Хресне знамення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хресне знамення — це символіка покладання на собі знаку хреста у віруючих християн.

Складання пальців при хресному знаменні у Православ'ї

Як відомо, хрест ліг в основу всіх церковних таїнств: за християнськими догматами, коли люди покладають на собі знак хреста, то «відчиняються ворота, через які сходить на віруючих благодать Святого Духа, яка перетворює в душах земне на небесне», скидає гріх, перемагає смерть.

Існують відмінності у способі накладання хресного знамення між православними і католиками, багато протестантів не визнають хресного знамення.

Хресне знамення у православ'ї[ред. | ред. код]

Використання хресного знамення[ред. | ред. код]

У Православ'ї традиційно використовується триперсне хресне знамення (початок використання — як мінімум з 9-го століття).[1] Складені три перші пальці разом засвідчують віру в Єдиносущну і нероздільну Трійцю, а два пальці, пригнуті до долоні, означають, що Син Божий, після зішестя Свого на землю, будучи Богом, став людиною, тобто означають Його дві природи — Божу і Людську.

Осіняючи себе хресним знаменням, кладуть складені так пальці на лоб — для освячення нашого розуму, на живіт — для освячення наших внутрішніх почуттів, потім на праве і на ліве плечі — для освячення наших сил тілесних.[2][3][4]

В православ'ї осіняти себе хресним знаменням (хреститися) потрібно на початку молитви, при наближенні до усього святого: входячи в храм, прикладаючись до хреста, ікони тощо; в усіх важливих випадках життя, в тому числі в скруті, в горі, в радості тощо. Коли православні хрестяться не під час молитви, кажуть: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь», засвідчуючи свою віру у Пресвяту Трійцю та бажання жити і трудитися на славу Божу.[4][5] Крім того, використання хресного знамення широко практикується під час богослужінь.[6]

Жест при благословінні[ред. | ред. код]

Жест при благословенні священником не є двоперсним хресним знаменням, а має особливе значення — пальці руки складать у формі літер ІС ХС, що оригінально з грецької позначає перші і останні літери слів Ісус та Христос. Додатково до вказування літер, жест благословення підтверджує доктринальні істини Православ'я — три пальці, які використовуються для показу літер І та Х також символізують Святу Трійцю, з'єднання великого та безім'янного означають не лише літеру С, а й символізують поєднання людської та божественної природи Спасителя.[7][2]

Історія хресного знамення[ред. | ред. код]

Точно час початку вживання хресного знамення невідомий. Проте, на початку третього століття Тертуліан писав про хресне знамення, як про древню християнську традицію.[8][9] Про це також стверджував і Василій Великий в наступному столітті.[10]

Спочатку хресне знамення робилося одним пальцем на чолі. Проте, вже у четвертому столітті для хресного знамення почали використовувати два пальці, щоб підкреслити подвійну природу Спасителя, якої не визнавали несторіанська та монофізитська єресі. Існує теорія, що двоперсне хресне занмення було не загальнопоширеною практикою, а використовувалося здебільшого в церквах, які безпосередньо протистояли монофізитам.[11]

Триперсне хресне знамення почало використовуватися як мінімум з 9-го століття.[1] Перша письмова згадка датується 855 роком.[11] Триперсне знамення поступово поширилося по всьому православному світі і, зокрема, й Україні.[12][11] Вже в 12-му столітті вона була загальновживаною формою у Православ'ї[11], проте ця практика не досягла Московського царства, і була прийнята російською церквою аж у 17-му столітті.

Хресне знамення у католицтві[ред. | ред. код]

В католицтві при хресному знаменні використовується зворотний до православного напрямок зліва-напрво та долонею з усіма випростаними пальцями.[13][11]

Католики, роблячи хресне знамення при вході в храм, зазвичай вкладають кінчики пальців до спеціальної чаші зі свяченою водою. В латинському обряді також існує практика так званого «малого хреста». Він робиться перед проголошенням Євангелія під час св. Меси, коли її учасники великим пальцем правої руки зображують три маленьких хреста: на лбу, на вустах і зліва на грудях («на серці»).[14]

Хресне знамення у старообрядців[ред. | ред. код]

Двоперсне нині використовується у старообрядців. Розшифровується воно так: два персти означають два єства Сина Божого, при цьому трохи зігнутий середній палець означає «умаленіє» (кеносис) Божественної природи, коли Спаситель став чоловіком. Три інші персти сполучені як знак з'єднання і незмішення осіб Святой Трійці в єдиному Богові. Хрестоподібне осяяння здійснюється двома перстами, символізуючими Христа, на знак того, що його було розіп'ято. А при триперсному хресному знаменні символ Христа замінюється символом Трійці, що дозволяє старообрядцям дорікати «ніконіанам», що вони таким чином «розпинають Трійцю», що є єрессю згідно з якою на Хресті страждала вся Трійця, а не тільки Син. З цієї ж причини не прийнято вимовляти при здійсненні хресного знамення «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

При осіненні себе хресним знаменням старообрядці промовляють Ісусову молитву, як то заповідали християнам свв. Отці Церкви. Тобто кажуть «Господи…», коли кладуть руку на лоба, бо Господь — Голова Церкви; «…Ісусе Христе…», коли зносять руку до живота, бо Сам Господь прийшов — «спустився» на землю і став людиною; «…Сину Божий…», коли підносять руку до правого плеча, бо Господь вознісся і сів праворуч від Отця, як і казали пророки; «…помилуй мене, грішного», коли переносять руку на ліве плече, щоб Господь позбавив їх «лівого стану».

Також підкреслюється, що не можна хреститися одночасно з поклоном; уклін, якщо він потрібен, слід здійснювати вже після того, як опустили руку.

Священик, благословляючи, не використовує іншого перстоскладання, а складає руку в таке ж двоперстя.

Народні вірування[ред. | ред. код]

В Україні воно освячувало початок і кінець багатьох буденних справ, ритуалів. У народі вірили, що саме хресне знамення — надійний оберіг від усякої нечисті. Ось як пише митрополит Іларіон про народні традиції, часом далекі від християнства: «При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою. Коли починається цілий буханець, то перше, ніж його різати, треба його тричі перехрестити зо споду ножем… Лізеш у воду, перехрестись, входиш в ліс, так само перехрестись, щоб полісун не причепився й не збив тебе з дороги. Падає вночі зоря з Неба, перехрестися, бо то людина померла. Коли позіхаєш, перехрестися, щоб ротом не влізла в тебе нечиста сила…»[15]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування… — С. 329.
  • Потапенко О. І., Кузьменко В. І. Шкільний словник з українознавства. — С. 261—262.