Чортківський повіт (ЗУНР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чортківський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі ЗУНР, Польщі та УРСР. Сучасний Чортківський район.

Адміністративний центр — місто Чортків, населення якого становило 6 000 мешканців.

Географія[ред.ред. код]

Територія у 1921 році становила 694 км². Населення — 69 020 (1921).

Повіт розташований на півдні воєводства. Межував із повітами Тернопільського воєводства: на півночі з Теребовлянським, на північному сході - зі Скалатським, на сході - Копичинецьким, на південному сході - Борщівським, на півдні - Заліщицьким, на заході - Бучацьким.

Рельєф здебільшого рівнинний. Великий каньйон, утворений річкою Серет, перетинав повіт з півночі на південь.

Історія[ред.ред. код]

Період ЗУНР[ред.ред. код]

Польський період[ред.ред. код]

У 1922 р. включений у склад новоутвореного Тернопільського воєводства. 1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів земські управи Борщівського і Гусятинського повітів ліквідовано і підпорядковано до Чортківського повіту[1].

15 червня 1934 р. до Чортківського повіту передані села Капустинці, Тарнавка і Звягель з Борщівського[2], село Скомороше — з Теребовлянського повіту[3] і село Милівці — з Заліщицького[4] та частина земель села Трибухівці Бучацького повіту площею 291,5499 га передана селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[5].

Гміни[ред.ред. код]

Чортківський повіт

1 серпня 1934 р. здійснено об'єднання сільських гмін у великі сільські гміни — рівнозначні волостям. У склад повіту входили такі гміни:

Міста[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[6].

За переписом населення 1931 року, в Чортківському повіті проживало 84 008 людей. Польський уряд подав спростовані сучасниками[7] цифри визнання рідною мовою:

  • українську — 40 866 осіб, що становило 48,6 %
  • польську — 36 486 осіб, що становило 43,4 %
  • Мову їдиш — 6 474 осіб, що становило 7,7 %
  • певну іншу — 182 особи, тобто 0,2 %.

У 1939 році в повіті проживало 90 140 мешканців (54 035 українців-грекокатоликів — 59,95 %, 16 395 українців-латинників — 18,19 %, 10 095 поляків — 11,2 %, 1 205 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,28 %, 8 200 євреїв — 9,1 % і 210 німців та інших національностей — 0,23 %)[8].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]