Старі Кодаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Старі Кодаки
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпровський район
Громада Новоолександрівська сільська громада
Код КОАТУУ 1221486207
Облікова картка Облікова картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Старі Кодаки
Основні дані
Засноване 1635 р.
Населення 1 619
Поштовий індекс 52072
Телефонний код +380 56
Географічні дані
Географічні координати 48°22′31″ пн. ш. 35°07′41″ сх. д. / 48.37528° пн. ш. 35.12806° сх. д. / 48.37528; 35.12806Координати: 48°22′31″ пн. ш. 35°07′41″ сх. д. / 48.37528° пн. ш. 35.12806° сх. д. / 48.37528; 35.12806
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Водойми р. Дніпро, озеро на місці Кодацького кар 'єру
Місцева влада
Адреса ради 52070, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Новоолександрівка, вул.Сурська,74, тел. 712-33-86
Сільський голова Приймаченко Валентина Василівна
Карта
Старі Кодаки is located in Україна
Старі Кодаки
Старі Кодаки
Старі Кодаки is located in Дніпропетровська область
Старі Кодаки
Старі Кодаки

CMNS: Старі Кодаки на Вікісховищі

Старі Кодаки — село в Україні, в Новоолександрівській сільській громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1619 осіб.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Старі Кодаки розміщене на правому березі річки Дніпро. Навпроти починалися дніпровські пороги — Кодацький поріг. Село межує на півночі з районом Дніпра Лоцманська Кам'янка (Лоцкам'янка) — старовинним містечком козаків-лоцманів дніпровських порогів. На заході — територія міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ». На півдні — німецьке село Ямбург (зараз Дніпрове). На сході — ріка Дніпро і за нею село Любимівка.

Історія[ред.ред. код]

Плани Кодацької фортеці Ф.Гетканта (верхній) та Ґ.Боплана (нижній), XVII ст.
Архангело-Михайлівський храм

Старі Кодаки — є продовження історії фортеці Кодак, побудованої поляками у 1635 році. Татарською мовою Кодак означає «поселення на горі».

Після підписання польсько-російського мирного договору 1634 року першим укріпленим пунктом, що мав обмежити діяльність запорізького козацтва мала стати фортеця Кодак, збудована на високому кам'янистому правому березі Дніпра. Її будівництво мало на меті встановлення контролю над запорізьким козацтвом та ізоляцію Запорозької Січі. Ініціатором будівництва Кодака був Станіслав Конєцпольський, відповідне рішення ухвалив польський сейм у лютому 1635 року. Того ж року почалося будівництво фортеці над першим дніпровським порогом навпроти гирла р. Самари.

У історичних джерелах та історіографії побутує думка, що роботами керував Ґійом Левассер де Боплан, проте є підстави вважати, що будівничим фортеці був її майбутній комендант Ж.Маріон. На той час це був невеликий земляний форт, що являв собою чотирикутник, оточений ровом і валом із двома напівбастіонами з півдня, який мав гарнізон у кількості 200 драгун.

У ніч з 17 на 18 серпня 1635 року козацький загін під проводом Івана Сулими взяв Кодацьку фортецю штурмом, фортецю було частково зруйновано.

У 1636 році польським сеймом було прийняте рішення про відбудову Кодацької фортеці, однак через брак коштів будівництво завершилося лише у серпні 1639 року. Автором був німецький (шведський) інженер Фрідріх Ґеткант (Фредерік Гектант). Нову фортецю було споруджено за всіма вимогами ново-голландської фортифікаційної системи. Тепер Кодак мав більші розміри у порівнянні із першим. Ширина підошви валу становила 48 м, висота — 14 м, глибина рову сягала 22 м, ширина по дну — 20 м, у верхній частині — 32 м. Комендантом став племінник С.Конєцпольського Адам Конєцпольський. Поблизу фортеці осів невеликий посад, що нараховував близько 60 будинків із базаром.

На початку Визвольної війни 1648—1657 років Кодак залишився опорним пунктом польських військ у Надпоріжжі, проте у травні 1648 року його було обкладено збірним козацьким полком під керівництвом полковника Максима Нестеренка. Після чотиримісячної облоги, 27 вересня 1648 року польський гарнізон здався на умовах почесної капітуляції.

У наступному Кодак перейшов під особисте гетьманське управління та використовувався як тилова база козацького війська із залогою у 400 чоловік. Близько 1656 року Кодак перейшов до володінь Запорозької Січі. У цей же час до нього переводиться із Межигірського монастиря похідна церква Св. Архістратига Михаїла, також поблизу з'являється артіль дніпровських лоцманів.

Згодом Кодак став місцем збору російських та козацьких військ, а також тиловою базою під час російсько-турецьких воєн. Із 1707 роком пов'язане перебування у Кодаку Кіндратія Булавіна із загоном донських козаків.

На початку XVIII століття Кодак було частково відновлено, але в 1720-х роках татари захопили фортецю, спаливши село і розігнавши мешканців. Відтоді Кодак вже ніколи не відроджувався як фортеця і занепав як населений пункт, навіть не ставши центром адміністративно-територіальної одиниці — паланки. У 1760 році до Кодака було переведене старокодацьке духовне правління. Не можна обійти увагою будівництво Архангело-Михайлівської церкви, що була споруджена у 1785 році на місці старої, до котрої у 1818 році було добудовано дзвіницю.

На 1859 рік Старі Кодаки було державним селом. Тут було 118 подвір'їв, 1 православна церква й мешкало 754 особи.[1]

Під час Другої світової війни, в 1940 році на місці Кодацької фортеці був створений гранітний кар'єр, який практично повністю її знищив. До наших днів дійшли тільки земляні вали північної частини фортеці і озеро, які залишилися після затоплення кар'єру.

Архітектура[ред.ред. код]

Залишки польської (16351648) і козацької фортеці (16481711) Кодак у південній частині села (два бастіони); пам'ятний знак на честь взяття Кодака козацькими військами у 1648 році; кладовище кінця XVIII — першої половини XIX ст.

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

Загін студентів-археологів ДНУ, кінець листопада 2011 року.

Перші археологічні обстеження Кодацької фортеці проводилися Дмитром Яворницьким на початку XX століття. У роки радянської влади пам'ятка не досліджувалася і більше ніж на дві третини була знищена Кодацьким гранітним кар'єром. У 1990 році археологічною експедицією ДДУ під керівництвом проф. І. Ф. Ковальової (виконавці робіт — А. В. Андросов, С. Є. Мухопад, В. М. Шалобудов) було проведене шурфування збереженої території фортеці та її посаду, яке встановило наявність культурного шару козацької доби.

Наприкінці осені 2011 року археологами ДНУ імені Олеся Гончара було відновлено археологічні дослідження посаду фортеці Старого Кодака. За результатами шурфування довелося констатувати майже тотальне знищення культурного шару у безпосередній близкості до фортеці внаслідок неконтрольованої забудови прилеглих площ. У той же час було зроблене значне відкриття — знайдено залишки Свято-Архангело-Михайлівської церкви, знищеної у 1937 році.[2].

Економіка[ред.ред. код]

  • Старокодацький гранітний кар'єр.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа I—II ст.
  • Будинок культури.
  • Амбулаторія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Ковальова І. Ф. Дослідження Богородицької та Старокодацької фортець у 2011 р / І. Ф. Ковальова / Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Випуск 21. Частина 1. — К.: Часи Козацькі, 2012. — С. 3-5

Посилання[ред.ред. код]