Хресне знамення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісус Христос благословляє двоперстним хресним знаменням

Хресне знамення — це символіка покладання на собі знаку хреста у віруючих християн.

Як відомо, хрест ліг в основу всіх церковних таїнств: за християнськими догматами, коли люди покладають на собі знак хреста, то «відчиняються ворота, через які сходить на віруючих благодать Святого Духа, яка перетворює в душах земне на небесне», скидає гріх, перемагає смерть.

Існують відмінності у способі накладання хресного знамення між православними і католиками, багато протестантів не визнають хресного знамення.

У нинішньому православ'ї хресне знамення є двох видів: двоперсне та триперсне.

Триперсне знамення[ред.ред. код]

Триперсне прийшло в Україну в час, коли тут була територія Константинопольського Патріархату. Воно разом з іншими елементами окатоличення було нав'язане Православній Церкві Ферраро-Флорентійською унією. Його роблять правою рукою: з'єднують три пальці на знак того, що існує єдиний Бог у трьох особах — Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Два лишні пальці пригинаються до долоні та символізують те, що Бог Син — Ісус Христос — є істинний Бог та істинна людина. Складені таким чином пальці покладають на чоло, щоб Бог освятив розум того, хто хреститься, потім — на груди, щоб Бог зробив добрим серце, а потім — на праве і на ліве плече, щоб Бог освятив вчинки, цебто, щоб творити добро всім, хто потребує допомоги. З такими думками на серці, осіняючи себе хресним знаменням, кажуть: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», а відтак, схиляючи голову, кланяючись, мовлять: «Амінь».

Двоперсне знамення[ред.ред. код]

Двоперсне знамення є старішим й нині найчастіше використовується у старообрядців. Розшифровується воно так: два персти означають два єства Сина Божого, при цьому трохи зігнутий середній палець означає «умаленіє» (кеносис) Божественної природи, коли Спаситель став чоловіком. Три інші персти сполучені як знак з'єднання і незмішення осіб Святой Трійці в єдиному Богові. Хрестоподібне осяяння здійснюється двома перстами, символізуючими Христа, на знак того, що його було розіп'ято. А при триперсному хресному знаменні символ Христа замінюється символом Трійці, що дозволяє старообрядцям дорікати «ніконіанам», що вони таким чином «розпинають Трійцю», що є єрессю згідно з якою на Хресті страждала вся Трійця, а не тільки Син. З цієї ж причини не прийнято вимовляти при здійсненні хресного знамення «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

При осіненні себе хресним знаменням старообрядці промовляють Ісусову молитву, як то заповідали християнам свв. Отці Церкви. Тобто кажуть «Господи…», коли кладуть руку на лоба, бо Господь — Голова Церкви; «…Ісусе Христе…», коли зносять руку до живота, бо Сам Господь прийшов — „спустився“ на землю і став людиною; «…Сину Божий…», коли підносять руку до правого плеча, бо Господь вознісся і сів праворуч від Отця, як і казали пророки; «…помилуй мене, грішного», коли переносять руку на ліве плече, щоб Господь позбавив їх «лівого стану».

Також підкреслюється, що не можна хреститися одночасно з поклоном; уклін, якщо він потрібен, слід здійснювати вже після того, як опустили руку.

Священик, благословляючи, не використовує іншого перстоскладання, а складає руку в таке ж двоперстя.

Історія[ред.ред. код]

До IV(Халкідонського) Вселенського Собору було прийнято хреститися одним пальцем, але для яскравості вираження подвійної природи Спасителя, якої не визнавали несторіанська та монофізитська єресі, було введено двоперстя. Такий звичай залишився у Церквах, що пішли від цих єресей, їх прийнято називати Дохалкідонськими.

Хресне знамення символізує заклик імені Божого і славлення Господа.

Давньослов'янський вислів про хресне знамення має сучасний український аналог — це «осінити хресним знаменням». Слово «осінити» походить від слов'ян. Слова «сінь», яке означає «тінь» (Порівняйте «Во тьмѣ і сѣні смертной» і «У темряві та тіні смертній» — переклад частини вірша з Писання). Тому буквально це означає «отінити», «покрити тінню», хресним знаменням. Як це розуміти? Наприклад, вислів з Євангелія про Благовіщення Діві Марії «Сила Всевишнього осінить тебе» означає, що сила Всевишнього покриє її, щоб укріпити неміч людини. Згадаємо і вислів, що «навіть тінь Апостола Петра зціляла», коли він проходив містом. Або наприклад те, що Серафими закривають свої обличчя і ноги крилами (Ісайї 6), або те, що Мойсей закривав обличчя своє, бо воно променіло від того, що він розмовляв з Богом, і те, що Ілля, коли йому явився Господь у тихому голосі, закрив обличчя своє — усе це є свідченнями того, що:

  1. створіння має побожно і благоговійно ставитися до слави Божої, до святині, щоб не бути пошкодженим;
  2. слава Божа являє себе не лише у світлі, але є і як «божественний морок і тінь», які не є відсутністю світла і його протилежністю; але є його надмірністю, надлишком, відповідно до слів Діонісія Ареопагіта;
  3. хресне знамення покриває (подібно і покров Богородиці), «затіняє», осіняє наші немочі, щоб сила Божа здійснилася у немочі, за словами Апостола Павла.

Народне розуміння[ред.ред. код]

В Україні воно освячувало початок і кінець багатьох буденних справ, ритуалів. У народі вірили, що саме хресне знамення — надійний оберіг від усякої нечисті. Ось як пише митрополит Іларіон про народні традиції, часом далекі від християнства: «При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою. Коли починається цілий буханець, то перше, ніж його різати, треба його тричі перехрестити зо споду ножем… Лізеш у воду, перехрестись, входиш в ліс, так само перехрестись, щоб полісун не причепився й не збив тебе з дороги. Падає вночі зоря з Неба, перехрестися, бо то людина померла. Коли позіхаєш, перехрестися, щоб ротом не влізла в тебе нечиста сила…»

Література[ред.ред. код]

  • Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування… — С. 329.
  • Потапенко О. І., Кузьменко В. І. Шкільний словник з українознавства. — С. 261-262.