Перейти до вмісту

Національний університет оборони США

Координати: 38°51′57″ пн. ш. 77°00′52″ зх. д. / 38.8659° пн. ш. 77.0145° зх. д. / 38.8659; -77.0145
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Національний університет оборони
англ. National Defense University
Лінкольн-голл Національного університету оборони
38°51′57″ пн. ш. 77°00′52″ зх. д. / 38.8659° пн. ш. 77.0145° зх. д. / 38.8659; -77.0145
Типуніверситет
КраїнаСША США
РозташуванняФорт Леслі Макнейр
Засновано1976
Членство уАмериканська рада з питань освітиd[1]
Складається зЦентр технологій та політики національної безпекиd
ВипускникиКатегорія:Випускники Національного університету оборони США
Сайтndu.edu​(англ.)
Мапа
CMNS: National Defense University (United States) у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Національний університет оборони.

Національний університет оборони (англ. National Defense University) — американський військовий заклад вищої освіти, який фінансується Міністерством оборони США. Готує кадри не тільки для збройних сил та вищих військово-політичних органів США, але й инших країн[2].

Розташування

[ред. | ред. код]

Університет розташовується у Форті Леслі Макнейр, майже в самому центрі Вашингтону, поблизу від Білого дому та Конгресу США.

Історія

[ред. | ред. код]

Університет був створений Конгресом США в січні 1976 року, шляхом об'єднання Промислового коледжу збройних сил та Національного військового коледжу. У 1977 році відбулась урочиста церемонія відкриття університету, на якій був присутній та виступив з промовою президент США Джеральд Форд.

президент США Барак Обама під час своєї промови в університеті. 28 березня 2011 року

Від часу створення університет став провідною установою США з підготовки фахівців вищого рівня в царині оборони та безпеки для Міністерства оборони США, інших силових відомств, державних установ, бізнес-структур та підприємств військово-промислового комплексу[3].

З 1985 року в університеті почали готувати іноземних слухачів. За ці роки представники понад 100 держав світу взяли участь в різних курсах та програмах навчання. Окрім лекцій, семінарів та ділових ігор, у процесі навчання організовується відвідування різних організацій і установ. Іноземні випускники університет отримують переваги в кар'єрному зростанні у рамках своїх національних військових відомств. Зокрема, серед випускників університету є понад 36 як діючих, так і відставних міністрів оборони та начальників генштабів різних країн світу. У деяких країнах закінчення Університету національної оборони США є найважливішою умовою просування по службі.

Нині університет є елітним вищим військовим навчальним закладом. Більшість генералів збройних сил США є випускниками цього університету.

Університет є членом Асоціації коледжів та шкіл середньоатлантичних штатів[en].

Навчальний процес

[ред. | ред. код]

Навчальна програма складається з декількох базових та факультативних курсів. Базові курси включають: стратегію, військову політику, методику вироблення стратегічних рішень, військову історію та військову економіку. Наприкінці кожного семестру організовуються практичні заняття. За всіма предметами, які вивчають слухачі університету, здаються письмові роботи-реферати.

Термін навчання в університеті становить один рік, після закінчення слухачі отримують ступінь магістра за обраною спеціальністю.

Структура

[ред. | ред. код]
Зал Рузвельта, Національного військового коледжу
Коледжі[4]
Науково-дослідні інститути та центри[5]
  • Інститут національних стратегічних досліджень;
    • Центр стратегічних досліджень;
    • Центр вивчення військової справи Китаю;
    • Центр вивчення зброї масового знищення;
    • Преса Національного університету оборони (університет виписує 1300 періодичних видань)[6];
  • Центр прикладного стратегічного навчання;
  • Центр спільної та стратегічної логістики.

Університет має в своєму розпорядженні наукову та довідкову бібліотеки, фонди яких відкриті для всіх слухачів та викладачів.

Відомі випускники

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20240120080233/https://acememberdirectory.azurewebsites.net/
  2. ↑ М. Єжеєв, С. Ніколаєнко, О. Устименко. Підготовка офіцерського корпусу та фахівців у сфері національної безпеки в США. Досвід для України [Архівовано 2019-08-19 у Wayback Machine.]. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2009. — Вип. 2. — С. 314-323.
  3. ↑ Делегація Міністерства оборони України у Вашингтоні відвідала Національний університет оборони США. Міністерство оборони України, 15 вересня 2018
  4. ↑ Colleges. National Defense University(англ.)
  5. ↑ Centers and Institutes(англ.)
  6. ↑ National Defense University Press(англ.)
  7. ↑ Хто такий Андрій Таран? Цензор.НЕТ

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національний_університет_оборони_США&oldid=41898463