Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


університет
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
ПНПУ ім В.Г. Короленка
Емблема ПДПУ.jpg
49°35′27″ пн. ш. 34°33′17″ сх. д. / 49.59100000000000108° пн. ш. 34.55499999999999972° сх. д. / 49.59100000000000108; 34.55499999999999972Координати: 49°35′27″ пн. ш. 34°33′17″ сх. д. / 49.59100000000000108° пн. ш. 34.55499999999999972° сх. д. / 49.59100000000000108; 34.55499999999999972
Засновано 1914
Ректор Степаненко Микола Іванович
Студентів: 8 500
Аспірантів: 83
Докторів наук: 34
Професорів: 34
Веб-сайт: www.pnpu.edu.ua
Юридична адреса: 36000, Україна, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка — вищий навчальний заклад в Україні. Створений 9 грудня 1999 року на базі колишнього Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка.

Історія існування[ред.ред. код]

1 липня 1914 року відповідно до Імператорського указу у Полтаві засновано учительський інститут. У 1918 р. було відкрито історико-філологічний факультет.

У липні 1919 р. інститут перетворено на педагогічний. 1920 року Полтавський педінститут мав три відділення: словесно-історичне, природниче та фізико-математичне. Лекторський склад — 25 осіб

14 квітня 1921 р. він був реорганізований у Полтавський інститут народної освіти (ІНО) шляхом об'єднання Полтавського педагогічного інституту та Полтавського історико-філологічного факультету, першим деканом останнього, а згодом і ректором навчального закладу став історик, архівіст Рибаков Іван Федотович, після нього ректором працював Мирослав Гаврилів. У 1921–1922 рр. інститут мав два відділення: природничо-математичне та словесно-історичне. У 1922–1923 навчальному році було створено факультет соціального виховання зі спеціалізацією на 3 курсі за такими напрямками: індустріальний (математика і фізика), суспільствознавчий, сільськогосподарський. У 1922 році в Інституті працювало 34 викладачі та 18 осіб адміністративного персоналу, навчалося 369 студентів. Відомим був хор інституту, яким керував український композитор професор Василь Миколайович Верховинець.

24 серпня 1930 р. ІНО перетворено на Інститут соціального виховання, а 1933 року — на педагогічний інститут з фізико-математичним, природничо-географічним, історичним, філологічним факультетами та дошкільним відділенням. У 1936 р. при інституті створено Полтавський учительський інститут з мовно-літературним та фізико-математичним факультетами. Напередодні війни в інституті діяло 15 кафедр, де працювало близько сотні викладачів і навчалося 1500 студентів стаціонарно та 1400 заочно.

Під час нацистської окупації Полтави 1941–1943 рр. педінститут, як і інші виші міста не працював. Його приміщення було перетворено на казарму для німецьких вояків, але частина адміністрації вишу збереглася. У січні 1942 року в штаті інституту налічувалося 26 осіб, а місячний кошторис на їхнє утримання становив 7258 крб. Директором інституту німці призначили Л. П. Ткаченка, який регулярно одержував свою чималу платню — 1000 крб. на місяць. Чотири наукові працівники (В. С. Оголевець, Є. М. Кудрицький, Т. У. Малахова і М. В. Пилипенко) отримували по 400 крб., завідувач Ботанічного саду С. О. Іллічевський — 550 крб., завідувачка бібліотеки О. В. Білкова — 250 крб. тощо. Штат гравіметричної обсерваторії при педагогічному інституті налічував сім осіб, у 1942 році при ній ще діяла аспірантура. У Ботанічному саду постійно працювали чотири чоловіки, але для виконання термінових і сезонних робіт через Біржу праці залучалися безробітні. У перші місяці німецької окупації при інституті ще працювала дитяча сільськогосподарська дослідна станція, проте восени 1942 року, після утворення Полтавського ґебіту, в інституті були залишені лише технічні працівники і всіма справами вишу відав завгосп В. Є. Кизим[1].

21 жовтня 1943 р. Полтавський педагогічний та Полтавський учительський інститути поновили роботу. Станом на жовтень 1944 р. там навчалося 397 студентів. 1951 р. учительський інститут ліквідовано, але навчання в ньому на стаціонарі тривало до 1954 р.

У грудні 1949 р. Полтавському державному педагогічному інституту присвоєно ім'я В. Г. Короленка

Постановою Кабінету Міністрів України № 448 від 9 грудня 1999 року Полтавський державний педагогічний інститут було перетворено на Полтавський державний педагогічний університет.[2]

25 листопада 2009 року указом Президента України Віктора Ющенка Полтавському державному педагогічному університету надано статус національного[3].

Сьогодення[ред.ред. код]

У ПНПУ працюють 463 викладачі, серед яких 34 докторів наук, професорів, і близько 200 кандидатів наук,доцентів.

Університет має 7 факультетів: історичний, природничий, філології та журналістики, фізико-математичний, психолого-педагогічний, технологій та дизайну, фізичного виховання. Студенти навчаються за ступеневою системою бакалавр - магістр.

Сьогодні ПНПУ розміщується у чотирьох навчальних корпусах, має чотири гуртожитки на 1300 місць, спортивний комплекс. При закладі діють власний ботанічний сад, виробничі майстерні, санаторій-профілакторій, в якому одноразово оздоровлюються 50 студентів.

Бібліотека університету нараховує понад 540 тисяч томів і є найбільшим книгосховищем у Полтавській області.

В університеті функціонують музеї історії університету, геологічний музей ім. Вернадського, еволюції природи, археологічний, українського рушникарства, а також меморіальні аудиторії В. Короленка, А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Остроградського, Ю. Кондратюка та ін. У лютому 2006 р. відкрито музей народної артистки України, Героя України Раїси Кириченко.

Серед творчих колективів університету є лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів: ансамбль спортивно-бального танцю «Грація» (призер чемпіонатів України, світу і Європи); український народний хор «Калина», який щорічно гастролює за кордоном (Росія, Бельгія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, Туреччина та ін.); народний ансамбль танцю «Весна»; фольклорний ансамбль «Жива вода»; камерний хор імені П. Лиманського; вокальні гурти «1000 років музики» та «Чебрець»; театр «Фабула», команда КВК «Фіма» (учасник вищої ліги СНД) та інші. Щороку відбуваються фестивалі художньої творчості «Студентська весна» (лише в гала-концерті беруть участь близько 20 колективів і понад 30 сольних виконавців), конкурси першокурсників «Алло, ми шукаємо таланти!» та багато інших. В університеті ім. В. Г. Короленка активно культивується та пропагується студентське самоврядування. Одним з прикладів є Науково-історичний клуб. Виш має власні друковані видання. У різні роки видавалися факультетські газети «Філолог», «Історик», «ІстФакти», загальноуніверситетські видання «За педагогічні кадри!», ВІК-NO! та офіційний вісник «Університетський час».

В університеті навчаються і працюють близько 60 майстрів спорту України, 6 майстрів спорту міжнародного класу, 1 заслужений майстер спорту України, серед яких — чемпіонка світу з пауерліфтингу І. Яворська, учасник Олімпійських ігор у Сіднеї С. Ізмайлов (легка атлетика). Щорічно проводяться спартакіади з легкої атлетики, змагання на призи ректора акад. В. О. Пащенка з волейболу, пляжного волейболу, міні-футболу, тенісу, ритмічної гімнастики тощо. Зусиллями факультету фізичного виховання кожної весни відбувається загальноуніверситетський день здоров'я. На базі ПДПУ створені й успішно виступають у чемпіонатах України команди з волейболу (жіноча), футзалу (жіноча), футболу (чоловіча), гандболу (чоловіча), хокею на траві (жіноча).

Університет має розвинену інфраструктуру, яка відповідає основним напрямкам його діяльності, зазначеним Статутом, і забезпечує підготовку педагогічних кадрів вищого рівня.

Ректори (директори) ПНПУ імені В. Г. Короленка з часу заснування[ред.ред. код]

Науковці та педагоги[ред.ред. код]

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Відомі випускники[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]