Лоцманська Кам'янка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лоцманська Кам'янка
Дніпро
Лоцманська Кам'янка
Герб району
Загальна інформація
Країна

Flag of Ukraine.svg Україна

Район

Соборний

Географічні координати 48°23′48″ пн. ш. 35°04′40″ сх. д. / 48.39666666666700223° пн. ш. 35.07777777777800310° сх. д. / 48.39666666666700223; 35.07777777777800310Координати: 48°23′48″ пн. ш. 35°04′40″ сх. д. / 48.39666666666700223° пн. ш. 35.07777777777800310° сх. д. / 48.39666666666700223; 35.07777777777800310
Телефонний код (056)
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Лоцманська Кам'янка is located in Україна
Лоцманська Кам'янка
Лоцманська Кам'янка
Лоцманська Кам'янка (Україна)
CMNS: Лоцманська Кам'янка на Вікісховищі

Лоцманська Кам'янка, Лоц-Кам'янка, Кам'янка — сучасний район на сході Соборного району міста Дніпро, козацьке поселення перед дніпровськими порогами лоцманів, що займалися провадженням човнів через пороги.

Межі[ред.ред. код]

На заході межує з запорозьким селом Мандриківка, на півдні межує з козацьким містечком Старі Кодаки. На заході села побудовані житлові масиви Перемога-5 та Перемога-6. На сході на кручі над Лоц-Кам'янкою побудований житловий масив Сокіл.

Межею Лоцманської Кам'янки з Мандриківською є вулиця Дорожня (або в народі - Межова), саме де закінчується вулиця Мандриківська на 5 масиві Перемоги, де вона переходить у вулицу Бакинську.

Археологія[ред.ред. код]

У 1999 році під час будівництва Південного мосту через Дніпро у центрі Кам'янки на пагорбі були проведені археологічні розкопки, які виявили сліди давнього поселення.

Історія[ред.ред. код]

Вважається, що Кам'янка заселялася з будівництвом Кодацької фортеці у 1635 році, поштовх до її розвитку також дало зведення поблизу Кам'янського ретраншементу у 1737 році.

Лоцмани[ред.ред. код]

За свідченням Яворницького 1750 року за наказом Запорозького Кошу сюди перевели частину річників з Ненаситецької берегової сторожі флотилії. За наказом Потьомкіна полковник Леонтій Фалеїв організує судноплавство через пороги, проводити човни через які 1785 року зголосилося 42 чоловіка. 1787 року вже налічувалося 120 лоцманів. Після проведення 80 судів Катерини ІІ-ої через пороги Потьомкін запропонував поселити за державний кошт 121 лоцмана у Кам'янці, після чого вона почала називатися Лоцманською Кам'янкою (існувало ще село Кам'янське, яке згодом стала містом і зараз називається Кам'янське) . Вони були звільнені від податків і військової повинності з окладом 25 карбованців на рік. 1811 року до лоцманів було зараховано всіх мешканців 20-60 років Кам'янки і Старого Кодаку.

Два рази на рік, перед початком навігації і перед її завершенням, лоцманська громада обирала отамана, його помічника, скарбника і писаря. Лоцмани переважно обслуговували човни з товаром і лісом між Катеринославом, Кам'янкою, Огрінню, Чаплями і Кічкасом, Хортицею, Олександрівськом. З побудовою залізниці навантаження на водний шлях через пороги істотно зменшився.

Лоцмани ще з часів запорожців проводили виміри рівня води Дніпра на станції на Каменуватом острові у південних околиць Кам'янки. Цей пост є найдавнішим гідрометричний пам'ятником на теренах України і Європи[1].

1932 року з підняттям вод Дніпра і затопленням Дніпровських порогів лоцманська професія зникла. Тільки у 1941–1946 роках коли Дніпрові пороги знову з'явилися після зруйнування радянцями Дніпрогесу перед німецькими військами, потреба у лоцманах знову виникла.

Дмитро Яворницький про Лоцманську Кам'янку[ред.ред. код]

«Слобода Лоцманська Кам'янка — дуже давнє запорізьке займище. За запорожців тут були зимовники військової старшини Старого Кодаку. Заселення цієї місцевости почалось з 1750 року, коли з наказу запорізького Кошу сюди перевели частину лоцманів з Ненаситецької берегової сторожі тамошньої гребної флотилії, як каже про це місцевий церковний історик, додаючи до цього, що стало сімейний люд Кам'янку почав заселяти з 1770 року.

Отже, можна сказати, що 1770 року був великий наскік татар на південну країну Запорожжя, а в такім разі маса запорізьких гніздюків, себто козаків-хазяїв, кидалась з півдня на північ запорізьких степів і там закладала нові села…

1784 року в слободі Лоцманській Кам'янці спочатку поставлено молитовний будинок із старої скасованої церкви города Старого Кодаку, а потім того, 1794 року, збудовано й церкву…

..Року 1811 вийшов наказ: поселян казенних селищ Кам'янки та Старого Кодаку обернути всіх на лоцманів, літами од 20 до 60 років…» (з книги «Дніпрові пороги»)

Подальша історія у Російській імперії[ред.ред. код]

На 1859 рік Лоцманська Кам'янка була державним селом. Тут було 250 подвірь, 1 православна церква й мешкало 1530 осіб.[2]

Першу церкву побудували 1794 року, яку відбудували 1874 року.

1872 року у Кам'янці мешкало 2022 особи. 1908 року громада побудувала 2-клясну земську школу.

За УРСР[ред.ред. код]

На південному заході селища зведений радянський високоповерховий район Лоцманський (згодом перейменовано на Перемогу-4, -5,-6).

За незалежної України[ред.ред. код]

Добудовано, початий ще за комунистів, Південний міст, що зв'язав Кам'янку з Придніпровськом й Чаплями.

Відомі особи[ред.ред. код]

1901 року тут народився партизан часів 2-ї світової війни, генерал-майор, двічі герой СРСР, міністр соціального забезпечення України Олексій Федорович Федоров. У селі є його музей.

1918 року народився Іван Павлович Казанець, що став головою уряду УРСР (1963–1965) і міністром чорної металургії УРСР у Дніпрі (1965–1985).

Григорій Микитович Омельченко (1911–2003) названий останнім Дніпровським лоцманом, що видав книгу про лоцманів.

У 1910–1921 роках тут мешкала сестра Лесі Українки Ольга та її чоловік Михайло Кривинюк.

Символіка[ред.ред. код]

Loc kam s.gif
Loc kam h.gif

Герб і хоругва Лоцманської Кам'янки затверджені постановою загальних зборів мешканців від 22 квітня 2000 року.

Герб[ред.ред. код]

В лазуровому щиті постать запорізького козака з золотим лоцманським веслом в руці, яка оточена дев'ятьма срібними трикутниками у вигляді облямівки (4:2:2:1).

Постать козака з лоцманським веслом відображає історичне минуле селища. Синій колір гербового щита уособлює Дніпро, на березі якого розташоване селище, а дев'ять срібних трикутників — дев'ять дніпровських порогів, через які козацькі лоцмани мали проводити судна.[3]

Хоругва (Прапор)[ред.ред. код]

Синє прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1, на якому зображені чотири покладені навхрест та переплетені лоцманські весла жовтого кольору, між якими розміщено дев'ять білих рівнобічних трикутників (1:2:3:2:1)[4].

Автор герба і хоругви — О.Потап.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.zn.ua/3000/3150/8985/
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Українська геральдика
  4. Українська геральдика

Джерела[ред.ред. код]

  • Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень: [Історичні нариси]. — Д.: Арт-Прес, 2012. с. 170(герб)-171(прапор) − 192с. - ISBN 978-966-348-279-8.

Посилання[ред.ред. код]