Вихід Великої Британії з Європейського союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вихід Великої Британії з Європейського союзу
UK location in the EU 2016.svg
Карта Європейського Союзу:
територія Сполученого Королівства виділена помаранчевим кольором

Вихід Великої Британії з ЄС або Brexit (укр. Брекзит — вихід Британії) — питання, яке неодноразово порушувалось консервативними та націоналістичними партіями, що закінчилось референдумом 23 червня 2016 року.

Офіційно запланований на квітень 2019 року.[1]

Передісторія[ред. | ред. код]

Після парламентських виборів у Великій Британії у травні 2015 року переобраний прем'єр-міністр Сполученого Королівства Девід Камерон підтвердив прихильність до маніфесту Консервативної партії у проведенні референдуму щодо британського членства в Європейському Союзі до кінця 2017 року.[2] Кемерон пообіцяв у січні 2013 року, що проведе такий референдум, якщо його партія отримає більшість на виборах. Ще 25 липня 2015 р. газета Independent з посиланням на джерела в британському уряді повідомила про те, що Девід Кемерон може призначити референдум щодо членства в Євросоюзі на червень 2016 року.[3]

Терміни використовують для позначення виходу Британії з ЄС (англ. «Britain»+«exit»[4][5]) за аналогією до Grexit (укр. Грекзит — як поєднання англійських слів Greece (Греція) і exit (вихід).[6][7][8][9]

Зовнішній вплив[ред. | ред. код]

В липні 2018 британська газета The Observer, що належить The Guardian, випустила розслідування про зв'язки найбільшого спонсора кампанії Аарона Бенкса з російськими високопосадовцями, в першу чергу — послом Росії в Лондоні Олександром Яковенком.

Як стверджується, між дипломатом і бізнесменом відбулося 11 зустрічей, серед іншого йому пропонували придбати російські золоті копальні[10][11].

Референдум[ред. | ред. код]

Референдум щодо членства Великої Британії в ЄС пройшов у Великій Британії та Гібралтарі 23 червня 2016 року.

Результати проведення даного референдуму:

  • 51,9 % виборців виявили своє бажання покинути ЄС.
  • 48,1 % виборців побажали залишитися в складі Європейського союзу.
  • Шотландці та жителі Північної Ірландії в цілому виявили своє бажання залишитися в складі ЄС, а ось валлійці й англійці, без Лондона, проголосували за вихід.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Брекзит: як діятиме стаття 50 для Британії? /ВВС, 27.3.2017/
  2. The Conservative Party Manifesto 2015. Conservative Party. с. 30. Процитовано 16 May 2015.  (англ.)
  3. EU referendum 'within a year': David Cameron fast-tracks vote on Britain's membership of European Union to June 2016. 2015-07-26. Процитовано 2015-07-26.  (англ.)
  4. Світові новини про «Брекзит»
  5. Інформація на BBC
  6. Fraser, Douglas (10 August 2012). The Great British Brexit. BBC. Процитовано 24 November 2012. 
  7. Dixon, Hugo (11 November 2012). British Companies Should Beware E.U. Split. The New York Times Company (New York). Процитовано 24 November 2012. 
  8. Masa Serdarevic (27 June 2012). Towards a Brixit. The Financial Times. Процитовано 24 November 2012. 
  9. European press's weary resignation to EU summit failure. British Broadcasting Corporation. 24 November 2012. Процитовано 24 November 2012. 
  10. СМИ нашли «золотой» российский след в финансировании Brexit британским миллионером (рос.)
  11. Раскрыты связи главного спонсора Brexit с Россией (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]