Теорія систем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теорія систем (загальна теорія систем) — спеціально-наукова і логіко-методологічна концепція дослідження об'єктів, які є системами.

До цілей дослідження в рамках теорії систем належить вивчення:

  • різних видів і типів систем;
  • основних принципів і закономірностей поведінки систем;
  • функціонування і розвиток систем.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Загальна теорія систем була запропонована Л. фон Берталанфі в 30-ті роки ΧΧ ст.[1] Ідея наявності загальних закономірностей при взаємодії великої, але не бескінечної кількості фізичних, біологічних і соціальних об'єктів вперше була висловлена Берталанфі в 1937 році на семінарі по філософії в Чиказькому університеті. Однак, вперше його публікації на цю тему з'явилися тільки після війни. Основною ідеєю Загальної теорії систем, запропонованої Берталанфі є визнання ізоморфізму законів, які управляють функціонуванням системних об'єктів.

В 50-70-ті роки ΧΧ ст. було запропоновано ряд нових підходів до побудови Загальної теорії систем такими науковцями як, М. Месарович, Л. Заде, Р. Акофф, Дж. Клір, А. І. Уйомов, Ю. А. Урманцев, Р. Калман, С. Бір, Е. Ласло, Г. П. Мельников та ін. Загальною рисою цих підходів була розробка логіко-концептуального і математичного апарату системних досліджень. Методологія системного мислення, яка розробляється в Московському методологічному кружку Г. П. Щедровицьким, його учнями і співробітниками є подальшим продовженням і розширенням Загальної теорії систем.

Фон Берталанфі також ввів поняття і дослідив відкриті системи — системи, які постійно обмінюються речовиною і енергією з зовнішнім середовищем.

Передісторія[ред.ред. код]

Загальна теорія систем та інші науки про системи[ред.ред. код]

Сам Берталанфі вважав[1], що спільні цілі або методи з теорією систем мають (частково) такі наукові дисципліни:

  • Кібернетика, яка базується на принципі зворотного зв'язку.
  • Теорія інформації, яка вводить поняття інформації як певної величини, яку можна виміряти і розвиває принципи передачі інформації.
  • Теорія ігор, яка аналізує в рамках власного математичного апарату раціональну конкуренцію двох або більше протидіючих сил з ціллю досягення максимального виграшу і мінімального програшу.
  • Теорія прийняття рішень, яка аналізує раціональні варіанти вибору всередині людських організацій.
  • Топологія, яка включає несиметричні області, такі як теорія мереж і теорія графів.
  • Факторний аналіз, тобто процедури виділення факторів у багатозмінних явищах в соціології та інших наукових галузях.
  • Загальна теорія систем у вузькому смислі, яка має на меті вивести із загальних визначень поняття «система», ряд понять, характерних для організованих цілих, таких як взаємодія, сума, механізація, централізація, конкуренція, фінальність і т. д., і застосовуюча їх до конкретних явищ.

Прикладні науки про системи[ред.ред. код]

Також виділяється кореляція теорії систем в прикладній науці, яку інколи називають наукою про системи або системною наукою (англ. Systems Science). Цей напрямок пов'язаний з автоматикою. В прикладній науці про системи виділяють такі галузі:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Збірник праць Л. фон Берталанфи, Общая теория систем — Критический обзор // Исследования по общей теории систем = (L. von Bertalanffy, General System Theory — A Critical Review, «General Systems», vol. VII, 1962, p. 1—20). — М.: Прогресс, 1969. — С. 23 — 82.


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.