Ніклас Луман
| Ніклас Луманн | |
|---|---|
| нім. Niklas Luhmann | |
.png) | |
| Народився |
8 грудня 1927[1][2][…] Люнебурґ, Провінція Ганновер, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецький рейх[1] |
| Помер |
6 листопада 1998[1][2][…] (70 років) Ерлінггаузен |
| Поховання | |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | кібернетик, соціолог, викладач університету, адвокат |
| Alma mater | Фрайбурзький університет |
| Галузь | соціологія |
| Заклад | Білефельдський університет |
| Науковий ступінь | доктор політичних наук[d][4] (1966) і доктор габілітований[5] (1966) |
| Науковий керівник | Толкотт Парсонс |
| Членство | Нідерландська королівська академія наук |
| Нагороди | |
 Ніклас Луман у Вікісховищі | |
Ніклас Луманн (1927—1998) — німецький соціолог.
Поділяв наукові погляди нейробіологів Франциска Варели і Умберто Матурани на природу живих і соціальних систем, в своїх роботах застосовував біологічну концепцію «аутопоезису» (autopoiesis).
Концепція суспільства Лумана[ред. | ред. код]
Суспільство, як всеосяжна соціальна система, конституюється розрізненням себе від навколишнього світу, до якого відносяться системи свідомості (індивіди), система мозку і фізичні системи. Відмежувавши себе від навколишнього світу, суспільство здатне оперувати у замкнутий спосіб і, оскільки, єдиною достовірно-соціальною операцією виступає комунікація, то оперативна замкнутість виражається в тому, що одна комунікація під'єднується до іншої комунікації. Сенс є медіум, за допомогою якого відбувається таке під'єднання. Проте, саме суспільство неоднорідне і диференціюється на ряд підсистем, таких як: функціональні підсистеми (масмедіа, політика, наука та інше), системи інтеракцій лицем-до-лиця, а також системи організацій. Кожна функціональна підсистема відособляється через кодування комунікацій: через так-редакції і ні-редакції, закладені в сенсі. Так, кожна функціональна підсистема прагне включити комунікації, специфічні тільки для себе, але, одночасно з цим, виключити комунікації іншого роду. Наука, наприклад, існує завдяки коду істина/хибність, тому в ній будь-яке дійсне твердження може під'єднуватися виключно до іншого дійсного твердження. Комунікація сама по собі є триєдністю інформації, повідомлення і розуміння (усвідомлення розрізнення між інформацією і повідомленням). Н. Луман пропонує радикальне переосмислення базових пізнавальних засад на які традиційно спиралася соціологія від класичного періоду власного розвитку. Теоретик вважає недоцільним будувати теорію навколо «дій» людей і навколо проблеми соціального суб'єкта, оскільки суспільство — це, насамперед, система комунікацій. Причому, комунікації є зовнішніми по відношенню до системи свідомості, а тому не можуть бути зведеними до її виявів. Процес комунікації є процесом смислотворення, який реалізує себе в «актуальному тепер» (принцип запозичений із феноменології) й водночас окреслює потенційні варіанти розгортання[6]. Роблячи виразний акцент на комунікацію як базову операцію соціальної системи, Н. Луман обмежує раціональність статусом «фактору». Ідеї Н. Лумана, окрім іншого, підготували ґрунт для переосмислення класичної концепції раціональності[7]. Він також із застерженням ставиться до виявлення причинно-наслідкових зв'язків, оперуючи поняттям «подвійної контингенції» — де наслідок ситуативно формується в залежності від реалізації комунікації — тобто, це не передбачає наперед заданої траєкторії.
Луман написав 77 книг і приблизно 250 статей з теорії суспільних (соціальних) систем і соціальної кібернетики.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118575147 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://www.duncker-humblot.de/buch/recht-und-automation-in-der-oeffentlichen-verwaltung-9783428009602
- ↑ https://www.duncker-humblot.de/buch/funktionen-und-folgen-formaler-organisation-9783428083411
- ↑ Дейнека А. Проблематика смислу та смислотворення в соціологічних теоріях Н. Лумана та Е. Гіденса/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: «Соціологія», 2013. — № 4. — С. 69-74. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
- ↑ Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: «Соціологія», 2013. — № 4. — С. 75-79. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Луман, Ніклас // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Луман Н. Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах / Ніклас Луман [пер. з нім. М. Бойченко, В. Кебуладзе]. — К.: Дух і літера, 2011. — 336 с.
- В. Ковалевський. Луман Ніклас // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.412 ISBN 978-966-611-818-2
- Абашнік В. Ніклас Луманн про межі права // Фундаментальні проблеми юриспруденції ІІІ. Межі права: Тези доповідей Всеукраїнського круглого столу з міжнародною участю (28–29 травня 2021 року) / уклад.: К. Буряковська, С. Максимов, Н. Сатохіна, О. Стовба. - Харків, 2021. – С. 6–9. https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/18866/1/SB-Fundamental_problems_of_jurisprudence_III-2021.pdf.pdf
Посилання[ред. | ред. код]
- Луман [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 529. — ISBN 966-7492-03-6.
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |