Перейти до вмісту

Павло III (патріарх Константинопольський)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло III
Патріарх Константинопольський
687 або 688[1][2] — 693 або 694
Попередник: Феодор I; друга каденція
Наступник: Каллінік I
 
Діяльність: церковний діяч
Народження: точна дата невідома
Смерть: 693 або 694; хронологія різниться[1]

Павло III (грец. Παῦλος; помер 693 або 694 року) — константинопольський патріарх кінця VII століття, наступник Феодора I. Як імператорський секретар працював на Третьому Константинопольському соборі 680—681 років; як патріарх підписав канони Трулльського собору 692 року. Джерела по-різному датують межі його каденції.[3][1][2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Служба до патріаршества

[ред. | ред. код]

На соборі 680—681 років Павло був світським імператорським чиновником — асикритом і секретарем. Він оголошував порядок розгляду справ, подавав акти попередніх соборів і нагадував учасникам про необхідність заслухати богословські докази сторін. Разом з іншими секретарями брав участь у перевірці документів антіохійського патріарха Макарія, який захищав монофелітство.[3]

Цей собор, скликаний за імператора Костянтина IV, визнав дві природні волі та дві природні дії у Христі. Павло був одним із чиновників, які забезпечували ведення його справ; на той час він ще не був патріархом.[3][4]

Патріаршество

[ред. | ред. код]

Павло посів кафедру після другої каденції Феодора I, за імператора Юстиніана II. У 692 році брав участь у Трулльському соборі, і його підпис міститься під соборними канонами.[3][2]

Трулльські правила стосувалися церковної дисципліни й богослужбових звичаїв. Зокрема, правило 13 дозволяло одруженим пресвітерам і дияконам продовжувати подружнє життя, правило 36 підтверджувало місце Константинополя другим після Рима, а правило 55 відкидало римський звичай суботнього посту протягом Великого посту. Ці положення показують, що собор розглядав також відмінності практики між церковними центрами.[5]

Відомостей про інші події патріаршества збереглося небагато. Його наступником став Каллінік I.[2][6]

Хронологія та церковне вшанування

[ред. | ред. код]

В українському підручнику «Історія Візантії» патріаршество Павла датоване 687—693 роками. Академічний проєкт Prosopography of the Byzantine Empire подає 688—694 роки. Стаття «Православної енциклопедії», опублікована 2023 року, уточнює цей останній варіант як приблизно 5 січня 688 — 20 або 21 серпня 694 року. Підставою реконструкцій є зіставлення патріарших каталогів і календарних записів; наведена в них тривалість служіння також різниться.[1][3][2]

У Константинопольському синаксарі Павло згадується під 20 і 30 серпня, а також 2 вересня разом з Іоанном IV Постником. «Православна енциклопедія» подає його грецьку пам’ять 20 серпня. Ці дати належать до різних календарних записів його поминання.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 Войтович Л. В., Домановський А. М., Козак Н. Б. (2011). С. Б. Сорочан, Л. В. Войтович (ред.). Історія Візантії. Вступ до візантиністики (PDF) (укр.). Львів: Апріорі. с. 648. ISBN 978-966-8256-91-2.
  2. 1 2 3 4 5 6 Д. В. Зайцев (10 жовтня 2023). ПАВЕЛ III. Православная энциклопедия. Процитовано 17 жовтня 2026.
  3. 1 2 3 4 5 Paulos 3. Prosopography of the Byzantine Empire. King’s College London. Процитовано 17 жовтня 2026. Відомості про службу на соборі 680—681 років та підпис під канонами Трулльського собору.
  4. ↑ Third Council of Constantinople. Засідання XIII (28 березня 681), віровизначення і заключні акламації. Пер. Henry R. Percival // Nicene and Post-Nicene Fathers. Series 2. Vol. 14. Buffalo, NY: Christian Literature Publishing Co., 1900. (англ.)
  5. ↑ Council in Trullo. Правила 13, 36, 55. Пер. Henry R. Percival // Nicene and Post-Nicene Fathers. Series 2. Vol. 14. Buffalo, NY: Christian Literature Publishing Co., 1900. (англ.)
  6. ↑ Д. В. Зайцев (26 липня 2013). КАЛЛИНИК I. Православная энциклопедия. Процитовано 17 жовтня 2026.