Населення Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Великої Британії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 64,088 млн осіб
Густота 267,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,54 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,54 %
Народжуваність 12,17 ‰
Фертильність 1,89 дітей на 1 жінку
Смертність 9,35 ‰
Смертність немовлят 4,38 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 17,37 %
 • 15–64 років 64,9 %
 • старіші за 65 років 17,73 %
Середня тривалість життя 80,54 року
 • чоловіків 78,37 року
 • жінок 82,83 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,81 чол./жін.
Етнічні групи
Нація британці
Найбільший етнос англійці
Нацменшини шотландці, валлійці, ірландці
Мови
Офіційна англійська
Також у побуті шотландська, валлійська, ірландська

Населення Великої Британії. Чисельність населення країни 2015 року становила 64,088 млн осіб (23-тє місце у світі)[1]. Чисельність британців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,17 ‰ (161-ше місце у світі і 3-тє в Європейському союзі після Німеччини та Франції), смертність — 9,35 ‰ (60-те місце у світі), природний приріст — 0,54 % (155-те місце у світі).

Історія[ред. | ред. код]

Населення Великої Британії складається, переважно, з білих британців. Перебуваючи недалеко від континентальної Європи, країни, які лягли в основу Сполученого Королівства, були схильні до багатьох вторгнень та міграцій, особливо зі Скандинавії і континенту, в тому числі Римська окупація протягом кількох століть. Вважається, що британський народ сформувався переважно з різних етнічних груп, які оселилися там до XI століття: докельтської, кельтської, англосаксонської, вікінгської і норманської. Тим не менш, генетик Стівен Оппенгеймер проводив великі дослідження на Британських островах і встановив, що кельти та англосаксонці мають незначний вплив, при цьому більшість британців етнічно беруть корені від іберійської міграції давнього палеоліту (15 тис. років тому), залишки тогочасного населення представлені басками[2][3].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Великій Британії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,17 ‰ (161-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,89 дитини на одну жінку (140-ве місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 84 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2012 рік лише для Англії та Вельсу)[1].

Смертність у Великій Британії 2015 року становила 9,35 ‰ (60-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,54 ‰ (155-те місце у світі)[1][4].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Великої Британії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Великої Британії становить 40,5 року (42-ге місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 41,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,54 року (33-тє місце у світі), для чоловіків — 78,37 року, для жінок — 82,83 року[1].

Вікова структура населення Великої Британії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 17,37 % (5 706 871 чоловік, 5 424 654 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 12,41 % (4 060 480 чоловіків, 3 891 261 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (13 344 087 чоловіків, 12 873 234 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,58 % (3 675 565 чоловіків, 3 746 483 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,73 % (5 086 919 чоловіків, 6 278 667 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2009 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,1 року, жінки — 30 року, загалом — 31,6 року (дані за 2010 рік)[6].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення Британських островів (англ.)

Густота населення країни 2015 року становила 267,5 особи/км² (51-ше місце у світі)[1][4]. Центральне ядро розміщення населення країни припадає на столичний регіон Лондона, центральну Англію (Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль), шотландський Лоуленд (між Глазго і Единбургом), південний Уельс (Кардіфф), східну частину Північної Ірландії (Белфаст). Густота населення Великого Лондона становить трохи більше 5200 осіб/км²[7].

Регіон Населення (2011) % (2011)
Англія 53 012 456 83.9 83.9
 
Шотландія 5 295 000 8.4 8.4
 
Уельс 3 063 456 4.8 4.8
 
Північна Ірландія 1 810 863 2.9 2.9
 
Велика Британія 63 182 000 100 100
 

Урбанізація[ред. | ред. код]

Велика Британія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 82,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,88 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. У Великій Британії загалом налічується 11 міських агломерацій, населення яких перевищує 500 тис. жителів.

Головні міста держави: Лондон (столиця) — 10,313 млн осіб, Манчестер — 2,646 млн осіб, Бірмінгем — 2,515 млн осіб, Глазго — 1,223 млн осіб, Саутгемптон — Портсмут — 882,0 тис. осіб, Ліверпуль — 870,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,54 ‰ (40-ве місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 12,38 тис. біженців з Еритреї, 12,8 тис. з Ірану, 9,05 тис. із Зімбабве, 9,35 тис. з Афганістану, 6,9 тис. із Сомалі, 6,1 тис. з Пакистану, 5,29 тис. із Шрі-Ланки, 6,07 тис. із Судану, 6,49 тис. із Сирії[1].

У країні мешкає 41 особа без громадянства[1].

Велика Британія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білі
  
87.2%
темношкірі
  
3%
британці-індійці
  
2.3%
британці-пакистанці
  
1.9%
мішаного походження
  
2%
інші
  
3.7%

Головні етноси країни: білі — 87,2 %, темношкірі британці (африканці, жителі Карибського регіону) — 3 %, брито-індійці — 2,3 %, брито-пакистанці — 1,9 %, мішаного походження — 2 %, інші — 3,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Етнічна група Чисельність %
Білі британці 50 366 497 85,67 %
Білі (інші) 3 096 169 5,27 %
Індійці 1 053 411 1,8 %
Пакистанці 977 285 1,6 %
Ірландці 691 232 1,2 %
Мішаної раси 677 117 1,2 %
Афрокарибці 565 876 1,0 %
Чорні британці 485 277 0,8 %
Бангладешці 283 063 0,5 %
Інші азіати (не китайці) 247 644 0,4 %
Китайці 247 403 0,4 %
Інші 230 615 0,4 %
Чорні (інші) 97 585 0,2 %

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Великої Британії (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
100%
шотландська
  
%
гельська
  
%
валлійська
  
%
ірландська
  
%
корнська
  
%

Офіційна мова[10]: англійська. Інші поширені мови: шотландська — володіє 30 % населення Шотландії, гельська — 60 тис. носіїв у Шотландії, валлійська — 20 % населення Уельсу, ірландська — 10 % населення Північної Ірландії, корнська — 2-3 тис. носіїв у Корнуолі (оцінка 2012 року). У Північній Ірландії найпоширенішою мовою є англійська. У Північному та Західному Уельсі валлійська вельми поширена як перша мова, але в набагато меншій мірі, ніж англійська домінує на південному сході країни.

Велика Британія, як член Ради Європи, 2 березня 2000 року підписала і ратифікувала 27 березня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (набула чинності 1 липня 2001 року). Регіональними мовами визнані: корнська, менська, ірландська, шотландська (у Шотландії і Північній Ірландії (ольстерський діалект), валлійська (в Уельсі), гельська[11].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії у Великій Британії (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
59.5%
мусульмани
  
4.4%
індуїсти
  
1.3%
інші
  
2%
агностики
  
7.2%
атеїсти
  
25.7%

Головні релігії й вірування, які сповідуються, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство (англіканство, римо-католицтво, пресвітеріанство, методизм) — 59,5 %, іслам — 4,4 %, індуїзм — 1,3 %, інші — 2 %, не визначились — 7,2 %, не сповідують жодної — 25,7 % (станом на 2011 рік)[1]. Церква Англії та Церква Шотландії виконують функцію національних церков в своїх країнах.

Релігія Чисельність %
Християнство 42 079 000 71,6 %
Іслам 1 591 000 2,7 %
Індуїзм 559 000 1,0 %
Сикхізм 336 000 0,6 %
Юдаїзм 267 000 0,5 %
Буддизм 152 000 0,3 %
Інші релігії 179 000 0,3 %
Всього віруючих 45 163 000 76,8 %
Атеїсти 9 104 000 15,5 %
Не вказали 4 289 000 7,3 %

Освіта[ред. | ред. код]

Сполучене Королівство відрізняється надзвичайно високим рівнем грамотності. Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,7 % ВВП країни, станом на 2013 рік (36-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік). У Британській імперії загальна освіта первинного рівня була запроваджена ще 1870 року, середнього — 1900 року. Батьки зобов'язані забезпечити дітям здобуття освіти у віці від 5 до 16, і можуть продовжити навчання безкоштовно у вигляді професійної підготовки або продовження навчання до 18 років. Близько 40 % британських учнів йдуть здобувати вищу освіту (18+).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,81 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,1 % ВВП країни (30-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,38 ‰ (187-ме місце у світі); хлопчиків — 4,8 ‰, дівчаток — 3,95 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 9 випадків на 100 тис. народжень (148-ме місце у світі)[1].

Велика Британія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

2012 року було зареєстровано 126,7 тис. хворих на СНІД (36-те місце у світі), це 0,33 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (81-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 600 осіб (82-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,8 % (43-тє місце у світі)[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,6 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 13,03 км³ на рік, або 213,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 58 % припадає на побутові, 33 % — на промислові, 9 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,6 %; частка осіб похилого віку — 27,6 %, або 3,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 15 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,1 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 58,961 млн унікальних інтернет-користувачів (10-те місце у світі), що становило 92 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 32,94 млн осіб (19-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 15,2 %; сфера послуг — 83,5 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,4 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (58-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 16,9 %, серед юнаків — 18,9 %, серед дівчат — 14,8 % (52-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначне виробництво синтетичних наркотиків та їх прекурсорів. Великий споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, синтетичних наркотиків. Важливий центр відмивання грошей[1]. Уряд Великої Британії не докладає зусиль в боротьбі з такими явищами, як примусова праця, сексуальна експлуатація, незаконна торгівля внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[12][13].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Великої Британії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах United Kingdom : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) James Owen, Review of «The Tribes of Britain». [Архівовано 27 квітня 2006 у Wayback Machine.] — National Geographic 19 липня 2005 року.
  3. (англ.) Stephen Oppenheimer, Myths of British ancestry. [Архівовано 26 вересня 2006 у Wayback Machine.] — Prospect, жовтень 2006 року.
  4. а б (англ.) 2011 Census: Population Estimates for the United Kingdom. Office for National Statistics. 27 березня 2011 року. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 18 грудня 2012 року. 
  5. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  6. Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  7. (англ.) Table 1 2011 Census: Usual resident population by five-year age group and sex, United Kingdom and constituent countries. [Архівовано 26 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  8. Дані про населення подані для міських агломерацій, центрами яких є вищенаведені міста.
  9. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  10. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  11. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  12. а б Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  13. а б UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]