Парк культури і відпочинку імені Горького (Мелітополь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парк культури і відпочинку імені Горького
Центральна алея парку им.Горького м.Мелітополь.jpg
Центральна алея парку
46°50′09″ пн. ш. 35°22′00″ сх. д. / 46.836111111111002003° пн. ш. 35.366666666667001095447631087° сх. д. / 46.836111111111002003; 35.366666666667001095447631087Координати: 46°50′09″ пн. ш. 35°22′00″ сх. д. / 46.836111111111002003° пн. ш. 35.366666666667001095447631087° сх. д. / 46.836111111111002003; 35.366666666667001095447631087
Тип парк культури і відпочинку
Статус комунальне підприємство
Відкрито 1927
Керуюча установа Мелітопольська міська рада
Парк культури і відпочинку імені Горького. Карта розташування: Україна
Парк культури і відпочинку імені Горького
Парк культури і відпочинку імені Горького
Парк культури і відпочинку імені Горького (Україна)

Парк культури і відпочинку імені Горького у Вікісховищі?

Парк культури і відпочинку імені Горького — міський комунальний парк у Мелітополі (Запорізька область), головний парк міста, пам'ятка садово-паркової архітектури. Парк цікавий різноманітністю дерев, що у ньому ростуть, численними атракціонами й «Поляною Казок». Традиційне місце відпочинку й дозвілля багатьох мешканців і гостей міста, відіграє важливу роль у культурному житті міста.

Розташування[ред. | ред. код]

Фонтан на центральній алеї
2018

Парк обмежений проспектом Богдана Хмельницького, площею Кірова, вулицею Івана Алексєєва та житловим масивом по вулиці Шмідта. У східній частині парку знаходиться Мелітопольська районна лікарня, в південно-західній частині — стадіон «Спартак» імені Олега Олексенко, у північно-західній частині — Мелітопольська гімназія № 10.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування парку[ред. | ред. код]

У 1920-х роках в Мелітополі вже був міський сад біля Молочної річки, чинний ще з дореволюційних часів, однак для міста, що зростало, зона відпочинку стала недостатньою. Головний лісничий Старобердянського лісництва Іван Алексєєв склав проект нового міського парку. Проект почали реалізовувати 1926 року, коли місто відвідав перший секретар Дніпропетровського обкому Мендель Хатаєвич (тоді Мелітополь входив до складу Дніпропетровської області).

« На 22:00 до будівлі міського комітету партії (нинішній будинок музею по вул. К. Маркса) були викликані керівники всіх підприємств міста. Хатаєвич у наказовому порядку поставив перед ними конкретне завдання: в стислий термін, на порожній землі за прикордонною Межовою вулицею створити парк культури і відпочинку. О 24:00 керівники підприємств з отриманими завданнями відбули не додому, а на свої робочі місця. О 8:00 годині наступного дня будівельні і монтажні роботи були розгорнуті по всьому фронту майбутнього парку »

.

Закладати парк розпочали 1926 року, після виділення 3,5 га землі, а будівництво розпочали 1927 року. Ініціатором проекту та керівником робіт був старший лісничий Старобердянського лісництва Іван Алєксєєв.[1] Пустир перекопували вручну. Спочатку площа споруджуваного парку становила 3,5 га, потім її збільшили до 7 га[2]. Воду возили з великого ставка міського саду і з лікарні в дерев'яних бочках, оскільки водопровід у місті був відсутній. Саджанці, які надав Іван Алексєєв, возили з Старобердянського лісництва на тракторі двома причепами, а декоративні та цінні породи дерев вирощував особисто Алєксєєв. До земляних робіт (землю скопували вручну) долучалися всі працівники заводів та фабрик. Парк був відкритий через півроку після початку робіт, у 1927 році. Спочатку йому було присвоєно ім'я М. М. Хатаєвича[3]. Площа парку зросла до 7 га, через деякий час її розширили до 27 га.

1930-1940-і[ред. | ред. код]

У 1930-х роках парк був огороджений по периметру кованою огорожею на цегельному фундаменті. За спогадами старожилів міста, ця огорожа належала колишньому кам'яному собору Олександра Невського на Базарній площі. З кованої огорожі вирубали хрести, а ґратами обнесли міський парк. Центральний вхід знаходився на Межовий вулиці. Перед ним розташовувалися сходинки. Вхід складався з трьох аркових воріт з червоної цегли, які були значно вищі від огорожі, і декількох проходів з касами. Вартість квитка становила 15 коп. Парк був відкритий щосереди, щочетверга, щосуботи і щонеділі, а інші дні тижня були санітарними. Парк закривався об 11 годині вечора[3].

1933 року в парку були споруджені літня естрада, дитячий майданчик і стрілецький тир[3][4].

До 1934 року парк розширився до 27 га. 1936 року розпочалося будівництво міського стадіону,дитячої залізниці та фонтану. Тоді ж встановили 48-метрову парашутну вишку.

1937 року в парку розпочала роботу Мелітопольська дитяча залізниця імені Лазаря Кагановича. Вона мала паровоз, склад із шести вагонів, дві станції («Піонерська» і «ім. Павлика Морозова») і депо. Сьогодні про зруйновану в роки війни дитячу залізницю в парку нагадує лише корпус гімназії № 10, що розташувався в колишній будівлі станції «Піонерська». У 1939 році в парку був відкритий шкільний дитячий майданчик.[5].

У роки Великої Вітчизняної війни мелітопольський парк не раз бував полем бою, через що споруди парку і зелений масив сильно постраждали.

Під час німецько-радянської війни парк був практично знищений під авіанальотами: завдано шкоди великій кількості зелених насаджень та зруйновано дитячу залізницю, від неї лишилася тільки будівля вокзалу (сучасна гімназія № 10). У 1960 році відновлений після війни парк здобув звання «Пам'ятка садово-паркового мистецтва».[6] З 1 березня 2012 року директором парку є підприємець Птіцина Олена Вікторівна.[7]

Парк у післявоєнний період[ред. | ред. код]

Погруддя Івана Франка у парку.

Після війни парк був відновлений. У 1954 році міськвиконком прийняв рішення про відкриття в парку літнього кінотеатру на базі літнього театру, який «використовується не більш ніж 8-10 днів на місяць для проведення заходів»[5]. У 1960-х і 1970-х роках великий комплекс робіт з благоустрою парку був проведений під керівництвом директора М. В. Осянина[8].

29 січня 1966 парк був оголошений пам'ятником садово-паркової архітектури[9]. 1968 року своїм рішенням Міськвиконком дозволив Мелітопольському тресту столових установку кафе «Левада» на території парку поряд з наявним рестораном[10].

Флора[ред. | ред. код]

У парку росте близько 50 видів дерев і близько 30 видів чагарників. З дерев це дуб звичайний, робінія псевдоакація та її форма куляста, софора японська, айлант найвищий, глядічія трьохколючкова, липа серцелиста, кінський каштан звичайний, різні види клена, берези, тополі, сосни; з чагарників — карагана деревоподібна, бирючина звичайна, ялівець козацький, бузок звичайний, різні форми бузку. Деякі дерева мають вік близько 80 років. З екзотів зустрічаються тис ягідний, маклюра помаранчева, церцис європейський (осика), форзиція поникла[2].

Пам'ятки та атракціони[ред. | ред. код]

У парку працюють 16 атракціонів, серед яких «Колесо огляду», «Веселі гірки», «Ромашка», «Човники», «Сонечко», дитячі майданчики, тир, кафе і гральні автомати. Здаються напрокат більярдні та тенісні столи, настільні ігри. По парку курсує «Веселий експрес»[11].

У центрі парку знаходиться «Поляна Казок», на якій зібрані дерев'яні скульптури на казкові сюжети, створені мелітопольськими майстрами. У парку діють літня естрада, зоовернісаж, музей історії парку, танцмайданчики, кафе. Парк є традиційним місцем проведення дитячих свят, виступів мелітопольських бардів, зустрічі любителів шахів.

Панорама пруда. Автор Максим Стоялов.jpg

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 2005 і 2006 роках Мелітопольський ПКіВ ім. М. Горького входив до числа 8 парків України, які за досягнення визначних успіхів у своїй роботі були удостоєні почесної нагороди «Золоте дерево». 2008 року для парку виготовлений і затверджений «Проект змісту та реконструкції»[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мелитопольский парк культури и отдыха им. Горького
  2. а б в «Городской парк культуры и отдыха имени М. Горького» у «Мелитопольских Ведомостях».
  3. а б в Харитонова Е. Л. Парк юности нашей… Книга первая. — Мелитополь: Мелитополь, 2007. — 146 с.
  4. Борис Михайлов, «Мелитополь: природа, археология, история», глава «Социально-культурное строительство. Репрессии 30-х годов».
  5. а б Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2014 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2013.
  6. Мелитополь. Новости города и региона от «МВ»
  7. Городской портал Мелітополя — Кадрові зміни
  8. «Человек, ожививший парк», стаття в «Мелитопольских Ведомостях».
  9. Борис Михайлов, «Мелитополь: природа, археология, история», глава «Образование, медицина, культура, спорт». (рос.)
  10. Календар пам'ятних дат на сайті «Краеведы Мелитопольщины» (рос.)
  11. «Мелитополь. Веселье в парке им. Горького подорожало», в «Мелитопольских Ведомостях».