ради у присутності Лорда Голови і обмеженої кількості радників; такі рішення називаються «указ-в-раді» (Order-in-Council).

За конституційним звичаєм, у британській системі врядування Кабінет був формальним органом прийняття ключових рішень виконавчої влади. Тепер його роль як органу, що приймає рішення, значно скорочено, і дехто вважає, що таку функцію було узурповано Прем'єр-міністром.

Сучасна система Кабінету була встановлена Ллойд-Джорджем, коли той був Прем'єр-міністром у 19161922 роках, — з Офісом Кабінету і секретаріатом, структурою комітетів, зустрічами (Minutes) і чіткішими відношеннями з міністрами департаментів. Це було наслідком Першої світової війни, коли рішення необхідно було приймати якнайшвидше і найбільш злагоджено.

Така централізація неминучо підвищила повноваження Прем'єр-міністра з першого серед рівних у Кабінеті Асквіта 1906, до рівня домінуючих фігур Ллойд-Джорджа, Болдвіна і Черчіля.

Засідання[ред.ред. код]

Кабінет міністрів збирається на регулярній основі, як правило, щотижня у вівторок зранку з метою обговорення найважливіших питань державної політики та прийняття рішень. Упродовж тривалого періоду часу Кабінет міністрів засідав у четвер і це було змінено тільки після заяви Прем'єр-міністра Гордона Брауна про те, що наради буде перенесено на вівторок. Тривалість нарад залежить від стилю Прем'єр-міністра і політичних умов, але на теперішній час засідання може тривати лише півгодини, що свідчить про формальне прийняття рішень, розглянутих у комітетах, кулуарних групах або у двосторонніх зустрічах між Прем'єр-міністром і головами окремих департаментів Уряду, а обговорення у Кабінеті міністрів дещо обмежені.

Кабінет міністрів має безліч підкомітетів, які зосереджені на конкретних областях політики, особливо тих, які торкаються сфери діяльності декількох міністерств, і тому потребують координації. Вони можуть бути постійними або створюватись на короткий термін для розгляду конкретних питань («спеціальні комітети»). Справами Кабінету міністрів займається Секретаріат.

Більшість з Прем'єр-міністрів тримали так званий «кухонний кабінет», який складався із власних надійних радників, які могли бути членами Кабінету, але найчастіше були особистими радниками прем'єра. Останнім часом у засобах масової інформації лунають заяви (особливо на адресу урядів Маргарет Тетчер та Тоні Блера) відносно того, що більшість, а, можливо, й усі важливі рішення були прийняті ще до засідання уряду. Такі заяви зробили, наприклад колишні міністри Клер Шорт і Кріс Сміт.

Стосунки з парламентом[ред.ред. код]

У Сполученому Королівстві існують дві ключові конституційні конвенції, що стосуються відповідальності Кабінету перед парламентом та колективної відповідальності Кабінету і окремих міністрів.

Такі конвенції є наслідком того, що члени Кабінету міністрів є членами парламенту, і, відповідно, підзвітні йому, тому що парламент має верховенство. Колективна відповідальність кабінету означає, що міністри приймають рішення колективно, і тому відповідальність за наслідки цих рішень несуть на колективній основі.

Індивідуальна відповідальність міністрів визначається конвенцією про те, що як керівник департаменту, міністр несе відповідальність за свої дії, а також за невдачі свого відділу. У випадку допущення відділом грубих помилок відповідний міністр має подати у відставку. На практиці ж це доволі рідке явище. Останнім таким випадком було звільнення Естеля Морріса, який пішов у відставку з посту державного секретаря з питань освіти і професійної підготовки у 2002 році за власним бажанням (після виникнення значних проблем і недоліків у визначенні рівня іспитів). Обставини, за яких застосовується зазначена конвенція, звісно, суворо визначити неможливо, — це залежить від багатьох факторів.

У Великій Британії виконавчу владу не відділено від законодавчої, оскільки члени Кабінету одночасно є членами парламенту.

Критика діяльності[ред.ред. код]

У дійсний час дехто критикує Кабінет, тому що прем'єр-міністри керують країною у стилі «президента». Наприклад, Тоні Блер був звинувачений в тому, що не використовує Кабінет як орган колективного прийняття рішень. Те саме відноситься й до Маргарет Тетчер, яка нав'язувала урядові свою точку зору.

Голова уряду[ред.ред. код]

Кабінет міністрів[ред.ред. код]

Склад чинного уряду подано станом на 28 липня 2016 року[1].

Логотип Міністерство Міністр Фото Час на посаді Партія Веб-сайт
Міністерство державної служби
(Her Majesty's Home Civil Service)
Тереза Мей
(Theresa May)
Theresa May UK Home Office (cropped).jpg 13 липня 2016 11 червня 2017 CP [1]
Міністерство з питань бізнесу, енергетики і промислової стратегії Грег Кларк
(Greg Clark)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство з питань громад і місцевого самоврядування Саджид Джавід
(Sajid Javid)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство у справах Європейського Союзу Девід Девіс
(David Davis)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство Північної Ірландії Джеймс Брокеншир
(James Brokenshire)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство Уельсу Алан Кернс
(Alun Cairns)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство Шотландії Девід Манделл
(David Mundell)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство внутрішніх справ Ембер Радд
(Amber Rudd)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство екології, продовольства і сільських справ Андреа Лідсом
(Andrea Leadsom)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство закордонних справ Борис Джонсон
(Boris Johnson)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство культури, медіа і спорту Карен Бредлі
(Karen Bradley)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство міжнародного розвитку Пріті Пател
(Priti Patel)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство міжнародної торгівлі Ліам Фокс
(Liam Fox)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство оборони Майкл Феллон
(Michael Fallon)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство освіти і рівності жінок Джастін Грінінг
(Justine Greening)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство охорони здоров'я Джеремі Гант
(Jeremy Hunt)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство праці та пенсій Деміан Грін
(Damian Green)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство транспорту Кріс Грейлінг
(Chris Grayling)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство юстиції Елізабет Трасс
(Elizabeth Truss)
Silver - replace this image male.svg
Міністр кабінету міністрів Бен Гаммер
(Ben Gummer)
Silver - replace this image male.svg

Будівля[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Традиційно, монарх був лідером Кабінету. Голова уряду потрібен був лише для виконання рішень та здійснення політики монарха. Міністри були лише слугами, що проводили (ministered) волю монарха. Традиційний Кабінет середньовічної Англії складався з:

  • Господарство:
    • Дворецький
    • Казначей
    • Хранитель Таємної печатки
    • Церемоніймейстер
    • Гардеробник
  • Військо:
    • Маршал
    • Констебль
    • Адмірал

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (англ.) United Kingdom // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 січня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред.ред. код]

  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Уряди Великої Британії