Молодило гірське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молодило гірське
Sempervivum montanum у виданні «Atlas der Alpenflora» Антона Хартінгера 1882 року
Sempervivum montanum у виданні «Atlas der Alpenflora» Антона Хартінгера 1882 року
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Crassulaceae)
Підродина: Sedoideae
Рід: Молодило (Sempervivum)
Вид: Молодило гірське
Біноміальна назва
Sempervivum montanum
L., 1753
Синоніми
Sempervivum debile Schott
Sempervivum monticolum Lamotte
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sempervivum montanum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sempervivum montanum
EOL logo.svg EOL: 5549643
IPNI: 276551-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1239926
The Plant List: kew-2490066

Молоди́ло гірське́[1][2] (Sempervivum montanum L.; народні назви: пупець гірський, роєвик гірський або роєвник гірський) — сукулентна рослина роду Молодило (Sempervivum) з родини товстолистих (Crassulaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Квітка молодила гірського
Молодило гірське в горах Швейцарії
Молоді рослиннки молодила гірського притулилися між камінням
Sempervivum montanum subsp stiriacum
Молодило гірське в Південному Тіролі, Італія

Хамефіт. Багаторічна, утворююча столони рослина. Стебла 7-18 см заввишки, густоопушені. Має тонкі повзучі кореневища. Утворює кущ з числених вегетативних і генеративних особин, які формуються в пазухах розеткового листя. Монокарпічні розетки зірчастої форми 1-3 см у діаметрі мають характерний запах смоли, утворені м'ясистими, сукулентними, загостреноеліптичними супротивно розташованими темно-зеленими листками з пурпуровим кінчиком. Густе залозисте опушення присутнє на обох сторонах листків, по краях яких розташовані довгі війчасті волоски. Квітконосні стебла заввишки 5-8 см, несуть на кінцях 3-10 відносно великих квіткок (до 3,5 см у діаметрі), розташованих в щитковидному суцвітті. Віночок утворений 10-15, м'якими, пурпурно-фіолетовими, вузьколанцетними пелюстками з темними прожилками. Плід — багатолистянка, насінини дрібні, 0,6 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні. Розмножується переважно вегетативно.

Екологія[ред. | ред. код]

Росте на кам'янистих субстратах, які іноді нещільно задерновані лучними ділянками в угрупованнях союзів Juncion trifidae, Festucion pictae та порядку Androsacetalia vandelii. Більшість популяцій розташована на висоті 1400–1900 м над рівнем моря. Натомість, нетипова низинна прикарпатська популяція заселяє кам'янистий берег річки на висоті 300 м над рівнем моря. Ксеромезофіт.

Поширення[ред. | ред. код]

Південно-середньоєвропейський альпійський вид. Зустрічається в субальпійському і альпійському поясах гір Європи. Має ізольовані популяції в Піренеях, на острові Корсика, в Альпах, Апеннінах і Карпатах. Росте в Австрії, Франції, Італії, Польщі, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швейцарії і Україні.

В Україні зустрічається у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях. Росте в Бескидах (гора Пікуй), на Чорногорі (гори Менчул, Бребенескул, Піп Іван) і в Мармароських горах (гора Піп Іван Мармароський), а також на Прикарпатті (околиці селища Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області). Рослини, що поширені у Карпатах деякі систематики виділяють в окремий підвид — молодило гірське карпатське (Sempervivum montanum subsp. carpaticum).

Чисельність в Україні та охоронні заходи[ред. | ред. код]

Площа більшості популяцій в Україні є невеликою — по 100–300 м². Рослини утворюють куртини різної щільності, в яких переважають вегетативні розетки. Чисельність рослин не перевищує 500. Відносно численою є лише мармароська популяція на горі Піп Іван, яка займає площу понад 1 га та налічує кілька тисяч генеративних особин.

В минулому чисельність популяцій зменшувалася, а на окремих територіях вид взагалі зник, як наприклад на горі Говерла в Чорногорі. Після надання місцям зростання статусу охоронних територій, стан популяцій став стабільним.

Вид занесений до Червоної книги України, де має природоохоронний статус «Рідкісний».

Охороняється у Мармароському масиві Карпатського біосферного заповідника, в Карпатському національному природному парку і ландшафтному заказнику «Пікуй». Заборонено збирання рослин та використання для декоративних оздоблень.

Вирощують у ботанічних садах: Національному ім. М. М. Гришка НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка.

Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]

Вид має декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне значення.

Систематика[ред. | ред. код]

Дуже варіабельний вид молодила. Легко утворює гібриди в природі з Sempervivum arachnoideum, Sempervivum grandiflorum, Sempervivum nevadense, Sempervivum tectorum і Sempervivum wulfenii, а в культурі ще і з багатьма іншими видами роду.

Утримання в культурі[ред. | ред. код]

Вирощують в кам'янистому, ледь кислому субстраті на яскравому сонці. В період росту — полив рясний, взимку і восени помірний. Витривала рослина, не боїться морозів, тому з успіхом вирощується на відкритому повітрі, як в горщиках, так і просто в ґрунті, на кам'них огорожах або в рокаріях.

Розмножується дочірніми розетками, що утворюються на столонах в основі рослини.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Визначник рослин Українських Карпат. — Київ: Наукова думка, 1977–436 с.
  • Малиновський К. А. Рослинність високогір'я Українських Карпат.- Київ: Наук. думка, 1980. — 278 с.
  • Флора УРСР, 1953

Посилання[ред. | ред. код]