Литвиненко Олександр Вальтерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Олекса́ндр Ва́льтерович Литвине́нко (4 грудня 1962, Вороніж, РРФСР — 23 листопада 2006, Лондон, Велика Британія) — працівник радянських і російських спецслужб (19881999), згодом політичний емігрант, опонент уряду Путіна. Помер в одному з британських шпиталів від променевої хвороби[1].

Діяльність в органах держбезпеки[ред.ред. код]

1980 — після закінчення середньої школи був призваний до лав Збройних сил СРСР. За наступні двадцять років пройшов шлях від рядового до підполковника. З 1988 року співробітник органів контррозвідки КДБ СРСР, з 1991 — центрального апарату МБ-ФСК-ФСБ. Спеціалізація — боротьба з тероризмом й організованою злочинністю. За проведення спільних з Московським карним розшуком (МУР) операцій по розшуку й затримці особливо небезпечних злочинців одержав звання «Ветеран МУРА». Учасник бойових дій у багатьох «гарячих точках» колишнього СРСР і Росії. В 1997 році переведений до Управління по розробці злочинних організацій (УРПО ФСБ) на посаду старшого оперативного співробітника, заступника начальника 7-го відділу.

18 листопада 1998 — разом із кількома колегами по Управлінню провів в Москві прес-конференцію, учасники якої повідомили про те, що в листопаді 1997 г. одержали від керівників УРПО генерал-майора Євгенія Хохолькова й капітана І рангу Олександра Камишнікова усний наказ убити Бориса Березовського (у той час — заступника секретаря Ради безпеки Росії). Литвиненко і його колеги відмовилися виконувати наказ, після чого їхні начальники стали загрожувати їм фізичною розправою за те, що не захотіли вбити «єврея, що обікрав півкраїни».

Переслідування й еміграція[ред.ред. код]

За два тижні на Литвиненка біля його будинку було здійснено замах. У березні 1999 г. він був арештований за обвинуваченням у перевищенні повноважень і поміщений в «Лефортово». У листопаді 1999 року виправданий, але одразу в залі суду, після зачитаного йому виправдувального вироку, був заарештований ФСБ і поміщений у СІЗО Бутирської в'язниці за іншою кримінальною справою. У 2000 р. друга кримінальна справа була припинена прокуратурою за відсутністю складу злочину, однак у той же день проти Литвиненка була розпочата третя кримінальна справа, а він сам звільнений під підписку про невиїзд. Порушивши її, він перебрався у Туреччину, у зв'язку із чим підписка була замінена на взяття під варту. Проти нього була порушена четверта кримінальна справа. Його близьких грубо допитували в Росії. Вітчим помер після допиту від інсульту. Невідомі побили брата. [4]

У травні 2001 р. Велика Британія надала Олександру Литвиненку політичний притулок, як тому, хто піддається переслідуванням на батьківщині. Литвиненко підкреслював, що розповсюджена в Росії думка про надання притулку у винагороду за державні таємниці до нього відношення не мала.

У жовтні 2006 р. Литвиненко одержав британське підданство.

Публікації[ред.ред. код]

Перша книга Литвиненка «ФСБ підриває Росію», написана в співавторстві з істориком, консультантом Фонду громадянських свобод Юрієм Фельштинським, вийшла в Нью-Йорку восени 2001 р. У ній автори обвинувачують ФСБ в організації терористичних актів (у тому числі вибухів житлових будинків восени 1999 в Буйнакську, Москві й Волгодонську), викрадень й убивств. Згодом по цій книзі був знятий документальний фільм, що одержав назву «ФСБ підриває Росію» або, в іншому варіанті, «Замах на Росію» (режисер — Жан-Шарль Деньо).

У 2002 р. вийшла друга книга Литвиненка — «Луб'янське злочинне угруповання» — про корупцію, хабарництво, зв'язки КДБ-ФСБ із злочинним світом, викрадення і вбивства на замовлення.

Литвиненко звинувачував Володимира Путіна у педофілії, про що знало його найближче оточення, ще під час навчання в університеті Андропова, що ледь не коштувало йому кар'єри. Матеріал починався з опису зустрічі Путіна з туристами, під час якої він поцілував маленького хлопчика в живіт. Він також казав, що Путіну вдалося знайти відеозаписи ФСБ, де він вступає у статевий акт з неповнолітніми хлопчиками [5].

Замах 2006 року[ред.ред. код]

1 листопада 2006 р. Олександр Литвиненко, за його власними словами, сказаними детективам Скотланд-Ярду, зустрівся зі знайомим колишнім співробітником ФСБ із Москви Андрієм Луговим і невідомим, котрий представився Володимиром. «Володимир» не розкривав своєї персони й неодноразово наполягав на чашці чаю. [6]

У той же день Литвиненко зустрівся в одному з ресторанів Лондона із громадянином Італії Маріо Скарамеллою. Скарамелла є експертом з питань проникнення радянського КДБ в італійську політику й, можливо, має зв'язки з російською ФСБ. [7] За словами Скарамелли, він передав Литвиненко матеріали про «групу кілерів із Санкт-Петербурга», що вбила журналістку Ганну Політковську та збирається усунути Литвиненка й Скарамеллу. [8]

Повернувшись додому, Литвиненко відчув себе погано. Він запідозрив отруєння й промив шлунок, після чого був доставлений у лікарню. Лікарі стали підозрювати отруєння талієм — високотоксичною отрутою, яку складно ідентифікувати і ще складніше вивести з організму. Талій у першу чергу вражає нервову систему людини, печінку й нирки; отруєння ним нерідко закінчується смертю. Лікар Литвиненка заявив, що мова йде про навмисне отруєння [9].

Скарамелла організував прес-конференцію в Римі, а також брав участь у телеінтерв'ю із британським каналом. Він розповів про свою зустріч і про побоювання за своє життя. Луговий й «Володимир» не були помічені у Великій Британії після отруєння. У бесіді з журналістом The Time у Москві Луговий відкинув підозри. [10] [11] [12], [13] [14]

За даними на 20 листопада [15], Литвиненко перебував у палаті під збройною охороною; шанси на його виживання оцінювались, як 50/50. У пацієнта було порушення функцій кісткового мозку, який не виробляв достатньої кількості лейкоцитів для підтримки імунної системи організму. Це говорило про наслідки отруєння сильною радіоактивною речовиною, яка швидко розкладається. Поліція вела розслідування замаху.

Смерть[ред.ред. код]

У ніч на 23 листопада 2006 стан здоров'я Литвиненка різко погіршився, і 23 листопада о 21:21 за місцевим часом він помер у лікарні Університетського коледжу Лондона[2] Поліція розслідує його смерть, як таку, що «настала від нез'ясованих причин».

24 листопада вчені із Британського агентства охорони здоров'я (БАЗ) припустили, що Литвиненко вмер від радіоактивного зараження. В аналізах були виявлені сліди радіації, викликаної, як передбачається, полонієм-210, відповідно до заяви глави центра БАЗ щодо радіаційних, хімічних і зовнішніх ризиків Роджера Кокса. Він також заявив, що в малих дозах полоній-210 збільшує ризик захворювання раком, а в більших кількостях порушує діяльність кісткового мозку, травної системи й інших життєво важливих органів. Полоній-210 є джерелом альфа-випромінювання, однак він становить небезпеку тільки тоді, коли потрапляє усередину організму з їжею, шляхом вдихання або через відкриту рану. БАЗ досліджує можливі ризики для людей, що контактували з Литвиненком, включаючи медперсонал. [16], [17], [18], [19]

Розслідування[ред.ред. код]

Розслідування проводиться контртерористичним управлінням Скотланд-Ярду. [20]

Детективи зі Скотланд-Ярду провели обшуки на предмет наявності радіації в тих місцях, які відвідував Литвиненко. Сліди радіації знайшли в суші-барі на Піккаділлі, де Литвиненко зустрічався зі Скарамеллою, у готелі Міленіум Мейфейр на Гросвенор Сквер, де він розмовляв з колишнім співробітником ФСБ Андрієм Луговим, і в будинку самого Литвиненка на Масуелл Гілл (північ Лондона). [21], [22], [23], [24]

Із приводу розслідування виступив міністр внутрішніх справ Об'єднаного Королівства Джон Рід. Він підтвердив, що поліція шукає радіоактивні матеріали, пов'язані з радіацією, виявленою в тілі Литвиненка. [25]

Голова відділу у боротьбі з тероризмом Скотланд-Ярда Пітер Кларк заявив: «Детективи ведуть інтенсивне розслідування. Ми намагаємося знайти можливих свідків, відстежити пересування Литвиненка у важливий час, у тому числі, коли він у перший раз відчув себе хворим, ідентифікувати людей, з якими він зустрічався. Також досліджуються записи відеокамер спостереження». [26]

Хіміки заявляють, що смертельна доза полонію-210 може бути отримана тільки штучним шляхом, використовуючи прискорювач елементарних часток або ядерний реактор: «Це не випадкове вбивство. Це не знаряддя вбивства, обране групою аматорів. Ці люди мають за собою серйозні ресурси», — заявила Андреа Селла, доктор хімії в Юниверсіті Коледж Лондон, в інтерв'ю агентству Reuters[3].

«Форін офіс» (МЗС Великої Британії) звернувся до російської влади із проханням надати всю інформацію, що може допомогти розслідуванню. Це питання обговорювалося на зустрічі 24 листопада із російським послом у Лондоні Юрієм Федотовим[4].

У липні 2014 року міністр внутрішніх справ британського уряду Тереза Мей оголосила про початок громадського розслідування у справі про вбивство колишнього офіцера російського ФСБ Олександра Литвиненка, отруєного радіоактивним полонієм у 2006 році[5].

Причетність Росії до смерті Литвиненка[ред.ред. код]

Відкриті слухання у справі про вбивство Литвиненка[ред.ред. код]

Адвокат Річард Хоруелл, який представляє британське слідство у справі про вбивство Олександра Литвиненка, звинуватив російську владу в причетності до отруєння колишнього офіцера ФСБ. «У той чи інший спосіб російська держава брала участь у вбивстві Литвиненка», — констатував пан Хоруелл у своїй фінальній заяві на слуханнях у Високому суді Лондона. Юрист пояснив, що під висловом «у той чи інший спосіб» він має на увазі, що у російської влади був не один, а багато мотивів бажати смерті Олександру Литвиненку, і його вбивство не могло статися без участі державних органів Росії[6]. Адвокат сім'ї Литвиненків Бен Еммерсон сказав, що відповідальність російської держави у цьому вбивстві переконливо доведена[7].

Можливі виконавці[ред.ред. код]

У безпосередньому виконанні злочину Річард Хоруелл звинуватив колишнього співробітника ФСБ, нині депутата Держдуми Росії — Андрія Лугового, а також російського підприємця Дмитра Ковтуна. «Навіть гарячі прихильники конспірології не могли не визнати, що сліди полонію пов'язують Литвиненка тільки з Луговим і Ковтуном», — пояснив адвокат. За його словами, слідство вважає, що докази повністю доводять вину Лугового і Ковтуна, тоді як ніяких суттєвих доказів про можливу причетність до злочину інших осіб слідством не виявлено. Дмитро Ковтун і Андрій Луговий відкидають звинувачення на свою адресу. Російська влада також неодноразово заперечувала причетність до злочину. Відкриті слухання у справі про вбивство Литвиненка завершилися виступами адвоката сім'ї Литвиненка Бена Еммерсона і радника дізнання Робіна Тама. Олександра Литвиненка отруїли радіоактивним полонієм 1 листопада 2006 року. Він помер у лікарні через три тижні.

У липні 2016 році американська газета WSJ відкрито звинуватила у смерті Литвиненка Володимира Путіна[8].

9 січня адміністрація США за законом Магнітського, в числі інших, наклала особисті санкції й на двох ймовірних вбивць Олександра Литвиненка — Лугового і Ковтуна[9].

Відгуки та думки[ред.ред. код]

Друзі Литвиненка у прямому ефірі британських телеканалів зачитали передсмертну заяву екс-офіцера ФСБ. Вони стверджують — текст записаний зі слів померлого. На папері є й підпис Олександра Литвиненка:

Зараз я лежу тут і виразно чую биття крил ангела смерті. Можливо, мені і вдасться вислизнути від нього, але мої ноги вже не так швидкі, як мені хотілося б. Тому я думаю настав час сказати кілька слів людині, яка винна за мій нинішній стан. Пане Путін, вам, можливо, вдасться змусити мене замовкнути, але ця тиша вам обійдеться дорогою ціною. Ви показали, що є жорстоким варваром, яким уявляють вас найсуворіші критики. Ви показали, що не поважаєте життя людини, свободу й інші ліберальні цінності. Ви показали, що не гідні своєї посади, недостойні довіри цивілізованих людей. Можливо, ви змусите замовкнути одну людину, але протести по всьому світу будуть лунати у ваших вухах, пане Путін, до кінця вашого життя. Нехай Господь простить вас за те, що ви зробили - не лише зі мною, але й з моєю рідною Росією і її народом[10]

Громадське дізнання обставин смерті Литвиненка[ред.ред. код]

Громадське дізнання обставин смерті Олександра Литвиненка відкрилося у Високому суді Лондона в січні 2015 року. Головував на ньому сер Роберт Овен. 21 січня 2016 він представив результати дізнання[11], це було оприлюднення звіту на понад 300 сторінок, який називає замовниками вбивства Литвиненка спецслужбу ФСБ (Патрушев очолював ФСБ з 1999 до 2008 року. Зараз він є секретарем Ради нацбезпеки Росії) і, можливо, президента Путіна.

В заяві в британському парламенті, після публікації висновків громадського дізнання в справі вбивства колишнього офіцера ФСБ, Тереза Мей назвала неприйнятною відмову Росії співпрацювати зі слідством. Тереза Мей повідомила, що проти головних підозрюваних у вбивстві — Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна — буде введено персональні санкції, такі як замороження їхніх активів у британських банках. Британський Форін офіс викликав посла Росії у зв'язку з висновками громадського дізнання[12].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]