Національний університет оборони США
| Національний університет оборони | |
|---|---|
| англ. National Defense University | |
 | |
 | |
| Лінкольн-голл Національного університету оборони | |
| 38°51′57″ пн. ш. 77°00′52″ зх. д. / 38.86590000002777856° пн. ш. 77.01450000002778040° зх. д.Координати: 38°51′57″ пн. ш. 77°00′52″ зх. д. / 38.86590000002777856° пн. ш. 77.01450000002778040° зх. д. | |
| Тип | університет |
| Країна |
 США |
| Розташування | Форт Леслі Макнейр |
| Засновано | 1976 |
| Членство у | Американська рада з питань освітиd[1] |
| Складається з | Центр технологій та політики національної безпекиd |
| Випускники | Категорія:Випускники Національного університету оборони США |
| Сайт | ndu.edu(англ.) |
 | |
 National Defense University (United States) у Вікісховищі | |
Національний університет оборони (англ. National Defense University) — американський військовий заклад вищої освіти, який фінансується Міністерством оборони США. Готує кадри не тільки для збройних сил та вищих військово-політичних органів США, але й инших країн[2].
Розташування[ред. | ред. код]
Університет розташовується у Форті Леслі Макнейр, майже в самому центрі Вашингтону, поблизу від Білого дому та Конгресу США.
Історія[ред. | ред. код]
Університет був створений Конгресом США в січні 1976 року, шляхом об'єднання Промислового коледжу збройних сил та Національного військового коледжу. У 1977 році відбулась урочиста церемонія відкриття університету, на якій був присутній та виступив з промовою президент США Джеральд Форд.
Від часу створення університет став провідною установою США з підготовки фахівців вищого рівня в царині оборони та безпеки для Міністерства оборони США, інших силових відомств, державних установ, бізнес-структур та підприємств військово-промислового комплексу[3].
З 1985 року в університеті почали готувати іноземних слухачів. За ці роки представники понад 100 держав світу взяли участь в різних курсах та програмах навчання. Окрім лекцій, семінарів та ділових ігор, у процесі навчання організовується відвідування різних організацій і установ. Іноземні випускники університет отримують переваги в кар'єрному зростанні у рамках своїх національних військових відомств. Зокрема, серед випускників університету є понад 36 як діючих, так і відставних міністрів оборони та начальників генштабів різних країн світу. У деяких країнах закінчення Університету національної оборони США є найважливішою умовою просування по службі.
Нині університет є елітним вищим військовим навчальним закладом. Більшість генералів збройних сил США є випускниками цього університету.
Університет є членом Асоціації коледжів та шкіл середньоатлантичних штатів[en].
Навчальний процес[ред. | ред. код]
Навчальна програма складається з декількох базових та факультативних курсів. Базові курси включають: стратегію, військову політику, методику вироблення стратегічних рішень, військову історію та військову економіку. Наприкінці кожного семестру організовуються практичні заняття. За всіма предметами, які вивчають слухачі університету, здаються письмові роботи-реферати.
Термін навчання в університеті становить один рік, після закінчення слухачі отримують ступінь магістра за обраною спеціальністю.
Структура[ред. | ред. код]
- Коледжі[4]
- Національний військовий коледж;
- Школа національної безпеки і стратегії управління ресурсами імені Двайта Ейзенгавера[en] (до 2012 року цей навчальний заклад називався Промисловим коледжем збройних сил);
- Штабний коледж об'єднаних сил[en] (єдиний підрозділ університету, який розташований не у столиці, а в місті Норфолку, штат Вірджинія);
- Коледж управління інформаційними ресурсами;
- Коледж проблем міжнародної безпеки.
- Науково-дослідні інститути та центри[5]
- Інститут національних стратегічних досліджень;
- Центр стратегічних досліджень;
- Центр вивчення військової справи Китаю;
- Центр вивчення зброї масового знищення;
- Преса Національного університету оборони (університет виписує 1300 періодичних видань)[6];
- Центр прикладного стратегічного навчання;
- Центр спільної та стратегічної логістики.
Університет має в своєму розпорядженні наукову та довідкову бібліотеки, фонди яких відкриті для всіх слухачів та викладачів.
Відомі випускники[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://web.archive.org/web/20240120080233/https://acememberdirectory.azurewebsites.net/
- ↑ М. Єжеєв, С. Ніколаєнко, О. Устименко. Підготовка офіцерського корпусу та фахівців у сфері національної безпеки в США. Досвід для України [Архівовано 2019-08-19 у Wayback Machine.]. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2009. — Вип. 2. — С. 314-323.
- ↑ Делегація Міністерства оборони України у Вашингтоні відвідала Національний університет оборони США. Міністерство оборони України, 15 вересня 2018
- ↑ Colleges. National Defense University(англ.)
- ↑ Centers and Institutes(англ.)
- ↑ National Defense University Press(англ.)
- ↑ Хто такий Андрій Таран? Цензор.НЕТ
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт(англ.)
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
