Населення Великої Британії
Населення Великої Британії  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 67 081 234 осіб |
| Густота | 270 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 3,59 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲0,54 % |
| Народжуваність | 10,3 ‰ |
| Фертильність | 1,61 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 9,07 ‰ |
| Смертність немовлят | 3,82 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 17,6 % |
| • 15–64 років | 63,9 % |
| • старіші за 65 років | 18,5 % |
| Середня тривалість життя | 81,94 року |
| • чоловіків | 79,95 року |
| • жінок | 84,04 року |
| Статева структура | |
| загалом | 0,99 чол./жін. |
| при народженні | 1,05 чол./жін. |
| до 15 років | 1,05 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,98 чол./жін. |
| після 65 років | 0,73 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | британці |
| Найбільший етнос | англійці |
| Нацменшини | шотландці, валлійці, ірландці, африканці, індійці, пакистанці, бангладешці, китайці |
| Мови | |
| Офіційна | англійська |
| Також у побуті | шотландська, валлійська, ірландська |
Населення Великої Британії. Чисельність населення країни 2015 року становила 64,088 млн осіб (23-тє місце у світі)[1]. Чисельність британців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,17 ‰ (161-ше місце у світі і 3-тє в Європейському союзі після Німеччини та Франції), смертність — 9,35 ‰ (60-те місце у світі), природний приріст — 0,54 % (155-те місце у світі).
Населення Великої Британії складається, переважно, з білих британців. Перебуваючи недалеко від континентальної Європи, країни, які лягли в основу Сполученого Королівства, були схильні до багатьох вторгнень та міграцій, особливо зі Скандинавії і континенту, в тому числі Римська окупація протягом кількох століть. Вважається, що британський народ сформувався переважно з різних етнічних груп, які оселилися там до XI століття: докельтської, кельтської, англосаксонської, вікінгської і норманської. Тим не менш, генетик Стівен Оппенгеймер проводив великі дослідження на Британських островах і встановив, що кельти та англосаксонці мають незначний вплив, при цьому більшість британців етнічно беруть корені від іберійської міграції давнього палеоліту (15 тис. років тому), залишки тогочасного населення представлені басками[2][3].
Народжуваність у Великій Британії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,17 ‰ (161-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,89 дитини на одну жінку (140-ве місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 84 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2012 рік лише для Англії та Вельсу)[1].
Смертність у Великій Британії 2015 року становила 9,35 ‰ (60-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,54 ‰ (155-те місце у світі)[1][4].
Середній вік населення Великої Британії становить 40,5 року (42-ге місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 41,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,54 року (33-тє місце у світі), для чоловіків — 78,37 року, для жінок — 82,83 року[1].
Вікова структура населення Великої Британії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
- діти віком до 14 років — 17,37 % (5 706 871 чоловік, 5 424 654 жінки);
- молодь віком 15—24 роки — 12,41 % (4 060 480 чоловіків, 3 891 261 жінки);
- дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (13 344 087 чоловіків, 12 873 234 жінки);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,58 % (3 675 565 чоловіків, 3 746 483 жінки);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,73 % (5 086 919 чоловіків, 6 278 667 жінок)[1].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2009 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,1 року, жінки — 30 року, загалом — 31,6 року (дані за 2010 рік)[6].
Густота населення країни 2015 року становила 267,5 особи/км² (51-ше місце у світі)[1][4]. Центральне ядро розміщення населення країни припадає на столичний регіон Лондона, центральну Англію (Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль), шотландський Лоуленд (між Глазго і Единбургом), південний Уельс (Кардіфф), східну частину Північної Ірландії (Белфаст). Густота населення Великого Лондона становить трохи більше 5200 осіб/км²[7].
| Регіон | Населення (2011) | % (2011) | |
|---|---|---|---|
| Англія | 53 012 456 | 83.9 | |
| Шотландія | 5 295 000 | 8.4 | |
| Уельс | 3 063 456 | 4.8 | |
| Північна Ірландія | 1 810 863 | 2.9 | |
| Велика Британія | 63 182 000 | 100 | |
Велика Британія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 82,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,88 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. У Великій Британії загалом налічується 11 міських агломерацій, населення яких перевищує 500 тис. жителів.
Головні міста держави: Лондон (столиця) — 10,313 млн осіб, Манчестер — 2,646 млн осіб, Бірмінгем — 2,515 млн осіб, Глазго — 1,223 млн осіб, Саутгемптон — Портсмут — 882,0 тис. осіб, Ліверпуль — 870,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Найбільші міста Великої Британії Англія та Уельс — дані перепису 2011 року; Шотландія — оцінка 2012 року; Північна Ірландія — перепис 2001 року.[8] | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| № | Назва | Регіон | Населення | № | Назва | Регіон | Населення | ||
 Лондон  Манчестер |
1 | Лондон | Великий Лондон | 9 787 426 | 11 | Бристоль | Південно-Західна Англія | 617 280 | .jpg) Бірмінгем  Лідс |
| 2 | Манчестер | Північно-Західна Англія | 2 553 379 | 12 | Лестер | Східний Мідленд | 508 916 | ||
| 3 | Бірмінгем | Західний Мідленд | 2 440 986 | 13 | Единбург | Шотландія | 488 610 | ||
| 4 | Лідс | Йоркшир і Гамбер | 1 777 934 | 14 | Белфаст | Північна Ірландія | 483 418 | ||
| 5 | Глазго | Шотландія | 1 199 629 | 15 | Брайтон | Південно-Східна Англія | 474 485 | ||
| 6 | Ліверпуль | Північно-Західна Англія | 864 122 | 16 | Борнмут | Південно-Західна Англія | 466 266 | ||
| 7 | Саутгемптон | Південно-Східна Англія | 855 569 | 17 | Кардіфф | Уельс | 390 214 | ||
| 8 | Ньюкасл-апон-Тайн | Північно-Східна Англія | 774 891 | 18 | Мідлсбро | Йоркшир і Гамбер | 376 633 | ||
| 9 | Ноттінгем | Східний Мідленд | 729 977 | 19 | Сток-он-Трент | Західний Мідленд | 372 775 | ||
| 10 | Шеффілд | Йоркшир і Гамбер | 685 368 | 20 | Ковентрі | Західний Мідленд | 359 262 | ||
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,54 ‰ (40-ве місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Країни походження мігрантів, квітень 2007 — березень 2008
Країни народження іноземців, квітень 2007 — березень 2008
У 2022 році сальдо міграції Великої Британії становило понад 600 тисяч, із яких 100% складають мігранти з поза меж ЄС[9].
Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 12,38 тис. біженців з Еритреї, 12,8 тис. з Ірану, 9,05 тис. із Зімбабве, 9,35 тис. з Афганістану, 6,9 тис. із Сомалі, 6,1 тис. з Пакистану, 5,29 тис. із Шрі-Ланки, 6,07 тис. із Судану, 6,49 тис. із Сирії[1].
У країні мешкає 41 особа без громадянства[1].
Велика Британія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[10].
Головні етноси країни: білі — 87,2 %, негри (африканці, негри Карибського регіону) — 3 %, індійці — 2,3 %, пакистанці — 1,9 %, мішаного походження — 2 %, інші — 3,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].
| Етнічна група | Чисельність | % |
|---|---|---|
| Білі британці | 44,355,044 | 74.4 % |
| Решта білих (включаючи ірландців, пейві та циган) | 4,344,187 | 7.3 % |
| Азіати (індійці, пакистанці, бангладешці, китайці та інші) | 5,515,455 | 9.3 % |
| Негри (африканці, негри Карибського регіону та інші) | 2,409,283 | 4.0 % |
| Змішані | 1,717,977 | 2.9 % |
| Інші | 1,255,632 | 2.1 % |
| Загалом | 59,597,578 | 100 % |
Станом на 2021 рік білі британці і досі складають абсолютну більшість населення, проте протягом останніх десятиліть завдяки міграційній політиці їхня частка стрімко зменшується[12]. Так, за переписом населення 2001 року вони складали 87% населення Англії[13], 2011 року – 79%[13], а 2021-го – усього 73%[14]. У Вельсі динаміка подібна: 96%, 93% і 90% відповідно. Ба більше, зменшується також і чисельність білих британців.
У 2010 році демограф Девід Коулман опублікував дослідження, у ході якого він прогнозує майбутній демографічний спад білих британців у Британії, вказуючи, що вони стануть меншиною у Бірмінгемі та Лондоні протягом 2020-х років[15]. Він також підрахував, що приблизно з 2056 по 2066 рік тенденція до зменшення частки білого населення призведе до того, що у Великій Британії білі стануть меншиною[16]. Ним було розглянуто декілька сценаріїв. За одним із них, якщо іміграція складатиме до 254 тисяч осіб на рік, а еміграція білих британців – 74 тисяч осіб на рік, до 2051 року білі британці зменшаться до 59% від загальної кількості населення, інші білі становитимуть 10%, а небілі – 31% населення. До 2066 року це неминуче призведе до того, що білі британці стануть меншиною. Проте динаміка міграції небілого населення, яка була актуальною на момент проведення та публікації дослідження, тільки посилилася: так, у 2022 році сальдо міграції становило понад 600 тисяч, з яких 100% складають мігранти з країн поза межами ЄС[9].
Такі прогнози розділяє демограф із Оксфордського університету Пол Морланд, який також бачить причину зменшення долі білих британців у міграційній політиці британського уряду[17].
Офіційна мова[18]: англійська. Інші поширені мови: шотландська — володіє 30 % населення Шотландії, гельська — 60 тис. носіїв у Шотландії, валлійська — 20 % населення Уельсу, ірландська — 10 % населення Північної Ірландії, корнська — 2-3 тис. носіїв у Корнуолі (оцінка 2012 року). У Північній Ірландії найпоширенішою мовою є англійська. У Північному та Західному Уельсі валлійська вельми поширена як перша мова, але в набагато меншій мірі, ніж англійська домінує на південному сході країни.
Велика Британія, як член Ради Європи, 2 березня 2000 року підписала і ратифікувала 27 березня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (набула чинності 1 липня 2001 року). Регіональними мовами визнані: корнська, менська, ірландська, шотландська (у Шотландії і Північній Ірландії (ольстерський діалект), валлійська (в Уельсі), гельська[19].
Переважна більшість населення не має релігійної ідентичності[20]. Решта відносять себе до таких релігій та конфесій: християнство (англіканство, римо-католицтво, пресвітеріанство, методизм) — 35,6 %, іслам — 6,7 %, індуїзм — 1,7 %[21], інші — 3,6 %, не визначились — 2,1 %. Церква Англії та Церква Шотландії виконують функцію національних церков у своїх країнах.
Сполучене Королівство відрізняється надзвичайно високим рівнем грамотності. Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,7 % ВВП країни, станом на 2013 рік (36-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік). У Британській імперії загальна освіта первинного рівня була запроваджена ще 1870 року, середнього — 1900 року. Батьки зобов'язані забезпечити дітям здобуття освіти у віці від 5 до 16, і можуть продовжити навчання безкоштовно у вигляді професійної підготовки або продовження навчання до 18 років. Близько 40 % британських учнів йдуть здобувати вищу освіту (18+).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,81 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,1 % ВВП країни (30-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,38 ‰ (187-ме місце у світі); хлопчиків — 4,8 ‰, дівчаток — 3,95 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 9 випадків на 100 тис. народжень (148-ме місце у світі)[1].
Велика Британія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
2012 року було зареєстровано 126,7 тис. хворих на СНІД (36-те місце у світі), це 0,33 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (81-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 600 осіб (82-ге місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,8 % (43-тє місце у світі)[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,6 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 13,03 км³ на рік, або 213,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 58 % припадає на побутові, 33 % — на промислові, 9 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,6 %; частка осіб похилого віку — 27,6 %, або 3,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 15 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,1 % (станом на 2012 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 58,961 млн унікальних інтернет-користувачів (10-те місце у світі), що становило 92 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 32,94 млн осіб (19-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 15,2 %; сфера послуг — 83,5 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,4 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (58-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 16,9 %, серед юнаків — 18,9 %, серед дівчат — 14,8 % (52-ге місце у світі)[1].
Незначне виробництво синтетичних наркотиків та їх прекурсорів. Великий споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, синтетичних наркотиків. Важливий центр відмивання грошей[1]. Уряд Великої Британії не докладає зусиль в боротьбі з такими явищами, як примусова праця, сексуальна експлуатація, незаконна торгівля внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[22][23].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Великої Британії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[22][23].
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 United Kingdom : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ (англ.) James Owen, Review of «The Tribes of Britain». [Архівовано 27 квітня 2006 у Wayback Machine.] — National Geographic 19 липня 2005 року.
- ↑ (англ.) Stephen Oppenheimer, Myths of British ancestry. [Архівовано 26 вересня 2006 у Wayback Machine.] — Prospect, жовтень 2006 року.
- 1 2 (англ.) 2011 Census: Population Estimates for the United Kingdom (PDF). Office for National Statistics. 27 березня 2011 року. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 18 грудня 2012 року.
- ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
- ↑ Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
- ↑ (англ.) Table 1 2011 Census: Usual resident population by five-year age group and sex, United Kingdom and constituent countries. [Архівовано 26 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Дані про населення подані для міських агломерацій, центрами яких є вищенаведені міста.
- 1 2 Long-term international migration, provisional - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk (англ.). 25 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Population of England and Wales. www.ethnicity-facts-figures.service.gov.uk (англ.). 22 грудня 2022. Процитовано 1 серпня 2023.
- ↑ Malik, Kenan (4 грудня 2022). White Britons are declining and immigrants help prop up Christianity. Does it matter?. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 31 липня 2023.
- 1 2 UK Government Web Archive. webarchive.nationalarchives.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 31 липня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Ethnic group - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Coleman, David (17 листопада 2010). When Britain becomes “majority minority”. dlv.prospect.gcpp.io (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ White Britons 'will be minority' by 2066, says professor. www.telegraph.co.uk (англ.). 2 травня 2013. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Демограф: через 40 років білі британські діти будуть меншістю в школах - Українська Служба - polskieradio.pl. polskieradio.pl (укр.). 13 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
- ↑ National Profiles | World Religion. www.thearda.com (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ National Profiles | World Religion. www.thearda.com. Процитовано 31 липня 2023.
- 1 2 Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- 1 2 UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Великобритания // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Великобритания // Страны и народы. Зарубежная Европа. Западная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. The United Kingdom : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Великої Британії.
- At a glance: The United Kingdom. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Великої Британії.
- The United Kingdom. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Великої Британії.
- The United Kingdom. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Великої Британії від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
.svg)
